Рішення № 3310942, 03.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.09 Справа № 6/6/09

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна правова група України” м. Київ

До Українсько-іспанського Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Індустріалес, С.Л.” м. Запоріжжя

Про визнання недійсними статуту та запису про державну реєстрацію Українсько-іспанського ТОВ “Харвест Індустріалес, С.Л.”

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників:

Від позивача: Кобець О.С. –дов. № 19 від 05.01.2009р.

Від відповідача: Орловський С.О. –дов. б/н від 10.01.2008р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна правова група України” м. Київ до Українсько-іспанського Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Індустріалес, С.Л.” м. Запоріжжя про визнання недійсними статуту та запису про державну реєстрацію Українсько-іспанського ТОВ “Харвест Індустріалес, С.Л.” , суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить визнати недійсними статут Українсько-іспанського Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Індустріалес, С.Л.”(код ЄДРПОУ 24912645) (третя редакція), затверджений загальними зборами учасників згідно протоколу б/н від 03.03.2005 р., та зареєстрований державним реєстратором 17.03.2005 р. за № 1 103 105 0001 002881 і запис про державну реєстрацію Українсько-іспанського Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Індустріалес, С.Л.” (код ЄДРПОУ 24912645) № 1 103 120 0000 002881 від 04.08.1997р., посилаючись на те, що положення статуту не відповідають вимогам статей 88, 120, 134, 143, 146, 151, 154 ЦК України, статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства».

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає, що позивач не являється учасником товариства. Статут відповідає діючому законодавству. Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2009р. по справі № 8/1/09 відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Міжнародна правова група» до УІ ТОВ «Харвест Індустріалес, С.Л.»про спонукання до державної реєстрації змін до статуту в частині включення позивача до складу учасників УІ ТОВ «Харвест Індустріалес, С.Л». Просить в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

За клопотанням сторін був продовжений строк розгляду справи. Розгляд справи відкладався.

03.03.2009р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Позивач вказує, що відповідно до договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю від 08 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Грибановою О.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 1197, укладеного між Войним Олександром Івановичем (Дарувальник по Договору) та ТОВ «Міжнародна правова група Україна»(Обдарований по Договору), Дарувальник передає безоплатно у власність Обдарованому належну йому частку в Статутному капіталі УІ ТОВ «Харвест Індустріалес, С.Л.», а Обдарований приймає в дар частку, яка зазначена в цьому Договорі в п.1.3.1., а саме: внесок на суму 15603,53 гривень, що складає 5 (п’ять) відсотків від загального розміру Статутного капіталу товариства. Згідно с п. 4.1 зазначеного Договору Обдарований стає власником частки і по відношенню до Товариства стає його новим учасником.

Статтею 53 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Аналогічні положення встановлені п. 1 ст. 147 Цивільного кодексу України.

При цьому зазначає, що абз. 2 ч. 2 статті 147 ЦК України передбачає переважне право учасників товариств з обмеженою відповідальністю на купівлю частки (її частини) у статутному капіталі товариства, що відчужується. Але, оскільки у абзаці другому частини другої статті 147 ЦК України йдеться про переважне право на купівлю частки (її частини), переважне право не поширюється на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Зазначена правова позиція викладена в п. 3.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин».

Позивач просить визнати недійсними статут Українсько-іспанського Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Індустріалес, С.Л.”(код ЄДРПОУ 24912645) (третя редакція), затверджений загальними зборами учасників згідно протоколу б/н від 03.03.2005 р., та зареєстрований державним реєстратором 17.03.2005 р. за № 1 103 105 0001 002881 і запис про державну реєстрацію Українсько - іспанського Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Індустріалес, С.Л.”, посилаючись на те, що положення статуту не відповідають вимогам статей 88, 120, 134, 143, 146, 151, 154 ЦК України, статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства».

Слід вказати, що положення статті 120, 134, 151, 154 ЦК України та статті 67 та 76 Закону України “Про господарські товариства” стосуються повного товариства, командитного товариства, товариства з додатковою відповідальністю та акціонерних товариств, а не товариств з обмеженою відповідальністю .

Відповідно до статі 88 ЦК України у статуті товариства вказуються: найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Статтею 143 ЦК України передбачено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Стаття 57 ГК України передбачає, що в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

В статті 82 ГК України також вказується, що установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

До установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності господарського товариства, воно вважається створеним на невизначений строк.

Порушення встановлених цією статтею вимог щодо змісту установчих документів господарського товариства є підставою для відмови у його державній реєстрації.

Стаття 4 Закону України “Про господарські товариства” також передбачає, що товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону.

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Стаття 51 Закону України “Про господарські товариства” передбачає особливості змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю.

В цій статті вказано, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі.

Позивач вказує, що у Статуті відповідача не зазначено склад та компетенцію органів товариства, зокрема виконавчого органу, а саме генерального директора, та ревізійної комісії, не зазначено порядок прийняття ними рішень, не визначено порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності відповідача.

Твердження позивача не відповідає дійсності . Статут Українсько-іспанського ТОВ “Харвест Індустріалес, С.Л.” м. Запоріжжя, в тому числі статті 11 та 12 Статуту, містить всі необхідні відомості, які повинні бути вказані в статуті товариства з обмеженою відповідальністю .

Позивач не вказав конкретну норму законодавства, якої суперечить статут Українсько-іспанського ТОВ “Харвест Індустріалес, С.Л.” м. Запоріжжя, в тому числі статті 11 та 12 Статуту .

Згідно статті 11 статуту, у разі відсутності генерального директора угоди, договори, контракти, документи, які стосуються діяльності товариства підписує особа, яка виконує функції генерального директора.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до закону та установчих документів. Відповідно до ст. 145 ЦК України компетенція виконавчого органу ТОВ і порядок її реалізації встановлюється цим кодексом, іншим законом та статутом.

Отже за відсутності обмежень, передбачених статутом, при визначенні компетенції виконавчого органу та порядку її реалізації слід керуватися відповідними положеннями ЦК України та ЗУ «Про господарські товариства».

Діюче законодавство не передбачає обмежень генерального директора уповноважувати на здійснення його компетенції будь-яких осіб на власний розсуд. Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво може виникати на підставі договору, закону, актів органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом, в тому числі на підставі довіреності.

Уповноважуючи певних осіб на здійснення функцій генерального директора повністю або частково, генеральний директор при цьому несе персональну відповідальність за вибір особи, її кваліфікації тощо. В будь-якому випадку учасники товариства в разі незгоди з вибором генерального директора, в тому числі якщо це призвело до негативних наслідків в діяльності товариства, мають право притягти генерального директора до відповідальності та відкликати його з посади.

В абз. 2 ст. 11 статуту також вказано, що генеральний директор розв’язує всі питання діяльності товариства, крім тих, що становлять виключну компетенцію загальних зборів учасників, що в повній мірі узгоджується з ст. 145 ЦК України та ст. 62 ЗУ «Про господарські товариства».

Відповідно до статті 12 статуту контроль за діяльністю виконавчого органу здійснює ревізійна комісія, яка обирається зборами учасників, у кількості не менше трьох осіб строком на 5 лет, або залучена аудиторська фірма.

Ревізійна комісія здійснює свою діяльність згідно з Положенням про ревізійну комісію, яке затверджується зборами учасників товариства, тобто всі повноваження комісію вказані в Положенні.

Статтею 146 ЦК України передбачено, що контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому статутом та законом.

Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка.

Порядок проведення аудиторських перевірок передбачений Законом України «Про аудиторську діяльність».

Таким чином, стаття 12 статуту відповідає діючому законодавству.

Позивач не довів суду, що вказані ним обставини порушують його права.

Суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Така ж позиція міститься у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008р.

З вищевикладеного вбачається, що установчі документи суд може визнати недійними лише при наявності всіх трьох умов одночасно.

Позивач не довів наявність всіх трьох умов одночасно.

За таких обставин, статут Українсько-іспанського ТОВ “Харвест Індустріалес, С.Л.” не підлягає визнанню недійсним, а відповідно відсутні підстави для визнання недійсним запису про державну реєстрацію Українсько-іспанського ТОВ “Харвест Індустріалес, С.Л.”.

Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створені порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Така ж саме норма міститься і в пункті 2 статті 38 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Позивач не довів суду, що при створенні товариства з обмеженою відповідальністю були допущені порушення , які не можливо усунути. Позивач також не довів, що існують інші підстави , встановлені законом, та не вказав які саме підстави, та яким саме законом вони встановлені.

Посилання позивача на пункт 11 статті 24 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” є безпідставними, оскільки згідно цьому пункту державний реєстратор має право (не зобов’язаний ) залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою, другою, четвертою –сьомою статті 8 , та частинами п’ятою статті 10 цього Закону.

Слід відмітити, що в пункті 11 статті 24 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” не вказана як підстава для залишення без розгляду документів, в зв’язку порушенням пункту 3 статті 8 цього Закону. В пункті 11 статті 24 Закону вказана підстава для залишення без розгляду документів, які не відповідають лише вимогам, які встановлені частинами першою, другою, четвертою –сьомою статті 8 , та частинами п’ятою статті 10 цього Закону.

Позивач не довів, що надані відповідачем документи для реєстрації товариства не відповідають вказаним нормам.

Враховуючі все вищевикладене, вимоги позивача не обґрунтовані.

Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано : 03.03.2009р.