Рішення № 33108915, 09.08.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 764/4908/13-ц

Провадження2/764/2173/2013

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді - Гаркуша О.М., при секретарі - Грищенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Севастопольський геодезичний центр» про стягнення заборгованості по заробітній платні, вихідної допомоги, компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства „Севастопольський геодезичний центр" (далі - ДП „Севгеоцентр") в якому після уточнення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату в сумі - 1052,19 грн., вихідну допомогу в сумі - 7887,88 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі - 7801,20 грн., недоотримані відпускні в сумі - 4 077,12 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі - 6067,60 грн., а всього - 26 885,99 грн.

На обґрунтування вимог зазначає, що 09.04.2013 року наказом №29 він звільнений з Державного підприємства „Севгеоцентр" за власним бажанням у зв'язку з невиплатою заробітної плати. Наказом, крім іншого, передбачено необхідність провести з позивачем повний розрахунок відповідно до чинного законодавства. В день звільнення йому видана трудова книжка, однак остаточний розрахунок не проведений. Такою неправомірною поведінкою відповідача порушуються його права, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував, що заборгованість перед позивачем існує, проте не в тому обсязі, в якому заявлено позивачем, тому просив позов задовольнити у відповідності до розрахунку заборгованості.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, спеціаліста в галузі аудиту, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, дослідивши в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Стаття 43 Конституції України у відповідності до ст. 23 Загальної декларації прав людини проголосила право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.

За змістом ст.38 КЗпП працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання договору і його правові наслідки залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має лише сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника, чи будь-які інші причини.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.38) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу.

Цю саму вимогу містить і ст.2 Конвенції №95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Статтею 2 Закону України „Про оплату праці" визначена структура заробітної плати. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, компенсаційні витрати так само включені законодавством до структури заробітної плати.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1, 09.07.2007 року останній був прийнятий на роботу у ДП „Севгеоцентр" на посаду робочого в топографо-геодезичний відділ, Наказ №71-ОК від 09.07.2007 року (а.с.5-7).

09.04.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, Наказ №29 від 09.04.2013 року (а.с.7).

Остаточний розрахунок з позивачем на час звільнення проведено у сумі 3232,24 грн., що підтверджується розгорнутою довідкою щодо нарахування, утримання та стану розрахунків з ОСОБА_1 (а.с.28). Видатковий касовий ордер від 12.04.2013 року свідчить, що вищезазначена сума була позивачем фактично отримана (а.с.25).

Отже, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платні у сумі 1052,19 грн. задоволенню не підлягає, оскільки в лютому йому нараховано 2056.15грн.: сплачено 700,00 грн., проте в березні він не працював, але отримав 1201,27 грн., що підтверджує що заборгованості за лютий не має, тому в цієї частині позов задоволенню не підлягає (а.с.28).

Проте, при перевірці підрахунку розміру вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, недоотриманих відпускних, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, наданого відповідачем, суд вважає його не вірним.

Щодо позовних вимог про стягнення вихідної допомоги, суд враховує вимоги ст. 44 КЗпП України, якою вихідна допомога передбачена у разі звільнення працівника внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, що передбачено ч.3 ст.38 КЗпП України. Як вбачається з копії трудової книжки позивача останнього звільнено за власним бажанням саме на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, що дає позивачу право на отримання вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку позивача.

Розрахунок середнього заробітку провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року з відповідними змінами та доповненнями.

Згідно п.2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з заробітної плати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

п.4 того ж Порядку зазначає, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Отже, суд приймає до уваги довідку відповідача стосовно нарахування компенсації при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, де розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_1 на момент його звільнення склав 1727,16 грн. Відповідно стягненню на користь позивача підлягає вихідна допомога в трикратному розмірі, яка складає - 5181,48 грн.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Отже, вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку також підлягають задоволенню. Позивач працював на ДП „Севгеоцентр" з 2007 року, тому на підставі п.2. Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 року, обчислення середньої заробітної плати працівникові провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористанні відпустки. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Для розрахунку кількості днів невикористаної відпустки суд враховує дані за періоди невикористаних відпусток. Тобто, стягненню підлягає середній заробіток за 107 календарних днів.

Для оплати компенсації за невикористані відпустки при звільнені позивача суд враховує виплати з 01.04.2012 по 31.03.2013, оскільки саме такий період повинен враховуватися згідно з цим Порядком при нарахуванні розміру компенсації.

Нарахована заробітна плата у вказаний період склала 17942,16 грн., тобто середньоденний заробіток складатиме 86,68 грн. (17942,16 : 207 - кількість календарних днів в розрахунковому періоді без врахування святкових днів = 86,68)

Отже, розмір компенсації за невикористані відпустки, який також підлягає стягненню з відповідача, склав: 86,68 грн. х 107 днів = 9 274,76 грн.

Також стягненню з відповідача підлягає недоотримані відпускні з 11.02.2013 по 06.03.2013 за період з 09.07.2007 по 08.07.2008 (24 календарних дня). Отже, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 року, суд враховує виплати за період 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки з 01.02.2012 по 31.01.2013.

Нарахована заробітна плата у вказаний період склала 14893,17 грн., тобто середньоденний заробіток складатиме 83,20 (14893,17 : 179 - кількість календарних днів в розрахунковому періоді без врахування святкових днів = 83,20).

Отже, недоотримані відпускні з 11.02.2013 по 06.03.2013 за період з 09.07.2007 по 08.07.2008, які підлягають стягненню з відповідача складатимуть 1996,80 грн. (83,20грн. х 24 = 1996,80грн.)

Недоотримані відпускні з 03.04.2013 по 09.04.2013 за період з 09.07.2008 по 08.07.2009 (7 календарних днів) також підлягають частковому стягненню у розмірі 606,76 грн.

Нарахована заробітна плата у вказаний період склала 17942,16 грн., тобто середньоденний заробіток складатиме 86,68 (17942,16 : 207 - кількість календарних днів в розрахунковому періоді без врахування святкових днів = 86,68)

Отже, недоотримані відпускні з 3.04.2013 по 09.04.2013 за період з 09.07.2007 по 08.07.2008, які підлягають стягненню з відповідача складатимуть 606,76 грн. (86,68грн. х 7 = 606,76грн.).

Судом не приймається до уваги розрахунок відпускних та компенсації за невикористану відпустку, надану представником відповідача, тому що, у порушення вимог п. 2 та 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року з рахункового періоду не виключені місяці, в які позивач не мав заробітку, оскільки відповідачем не надано доказів, що він забезпечив позивача роботою, але він не виконав її. Виходячи з наступного, суд вважає, що саме аудиторським висновком правильно, у відповідності до діючого законодавства, розрахований середньоденний заробіток, виходячи з якого розраховуються виплати відпускних та компенсація за невикористану відпустку.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до ст.117 цього ж кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суду необхідно встановити: наявність боргу; відсутність спору щодо його розміру; вину підприємства та дотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.

Оскільки наказом про звільнення позивача було звільнено з посади 09.04.2013, а остаточний розрахунок проведено лише 12.04.2013, то затримка з розрахунком складає 3 дні за період 09.04.2013 по 12.04.2013. Позивач звернувся до суду у строки, передбачені ст. 233 КЗпП України, з оглядом на що у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України на користь позивача підлягає стягнення середній заробіток за час затримки в період з 09.04.2013 до 12.04.2013 в розмірі 260 грн. 04 коп. (середньоденна заробітна плата - 86,68грн. х 3 дня = 260,04грн.)

Суд зауважує, що вимога позивача про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні за 70 днів задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про наявність спору по сумі остаточного розрахунку, а його заяви про отримання довідки про заборгованість та заробітну плату за 12 місяців, подані ним 09.04.2013 р. не можуть вважатися повідомленням про незгоду з розміром, оскільки про цей розмір він дізнався тільки 12.04.2013 р. при отриманні грошей по остаточному розрахунку.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо стягнення на його користь з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, слід зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стороною позивача надано суду належним чином оформлений розрахунок наведеної суми у розмірі 20,82 грн., який слід проводити відповідно до „Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року, а тому суд вважає таку вимогу позивача обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачем було допущено порушення вимог трудового законодавства та помилково розраховані остаточні виплати, що належать позивачу при звільненні, суд вважає, що стягненню підлягає вихідна допомога в сумі - 5181,48 грн., компенсація за невикористану відпустку в сумі - 9274,76 грн., недоотримані відпускні в сумі - 2603,56 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі - 260,04 грн. та компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати у розмірі 20,82, а всього 17 340,66 грн.

Проте, як вбачається з видаткового касового ордеру від 12.04.2013 року, сума у розмірі 3232,24 грн. позивачем була фактично отримана від відповідача. Таким чином, остаточному стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 14 108,42 грн. (17340,66 - 3232,24 грн. = 14108,42грн.)

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати, суд відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 гривень.

На підставі ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 5 Закону України «Про оплату праці», ст. 7 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Постанови КМУ № 100 від 8.02.1995 року, керуючись ст.ст. 10, 11, 60,88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити - частково.

Стягнути з Державного підприємства «Севастопольський геодезичний центр» (Код - 05704303) на користь ОСОБА_1 (ІДН - НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платні в сумі 14108,42 грн. (з урахуванням податків і інших обов'язкових платежів).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Севастопольський геодезичний центр» (Код - 05704303) судовий збір в дохід держави у розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -