Постанова № 33109119, 20.08.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2683/13-а Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача - Ігнатенко С.І.

представник відповідача - Ліуш Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за уточненою позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Будівельної індустрії» в особі представника за довіреністю Ігнатенка Сергія Сергійовича до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з додатковою відповідальністю „Завод Будівельної індустрії", звернулося доЗакарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Закарпатській області, якою просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 18.07.2013 р. за № 0001122202 та за № 0001142202.

15.08.2013 року за вх.. №12077 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2013 р. за № 0001122202 та за № 0001142202 (а.с.188).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства. Зокрема, підставою для донарахування спірних сум грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток є віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товару у ТОВ „Будкомплект" без документального підтвердження. При цьому зазначено, що суми валових витрат сформовано в рамках укладеного договору про продаж товарів і продукції № 03/01-6 від 03.01.2007 р., за якими здійснювалися реальні поставки товару на користь позивача, на підставі розхідних накладних, транспортних та платіжних документів, а сплачений ПДВ в межах виконання договору в зв'язку з придбанням такого товару відноситься до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, згідно вимог ст. 7 . Закону України «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснив, що платником завищено валові витрати у розмірі 286926 грн. та податковий кредит у розмірі 57686 грн. сформованих по господарських операціях з придбання товару (арматури) від ТОВ „Будкомплект" (раніше придбаної в СГ - фізичної особи ОСОБА_4) на підставі первинних документів, які складені без фактичного здійснення господарської операції купівлі-продажу товарів. Наголошено, що відносно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою покриття незаконної діяльності, в результаті чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2. ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). За наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 02.07.2013 року працівниками Мукачівської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю „Завод Будівельної індустрії" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2013 р. (акт Мукачівської ОДПІ № 2033/22-00/05515009 від 02.07.2013 р., (а.с.9-47) якою зокрема встановлено порушення ТДВ „Завод Будівельної індустрії":

- п. 5.1 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 72107 грн., у тому числі: за 2-й квартал 2010 р. на суму 18850 грн., за 3 квартал 2010 р. на суму 53257 грн.;

- пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.4. та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, чим занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 57686 грн., в тому числі за: 05 міс. 2010 р. на суму 5585 грн., 06 міс. 2010 р. на суму 9495 грн., 07 міс. 2010 р. на суму 18221 грн., 08 міс. 2010 р. на суму 24385 грн.

На підставі акту перевірки № 2033/22-00/05515009 від 02 липня 2013 року Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Закарпатській області було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001122202 від 18.07.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 72107 грн. за основним платежем та 36053,50 грн. за штрафними санкціями (а.с.57); № 0001142202 від 18.07.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 52101 грн. за основним платежем та 26050,5 грн. за штрафними санкціями (а.с.58).

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ № 2033/22-00/05515009 від 02.07.2013 р. підставою для зменшення ТДВ „Завод Будівельної індустрії" валових витрат на суму 288926 грн. та податкового кредиту на суму 57686 грн. є те, що в охоплений перевіркою період ТДВ „Завод Будівельної індустрії" мало правовідносини з ТОВ «Будкомплект», у якого згідно висновків акту перевірки Тисменицької МДПІ від 15.08.2012 № 497/2240/31769387: відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ по операціях між ТОВ «Будкомплект» та контрагентами - покупцями з продажу товарів, отриманих від суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_4. Відносно ОСОБА_4 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2. ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво. Посилаючись на вказану обставину Мукачівська ОДПІ вважає, що відповідні валові витрат та податковий кредит сформовані ТДВ „Завод Будівельної індустрії" без документального підтвердження, надані до перевірки первинні документи складені без фактичного здійснення господарської операції купівлі-продажу товарів.

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1.).

Підпунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) визначено: валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону встановлено неможливість віднесення до складу валових витрат сум, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами. Тобто закон встановлює обмеження щодо віднесення до складу валових витрат за відсутності підтверджуючих документів.

У свою чергу, згідно п. 5.11. ст. 5 цього ж Закону законодавцем встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом належними та допустимими доказами достовірно встановлено, що 03 січня 2007 року між ТДВ „Завод Будівельної індустрії" та ТОВ «Будкомплект» було укладено договір про продаж товарів і продукції № 03/01-6 (а.с.59) предметом якого є зобов'язання ТОВ «Будкомплект» продати, а ТДВ „Завод Будівельної індустрії" прийняти та оплатити будівельні матеріали, металопрокат. Предметом постачання є продукція вказана у накладних (розділ 1 цього Договору).

Реальний характер вказаного договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по поставці будівельних матеріалів від ТОВ «Будкомплект» до ТДВ „Завод Будівельної індустрії" про що свідчать досліджені в судовому засіданні та наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме розхідні накладні № БК-0000631 від 21.05.2010р. (а.с.62), № БК-0000883 від 23.06.2010 р. (а.с.63), № БК-0000954 від 02.07.2010 р. (а.с. 64), № БК-0000-1250 від 09.08.2010 р. (а.с.61), податкові накладні № 681 від 21.05.2010 р. (а.с.65), № 954 від 23.06.2010 р. (а.с. 66 ), № 1030 від 02.07.2010 р. (а.с.67), №1347/1 від 09.08.2010р. (а.с.68), реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а.с.105-135), довіреності на отримання ТМЦ від ТОВ «Будкомплект» (а.с.89-92), платіжні доручення (а.с. 93-104) а також наявні у матеріалах справи транспортні документи: акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та товарно-транспортні накладні (а.с.69-76)

Зазначені первинні документи у своїй сукупності підтверджують факт придбання товарів (а саме факт перевезення товару та його фактичну передачу від ТОВ «Будкомплект» до позивача), оплату їх вартості, оприбуткування, а тому суд констатує, що вказані первинні документи були оформлені в результаті фактичного здійснення господарських операцій, тому позивач у відповідності до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мав право на віднесення спірних сум до складу валових.

Акт перевірки Мукачівської ОДПІ № 2033/22-00/05515009 від 02.07.2013 р. не містить посилання на докази того, що вищезазначені накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними. У судовому засіданні представником відповідача такі докази також надані не були, в той час як в силу ч. 2 ст. 71 КАС України доведення вказаної обставини покладено на Мукачівську ОДПІ, який є суб'єктом владних повноважень.

Правова норма пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Суд констатує, що спірні суми податкового кредиту ТДВ „Завод Будівельної індустрії" за відповідний звітний податковий період повністю підтверджені належним чином оформленими податковими накладними № 681 від 21.05.2010 р. (а.с.65) № 954 від 23.06.2010 р. (а.с.66), № 1030 від 02.07.2010 р. (а.с.67), №1347/1 від 09.08.2010р. (а.с.68) а відповідні господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача. Обставини, що наведені відповідачем в акті перевірки № 2033/22-00/05515009 від 02.07.2013 р. знаходяться поза межами вимог пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Cуд вважає, що за наявності всіх вищевказаних первинних документів, які підтверджують реальний характер спірного договору про продаж товарів і продукції № 03/01-6 від 03.01.2007 р., можливі порушення з боку ТОВ «Будкомплект» податкового законодавства (зокрема у вигляді співпраці із сумнівним контрагентом - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, з яким позивач не мав жодних правовідносин) не є достатньою підставою для притягнення до юридичної відповідальності саме ТДВ „Завод Будівельної індустрії", оскільки податковим законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за порушення ведення податкового обліку.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників, тобто юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд відхиляє посилання відповідача на висновки акту Тисменицької МДПІ щодо проведення перевірки ТОВ «Будкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з СГФО ОСОБА_4 за період з 01.01.2009 року по 31.07.2012 року (згідно яких правочини укладені між ТОВ «Будкомплект» із СГДФО ОСОБА_4 нікчемні, оскільки вказані договори є такими, що порушують публічний порядок, направлені на незаконне заволодіння майном держави, не направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених у них), які ґрунтуються на постанові у кримінальній справі № 12012131009007 старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А від 19.06.2012 року про призначення документальної перевірки ТОВ «Будкомплект» та матеріалах кримінальної справи порушеної відносно ФОП ОСОБА_4 з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення у судовому засіданні обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Вищевказане також узгоджується з приписами статті 62 Конституції України згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Посилань акт перевірки № 2033/22-00/05515009 від 02.07.2013 р. на такий вирок суду не містить.

Таким чином, посилання відповідача на матеріали кримінальної справи № 12012131009007, суд не приймає до уваги, оскільки обставини даної справи не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, передбаченими ч. 4 ст. 72 КАС України.

При цьому суд відхиляє посилання Мукачівської ОДПІ на те, що при проведенні перевірки ТОВ «Будкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з СГФО ОСОБА_4 за період з 01.01.2009 року по 31.07.2012 року (акт Тисменицької МДПІ №497/2240/31769387 від 15.08.2012 р.) не підтверджено факту поставок товарів від підприємця ОСОБА_4 до ТОВ «Будкомплект» з мотивів того, що укладені між вказаними суб'єктами господарювання правочини здійснені без мети настання реальних наслідків і є нікчемними, так як при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Вказане узгоджується з роз'ясненнями викладеними у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 за наслідками узагальнення судової практики.

Відповідно до пп. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (що діяв на момент складання акту перевірки № 2033/22-00/05515009 від 02.07.2013 р.) встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку.

Зазначені норми поширюються також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств. За змістом указаної норми відповідний податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В даному випадку Мукачівською ОДПІ ні в ході проведення перевірки та складання акту № 2033/22-00/05515009 від 02.07.2013 р., ні в процесі судового розгляду не зібрано та суду не надано жодного належного та допустимого доказу в розумінні ст. 70 КАС України на підтвердження факту нереальності (безтоварності) вчинених ТДВ „Завод Будівельної індустрії" з контрагентом ТОВ «Будкомплект» господарських операцій, відображених в податковому обліку позивача. В той час як фактичне здійснення спірних господарських операцій з поставки товару підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, які мають доказову силу та юридичне значення.

Вищевказане свідчить про помилковість та протиправність висновків Мукачівської ОДПІ про те, що ТДВ „Завод Будівельної індустрії" занижено грошове зобов'язання з податоку на прибуток підприємств на суму 72107 грн. та з ПДВ на суму 57686 грн., натомість вимоги позову в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення №0410001 від 23.07.2013 року, (а.с.2) у розмірі 1,863,12 грн. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Уточнену позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Будівельної індустрії» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 18.07.2013 р. №0001122202 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 72107грн. за основним платежем та 36053,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0001142202 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52101 грн. за основним платежем та 26050,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Будівельної індустрії» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1863 грн. 12 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Луцович