Постанова № 33109081, 30.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року Справа №827/1682/13-амісто Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Строміло А.Ю.,

за участю: позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі, третя особа - ОСОБА_3, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі про визнання протиправними дій Ленінського районного відділу управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за місцем проживання матері ОСОБА_1 та зобов'язання Ленінський районний відділ управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі зареєструвати ОСОБА_2 за місцем проживання матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено в реєстрації ОСОБА_2 за місцем проживання її матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачі підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Третя особа просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зазначила, що проти реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не заперечує.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 2/5 частки будинку з відповідною часткою надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомості від 13 листопада 1998 року.

Згідно з довідкою про наявність житлової площі, домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано Севастопольським бюро технічної інвентаризації ОКХ за: ОСОБА_1 - 2/5; ОСОБА_5 - 3/5.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем 3/5 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_5, однак на даний час спадщину належним чином не прийняла.

04 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію її доньки, ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1.

Листом Ленінського районного відділу управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі від 14 червня 2013 року № 1227 ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відсутнє узгодження з іншим співвласником 3/5 частки даного будинку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з частинами першої, другої статті 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з частиною першою статті 65 Житлового кодексу Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Критерії оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень наведені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, заперечень проти позову суду не надав та не доводив суду правомірності своїх дій.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі в особі Ленінського районного відділу управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за місцем проживання матері ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі в особі Ленінського районного відділу управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі зареєструвати ОСОБА_2 за місцем проживання матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) гривень 41 копійки.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя(підпис) О.О. Кириленко

Постанову складено у повному обсязі

05 серпня 2013 року

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Кириленко