Постанова № 33109254, 20.08.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року справа № 823/2606/13-а

09 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кульчицького С.О.,

при секретарі - Поштаренку О.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача - Охват В.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, в якій просить визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування позивачу заборгованості за 2012 рік, скасувати вимогу відповідача від 23.01.2013 року № Ф-842-У.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає себе звільненою від сплати єдиного внеску, оскільки знаходиться на спрощеній системі оподаткування, посилаючись на Указ Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року роз'єднано у самостійні провадження заявлені у справі № 823/2606/13-а позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував повністю з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області як фізична особа-підприємець, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що не заперечується сторонами.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області винесено вимогу про визначення суми недоїмки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік від 23.01.2013 року № Ф-842-У на суму 4572 грн. 42 коп.

Позивач вважаючи, що вищезгадана вимога від 23.01.2013 року № Ф-842-У винесена з порушення вимог законодавства України, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Верховною Радою України 08 липня 2010 року прийнято Закон України №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Згідно з пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).

Виходячи з норм ст. 4 Закону 2464 платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону 2464, до обов'язків платників єдиного внеску віднесено своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом до Пенсійного фонду України.

Посилання позивача на Указ Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», дію якого припинено згідно із Законом України від 04 листопада 2011 року № 4014-VI та на Закон України «Про систему оподаткування», який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI взагалі є недоречними, оскільки, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не входить до системи оподаткування, на нього не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин - можливе лише за наявності їх порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 4572 грн. 42 коп., в судовому засіданні не встановлено порушень вимог діючого законодавства України з боку відповідача при прийнятті ним оскаржуваної вимоги від 23.01.2013 року № Ф-842-У, оскільки на момент прийняття вказаної вимоги, позивач перебував на обліку у відповідача як платник внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 9, 69-72, 86, 94, 97, 122, 128, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України

Повний текст постанови виготовлений 21 серпня 2013 року

Головуючий С.О.Кульчицький