Постанова № 3310956, 26.03.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.09

Справа №АС10/664-08.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді –Малафеєвої І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дубов’язівський елеватор» Конотопського району

до відповідача Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

від позивача : Носкова Т.І., Ткач В.В., Яцина О.М.

від відповідача: Рибець В.М., Кіктенко Г.В., Тукман О.В.

прокурор Дубова О.В.

в судовому засіданні брав участь Луговий В.В.

Суть спору: Позивач просить суд визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ №0001372311/0 та №0001362311/0 від 18.11.2008р. та зобов’язати відповідача внести зміни в акт №451/23-3/34072570 від 10.11.2008р., які стосуються валових витрат, податкового кредиту і бюджетного відшкодування в частині невизнання позивачем договору оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу №1 від 02.04.2007 р. та договору №26 від 17.05.2007р.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, просить суд визнати недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ №0001372311/0 від 18.11.2008р. на суму 851245 грн. та №0001362311/0 на суму 30595,50 грн., в т.ч. 20397 грн. за основним платежем, 10198,5 грн. штрафних санкцій.

В судовому засіданні 26.01.2009 р. від прокуратури Сумської області надійшло клопотання №05/1-18 від 24.12.2008 р., в якому зазначено, що спір по справі №АС10/664-08 стосується державних інтересів, тому є підстави для їх представництва і вступу прокурора у справу. Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у справу вступив прокурор.

Відповідач проти позову заперечує, рішення вважає обґрунтованими та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

Конотопською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.03.2007р. по 30.06.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 30.03.2007р. по 30.06.2008р. За результатами перевірки податковим органом складено акт №451/23-3/34072570 від 10.11.2008р.

Проведеною документальною перевіркою було встановлено порушення п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.1., 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.5.1 ст. 5, пп. 7.3.3, 7.3.5 п. 7.3. ст. 7, пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього у сумі 316707 грн., у тому числі за 2 квартал 2007 року в сумі 65267 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 44017 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 66523 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 66033 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 74867 грн.; п.1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. З, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7, пп. 7.5.4. п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 20397 грн., у тому числі: за жовтень 2007 року на суму -51 грн., за листопад 2007 року - 7513 грн., за грудень 2007 року -12833 грн. та завищення бюджетного відшкодування в сумі 851245 грн., в т.ч. за травень 2008 року – 278889 грн., за червень 2008 року – 572356 грн.; статті 3, 4, 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003 року зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за червень 2007 р. в сумі 455 грн.; п.1 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, а саме ТОВ "Дубов’язівський елеватор" здійснювало продаж товарів, які не є продукцією власного виробництва, за готівкові кошти через касу підприємства по прибутковим касовим ордерам без використання реєстратора розрахункових операцій в сумі 1315 грн.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, зазначаючи наступне.

Між ним та ТОВ «Біо Лат» був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу №1 від 02.04.2007р. Даний договір в зв’язку із відмовою орендаря від нотаріального посвідчення був визнаний дійсним рішенням №02/25-08 від 10.11.2008р. Постійно діючого Третейського суду при Сумській торгово-промисловій палаті.

Таким чином, на думку позивача, відповідач безпідставно зазначив в акті перевірки завищення валових витрат на суму 246235 грн. та завищення амортизаційних відрахувань за період з 30.03.2007р. по 30.06.2008р. в сумі 23892 грн., в т.ч. за 2 кварта 2008 р. в сумі 23892 грн., а також щодо порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо віднесення до податкового кредиту суму податку на додану вартість по сплаті орендних платежів, поліпшення орендованих основних фондів (в частині будівель та споруд), придбання обладнання та його монтаж на орендовані засоби в сумі 695533,71 грн.

Щодо порушення п.п. 7.5.4 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року N 168/97-ВР позивач зазначив, що податковим органом в акті перевірки помилково зазначено, що датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими, є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту», а тому відповідач помилково не віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість 153379,27 грн. по контракту, який є довгостроковим, і по якому у позивача в перевіряємому періоді не виникли валові витрати.

Як пояснив позивач в судовому засіданні, підставою для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту були податкової накладної, які виписувалися у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, та надається покупцю, а відповідно до пп. 7.3.7 ст. 7 вищезазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту. Тобто, на думку позивача, замовник мав право по зазначеному довгостроковому договору на включення в податковий кредит сум, які зазначені в податкових накладних, які були надані ТОВ «Спецелеваторбуд» при попередніх оплатах, не відносячи дані суми до валових витрат.

Щодо зменшення бюджетного відшкодування в сумі 851245,00 грн. позивач зазначив, що згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем не було взято до уваги всі виписані податкові накладні та інші документи, які виписувались на підставі договору №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007р., укладений між ТОВ «Біо Лат» та ТОВ «Дубов’язівський елеватор», оскільки вважалися нікчемними і як наслідок не підтверджують суми податкового кредиту. На думку позивача, у податкового органу були відсутні підстави самостійно визнавати їх нікчемними (недійсними).

Суд не може погодитися з позицією позивача, виходячи із наступного.

Підставою для донарахування податку на додану вартість та зменшення валових витрат та амортизаційних відрахувань було визначення договору №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року укладеного між ТОВ "Біо Лат" (орендодавець) та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" таким, що є нікчемним.

Так, відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуального визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським Кодексом (ч.6 ст. 283 ГКУ). Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003р. №435- IV договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 794 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003р. №435- IV визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладений на строк не менше ніж на три роки підлягає державній реєстрації.

У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір, відповідно до ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України, є нікчемним.

Під час документальної перевірки позивача було встановлено, що договір №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року між ТОВ "Біо Лат" та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" не був нотаріально посвідчений та не проведена його державна реєстрація.

Наслідком невиконання вимог ч. 2 ст. 793, ст. 794 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV товариством з обмеженою відповідальністю "Дубов'язівський елеватор є нікчемність договору №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року між ТОВ "Біо Лат" та ТОВ "Дубов'язівський елеватор".

Суд не може взяти до уваги Рішення постійно діючого третейського суду при Сумській торгово-промислової палаті від 10.11.08р. по справі №02/25-08 виходячи із наступного.

Так, згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до Закону України «Про третейські суди», третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.

Рішення третейських судів є актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). Третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом: інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Відповідно до статті 7 Закону третейський розгляд здійснюють постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору.

Отже, постійно діючий третейський суд не є тим судовим органом, який відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, може визнати такий договір дійсним.

Також слід зазначити, що рішення третейського суду при Сумській торгово-промислової палаті від 10.11.08р. по справі №02/25-08 було прийнято після проведення планової виїзної перевірки ТОВ "Дубов'язівський елеватор", тобто на момент проведеної перевірки він взагалі був відсутній.

Щодо визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень Конотопської МДПІ №0001372311/0 та №0001362311/0 від 18.11.2008р., яким позивачу було донараховано податку на додану вартість в сумі 871642 грн. та штрафні санкції в сумі 10198,50 грн. слід зазначити наступне.

Так, ТОВ "Дубов'язівський елеватор" безпідставно віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість по сплаті орендних платежів без підтверджуючих розрахункових документів, поліпшення орендованих основних фондів (в частині будівель та споруд), придбання обладнання та його монтаж на орендовані основні засоби в сумі 695533,71 грн., чим порушило п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, оскільки податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податку).

Оскільки договір №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року, укладений між ТОВ "Біо Лат" та ТОВ Дубовязівський елеватор" є нікчемним з моменту вчинення та не створює юридичних наслідків, тому суми податку на додану вартість по виплатам за ним у вигляді орендної плати, витрати на поліпшення основних фондів, придбання обладнання та його монтаж не повинні включатися до податкового кредиту.

Перевіркою також встановлено порушення підпункту 7.5.4. пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок, на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, яким визначено дату виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими, а саме коли у замовника виникають валові виграти по довгостроковому контракту.

В позовній заяві позивач посилається на позицію ДПА України, викладену у листі від 22.05.2007 року № 10125/7/16-1517. Але і як у п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону , і як у вищезгаданому листі право на податковий кредит в даному випадку пов'язане з датою збільшення валових витрат замовника по довгостроковому контракту.

Так, при перевірці було встановлено, що ТОВ "Спецелеваторбуд" виконувало ремонтно-будівельні роботи, які в подальшому повинні відноситись на збільшення балансової вартості основних фондів та поступово амортизуватися.

Однак, ремонтно-будівельні роботи виконані ТОВ "Спецелеваторбуд" в березні - квітні 2008 році були віднесені в бухгалтерському обліку на рахунок 152 "Придбання виготовлення) основних засобів". На кінець перевіряємого періоду (30.06.2008р.) вартість вищезазначених ремонтно-будівельних робіт не була віднесена на рахунок 10 "Основні засоби" (що підтверджено в бухгалтерському обліку оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 15), а також не було збільшено балансову вартість 1 групи основних фондів в податковому обліку.

В зв'язку з тим, що нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку по даних операціях не проводилось, у ТОВ «Дубов'язівський елеватор» не виникло право на податковий кредит в перевіряємому періоді, так як не проводилось нарахування амортизаційних відрахувань.

Також проведеною перевіркою позивачу було також донараховано 33681 грн. податку на додану вартість, оскільки позивачем було завищено податковий кредит в березні 2008 року в сумі 26030,00 грн. в результаті подвійного включення до складу податкового кредиту податкової накладної №15 від 06.02.2008 року на загальну суму 156180,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 26030,00 грн., яка не підтверджена відповідними взаєморозрахунками між ТОВ "Дубов'язівський елеватор" та ТОВ ІПК "Темикс".

Також позивачем завищено податковий кредит в жовтні 2007 року в сумі 3733,45 грн. внаслідок подвійного включення до складу податкового кредиту податкової накладної №28/к від 06.07.2007 року на загальну суму 22400,70 грн, в т.ч. податок на додану вартість в сумі 3733,45 грн., яка не підтверджена відповідними взаєморозрахунками між ТОВ "Дубов'язівський елеватор" та ПП "Промпостач К".

Позивачем завищено податковий кредит в квітні 2008 року в сумі 3750,00 грн.. внаслідок подвійного включення до складу податкового кредиту податкової накладної №267 від 14.03.2008 року на загальну суму 22500,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 3750,00 грн., яка не підтверджена відповідними взаєморозрахунками між ТОВ "Дубов'язівський елеватор" таТОВ "ЧеркасиЕлеваторМаш".

Позивачем завищено податковий кредит в вересні 2007 року в сумі 166,67 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту податкової накладної №10601 від 23.08.2007 року на загальну суму 1000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 166,67 грн., яка не підтверджена відповідними взаєморозрахунками між ТОВ "Дубов'язівський елеватор" та приватним підприємцем Тхір С.К.

Внаслідок порушення позивачем п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.1997р. №283/97-ВР ТОВ "Дубов'язівський елеватор" безпідставно віднесло до валових витрат сплату орендних платежів в сумі 295481,29 грн. (без податку на додану вартість 246234,41 грн.).

Договір №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року, укладений між ТОВ "Біо Лат" та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" є нікчемним з моменту вчинення та не створює юридичних наслідків, тому суми виплат за ним у вигляді орендної плати, витрати на поліпшення основних фондів не повинні включатися до валових витрат і не повинні амортизуватися.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Але, позивач до валових витрат не відносило поліпшення орендованих основних засобів (в частині будівель та споруд), придбання та установку обладнання, а збільшувало балансову вартість основних фондів, та відповідно нараховувало амортизацію (відображено в п.3.1.3 акту перевірки).

Всього, в результаті вищенаведеного порушення податковим органом було встановлено завищення позивачем валових витрат у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" всього у сумі 246235 грн., у тому числі в 2007 році - 175267 грн., в т.ч. в II кварталі 2007 року – 65267 грн., в III кварталі 2007 року - 44000 грн., в IV кварталі 2007 року - 66000 грн., в 2008 році в сумі 70968 грн., в т.ч. І квартал 2008 року - 66000 грн., II квартал 2008 року - 4968 грн. грн.

Перевіркою правильності визначення амортизаційних відрахувань було встановлено, що ТОВ "Дубов'язівський елеватор" безпідставно нараховувало амортизаційні відрахування на суму поліпшення І групи орендованих основних засобів в сумі 23892 грн., чим порушило п.п 8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями. Так, у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

Враховуючи те, що договір №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року, укладений між ТОВ "Біо Лат" та ТО В «Дубов'язівський елеватор» є нікчемним з моменту вчинення та не створює юридичних наслідків, тому суми виплат за ним у вигляді витрат на поліпшення основних фондів не повинні амортизуватися. Але, позивачем помилково збільшено на суму поліпшень основних фондів балансову вартість І групи основних фондів станом на 01.04.2008 року, та відповідно нараховано амортизацію в II кварталі 2008 року.

Так, за перевіряємий період позивачем придбано основні засоби І групи в березні 2008 року на загальну суму 2000000 грн. (без податку на додану вартість 1666666,67 грн.), згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна ВКІ №427968 від 07.03.2008 року укладеного між ТОВ "Біо Лат" та ТОВ "Дубов'язівський елеватор". Тому, станом па 01.04.2008 року балансова вартість І групи основних фондів повинна бути в сумі 1 666 667 грн., але позивач в декларації по податку на прибуток за І півріччя 2008 року помилково відобразив балансову вартість І групи в сумі 2 236 268 грн., чим збільшено на суму поліпшень орендованих основних фондів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та неправомірні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дубов’язівський елеватор» (Конотопський район, с.Дубовязівка, вул. Трудова,48, і.к. 34072570) щодо визнання недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції №0001372311/0 від 18.11.2008р. на суму 851245 грн. та №0001362311/0 на суму 30595,50 грн., в т.ч. 20397 грн. за основним платежем, 10198,5 грн. штрафних санкцій – відмовити

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписаний 30.03.2009 р.