Постанова № 33109096, 19.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2013 року 810/3633/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Нестеренка В.В.

представника відповідача: Гайдая В.Ф., Пономарьова О.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Нес - Холод» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекці в Київській області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Нес - Холод» звернулось до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекці в Київській області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000852204 від 27.12.2012 та № 0000862204 від 27.12.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Техмашпостач» за період з 01.06.2010 по 31.08.2010, за результатами якого складено акт перевірки № 1581/22-04/33555490 від 11.12.2012.

Зазначає, що на підставі даного акту перевірки відповідачем були сформовані оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000852204 від 27.12.2012, яким йому було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 025,00 грн., в тому числі за основним платежем 12 820,00 грн. та штрафними санкціями - 3 205,00 грн.; податкове повідомлення - рішення та № 0000862204 від 27.12.2012, яким було нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 003,11 грн., в тому числі за основним платежем 16 025,00 грн., та штрафними санкціями - 4 006,00 грн.

На думку позивача оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що суперечать нормам чинного податкового законодавства України. Вважає, що ним було правомірно включено до складу валових витрат податкової звітності з податку на прибуток та податкового кредиту суми понесених витрат за період, що перевірявся, оскільки придбані послуги, використанні підприємством в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказали, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Техмашпостач» за період з 01.06.2010 по 31.08.2010 при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Техномашпостач» було встановлено порушення ним податкового законодавства, а саме: п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані, реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем; п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (що діяв на час виникнення даних правовідносин та надалі - Закон № 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 12 820,00 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 7 110,00 грн., за липень 2010 року на суму 1 730,00 грн., за серпень 2010 року на суму 3 980,00 грн.; п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на момент виникнення даних правовідносин надалі - Закон № 334), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 16 025,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року у сумі 8 888,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року у сумі 7 137,00 грн.

Вважають, що перевірка була проведена з підстав, визначених чинним законодавством України та оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, про що свідчить акт перевірки, яким встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, також вважає, що відповідачем було дотримано усі вимоги закону при винесені даних податкових повідомлень - рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі службового посвідчення серії КО № 068730 від 19.03.2012, згідно п.п. 78.1.1 п. 78. 1 ст. 78, п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), відповідно до наказу № 302 від 05.12.2012 співробітниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Нес - холод» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Техномашпостач» за період роботи з 01.06.2010 по 31.08.2010.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлено судом зазначена перевірка проводилась на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В результаті проведеної перевірки встановлено порушення, а саме:

п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем;

п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 12 820,00 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 7 110,00 грн., за липень 2010 року на суму 1 730,00 грн., за серпень 2010 року на суму 3 980,00 грн.;

п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 16 025,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року у сумі 8 888,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року у сумі 7 137,00 грн.

Судом встановлено, що ПП «Нес - Холод» згідно рахунків - фактури № 170601 від 17.06.2010, № 220601 від 22.06.2010, № 150701 від 15.07.2010, № 130801 від 13.08.2010, № 270801 від 27.08.2010 було придбано кондиціонери та комплектуючі частини вентиляційних систем, про що виписано накладні. Податок на додану вартість яких склав 12 820,00 грн.

Суму податку на додану вартість за даними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним податкових декларацій.

Однак, під час перевірки позивача щодо повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну суму податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Крім того, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток суд зазначає наступне.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 встановлено, що виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що реальність отримання товару вказують усі надані ним первинні документи, оформлені відповідно до норм чинного законодавства та надані в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підтвердження реальності отримання позивачем товару, а саме кондиціонерів та комплектуючих частин вентиляційних систем, що були придбані ним на підставі рахунків - фактури надав суду копії вищевказаних рахунків - фактури, податкових, видаткових накладених.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та вказав, що підприємство здійснює монтаж кондиціонерів, однак на підтвердження щодо використання або встановлення придбаного товару позивач суду на час розгляду справи не надав.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи операції з придбання товару не мали реального характеру, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематично придбання та продажу товарів щодо яких проводилось дослідження, а також з наданих первинних документів не вбачається реальної зміни майнового стану платника податків. Тобто, такі обов'язкові причини мають бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічні ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключено чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, позивач зазначив, що придбаний товар перевозився ним на особистому транспорті, однак доказів наявності такого транспортного засобу або інформації щодо перебування його на балансі підприємства не надав.

Також не пояснив доцільність предбаня протягом 5 днів 374 сервісних комплектів за ціною 150 грн. кожний.

Отже, позивачем не підтверджено наявність отримання товару від ТОВ «Техмашпостач», що свідчить про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На думку суду позивач не надав докази щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає копії рахунків - фактури, податкових накладних, поданих до суду позивачем, не є достатніми доказами отримання товару.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства в рішеннях Васильківської ОДПІ Київської області ДПС № 0000852204 від 27.12.2012 та № 0000862204 від 27.12.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 21 серпня 2013 р.