Постанова № 33106187, 13.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. Справа№ 15/5026/1569/2012/12/136-12/5

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Зубець Л.П.

Корсакової Г.В.

при секретарі Танцюрі Ю.Б.

від прокуратури: Булига Ю.С. - посвідчення №007181 від 02.10.2012р.;

відповідача: Дмитренко Ю.М. - представник за дов. №07-01/192 від 16.01.2013р.;

від відповідача: Сурменко Р.Ф. - представник за дов. б/н від 06.03.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс»

на рішення господарського суду Київської області

від 26.02.2013р. (дата підписання - 25.03.2013р.)

у справі №15/5026/1569/2012/12/136-12/5 (суддя - Подоляк Ю.В.)

за позовом Черкаського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс»

про стягнення 45 141,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012р. Черкаський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» про стягнення 45 141,72 грн. шкоди, заподіяної державі в результаті порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства України, а саме: здійснення у період з липня 2011р. по лютий 2012р. наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу на підприємстві.

За поясненнями прокурора, вчинення відповідачем вказаного правопорушення було встановлено за наслідками перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України, проведеної державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області у лютому 2012р., що стало підставою для накладення на виконавчого директора ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» адміністративного стягнення у вигляді сплати штрафу у розмірі 850,00 грн. згідно постанови №002414 від 23.02.2012р.

Прокурор вказував, що згідно розрахунку Державної екологічної інспекції у Черкаській області, проведеного у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008р. (далі - Методика), розмір завданої державі шкоди становив 45 141,72 грн.

Вказану суму збитків прокурор просив стягнути із відповідача відповідно до норм Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» та Бюджетного кодексу України щодо розподілу грошових стягнень за шкоду між бюджетами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.10.2012р. позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №15/5026/1569/2012.

Відповідач позов не визнав і посилався на ту обставину, що дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря отримало ТОВ «Велді», зв'язане з позивачем зобов'язаннями суборенди приміщень. При цьому відповідач посилався на положення ч.4 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з якими у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію), крім потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, якщо інше не встановлено законом.

У ході судового розгляду було встановлено, що переданий на вирішення господарського суду спір непідсудний господарському суду Черкаської області області, у зв'язку з чим останній ухвалою від 07.12.2012р. передав справу №15/5026/1569/2012 за територіальною підсудністю господарського суду Київської області.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.12.2012р. та від 28.12.2012р. справу було прийнято до провадження і присвоєно їй №15/5026/1569/2012/12/136-12/5.

05.02.2013р. до суду першої інстанції надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій прокурор просив суд стягнути із відповідача заподіяну державі шкоду у розмірі 45 141,72 грн. відповідно до норм розподілу вказаних сум між бюджетами (отримувач коштів УК у Катеринопільському районі / Єрки, код ЄДРПОУ 36776810, р/р 33115331700216 у ГУ ДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації 24062100).

Під час розгляду справи господарським судом Київської області прокурор та Державна екологічна інспекція у Черкаській області підтримали позицію, викладену у позовній заяві, додатково зазначивши, що розрахунок заявлених до стягнення збитків виконаний у відповідності до Методики, а розрахунок маси викиду забруднюючої речовини - відповідно до «Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами», погодженого листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 08.11.2004р. №10990/20/1-10.

Відповідач підтримав раніше подані ним заперечення проти наведених у позовній заяві обставин, вказавши, що строк отриманого ТОВ «Велді» спеціального дозволу встановлено до 20.04.2015р., об'єкт, на який отримано цей дозвіл - м'ясокомбінат, просив у позові прокурора відмовити.

Крім того, відповідач не погоджувався із визначеним позивачем та прокурором періодом нарахування збитків - з 01.07.2011р. по 22.02.2012р., оскільки вважав, що згідно п.3.11 Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу, тому нарахування позивачем збитків за вказаний період, за оцінкою відповідача, є необгрунтованим, адже правопорушення було виявлено лише 22.02.2012р.

З огляду на такі доводи відповідача у лютому 2013р. Державна екологічна інспекція у Черкаській області здійснила перерахунок заявленої до стягнення суми шкоди і просила стягнути із відповідача завдані збитки у сумі 26 066,12 грн. відповідно до розподілу між державним та місцевими бюджетами, а саме: 50 %, що становить 13 033,06 грн. - до спеціального фонду місцевого бюджету; 30%, що становить 7 819,84 грн. - до спеціального фонду державного бюджету та 20%, що становить 5 213,22 грн. - до обласного бюджету.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.02.2013р. у справі №15/5026/1569/2012/12/136-12/5 (суддя - Подоляк Ю.В.) позов задоволено частково, стягнуто із ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області 26 066,12 грн. шкоди шляхом перерахування цих коштів у розмірі: 50 відсотків - до місцевого бюджету селища міського типу Єрки Катеринопільського району Київської області у сумі 13 033,06 грн., 20 відсотків - до Київського обласного бюджету в сумі 5 213,22 грн. та 30 відсотків - до Державного бюджету України в сумі 7 819,84 грн. В решті вимог у задоволенні позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору розподілені наступним чином: 929,37 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України стягнуто із відповідача, а 680,13 грн. - з Державної екологічної інспекції у Черкаській області.

Відхиляючи заперечення відповідача та частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на який посилався відповідач, був виданий ТОВ «Велді» на здійснення викидів такими стаціонарними джерелами як котли, в той час за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 22.02.2012р. виявлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювалися і рядом інших стаціонарних джерел, окрім котельні, без отримання спеціального дозволу, що є порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Судом першої інстанції враховано, що у спірних правовідносинах діє презумпція вини правопорушника, тобто тягар доказування покладається на відповідача. Місцевий господарський суд виходив з недоведеності відповідачем виконання ним приписів природоохоронного законодавства України і відсутності своєї вини у вчиненні зазначеного правопорушення. Встановивши ці обставини, місцевий господарській суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з урахуванням вимог закону щодо розподілу вказаної суми між бюджетами та принципу повного відшкодування завданої шкоди.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі в частині задоволених позовних вимог і прийняти у цій частині новий судовий акт про відмову у задоволенні позову.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на невідповідність висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. Так, за оцінкою скаржника, наявність спеціального дозволу, виданого орендарю - ТОВ «Велді», виключає необхідність отримання такого дозволу суборендарем - ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» Більш того, апелянт вважав, що дія цього дозволу поширювалася як на котельню, так і на всі інші неорганізовані джерела м'ясокомбіната, які зазначені у документах та звіті по інвентаризації ТОВ «Велді», тому висновки місцевого господарського суду про вчинення відповідачем правопорушення скаржник вважав безпідставними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2013р. №15/5026/1569/2012/12/136-12/5 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, а судовий розгляд справи призначено на 21.05.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у даній справі у порядку ст.77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладався на 18.06.2013р. Цією ж ухвалою за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

У судовому засіданні 18.06.2013р. оголошувалась перерва до 25.06.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р. у зв'язку із перебуванням суддів Гончарова С.А. та Іоннікової І.А. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Корсакова Г.В., Отрюх Б.В.

У судовому засіданні 25.06.2013р. оголошувалась перерва на 13.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі, суддю Отрюха Б.В. замінено суддею Зубець Л.П.

13.08.2013р. до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справі, в яких останній просив залишити рішення місцевого господарського суду у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи свої заперечення, позивач посилався на визначення, надане у п.14.1.230 Податкового кодексу України стаціонарному джерелу забруднення як підприємству, цеху, агрегату, установки або іншого нерухомого об'єкту, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Зі змісту вказаної норми закону, вказував позивач, вбачається, що наступні цехи (дільниці, обладнання): передзабійне утримання худоби, фреоновий компресорний холодильник (фреон марки 22) 404, пост зварювання (зварювальний трансформатор) 7 кВт, механічна майстерня (станок токарно-гвинторізний марки 1Кв2; станок заточувальний з алмазним колом (O 200 мм); дезінфекція цеху та обладнання (хлорне вапно та льон); дизбар'єр (хлорне вапно та NaOH); склад зберігання вугілля (огороджений з трьох сторін та з дахом) та розвантаження є стаціонарними джерелами викиду забруднюючих речовин, дозвіл на які у відповідача відсутній, а тому висновки місцевого господарського суду, викладені в оскарженому рішенні, позивач вважав вірними та обгрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі в частині задоволених позовних вимог і прийняти у справі новий судовий акт про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Прокурор та позивач проти доводів апеляційного оскарження заперечили з підстав, наведених у поданих судам першої та апеляційної інстанцій поясненнях, просили прийняте місцевим господарським судом рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пп. г ч. 2 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. № 454/2011 Державна екологічна інспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема, щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії. (п. п. 6.4, 6.8 та 6.11 зазначеного вище положення).

Як підтверджується матеріалами справи, у лютому 2012р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс», за результатами якої складено Акт від 22.02.2012р. (а.с.10-11).

За результатами проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» займається переробкою продукції тваринного походження (м'ясокомбінат). Основними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря є наступні цехи (дільниці, обладнання): передзабійне утримання худоби; фреоновий компресорний холодильник (фреон марки 22) 404; котельня (водогрійний котел марки КТС-100 на вугіллі); пост зварювання (зварювальний трансформатор) 7 кВТ; механічна майстерня (станок токарно-гвинторізний марки 1Кв2; станок заточувальний з алмазним колом (O 200 мм); дезінфекція цеху та обладнання (хлорне вапно та льон); дизбар'єр (хлорне вапно та NaOH); склад зберігання вугілля (огороджений з трьох сторін та з дахом) та розвантаження. Між тим, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відсутній, що є порушенням ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (з 01.07.2011р.). Питання постановки на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря не вирішене, що є порушенням ст.31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Контроль за обсягом і складом параметрів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не проводиться. Первино-облікова документація по формі ПОД-2 - не заведена та не ведеться, що є порушенням ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Згідно п.2.1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 (далі - Методика), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики).

Відсутність у відповідача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підтверджувалося повідомленням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 24.05.2012р. № 2790/06 (а.с.20).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 23.02.2012р. №002414 (а.с.13) виконавчого директора ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» - Генса В.П., на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 22.02.2012р. №003116 (а.с.12) було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері природоохоронного законодавства України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

На підставі Методики, а також наданої Державною екологічною інспекцією довідки щодо типу, марки обладнання, годин роботи технологічного обладнання, дільниць та цехів, від яких здійснювались викиди забруднюючих речовин, а також кількості використаної Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» сировини у період з 01.07.2011р. та з 01.01.2012р., позивач здійснив розрахунок розміру завданої відповідачем протягом вказаного періоду шкоди на суму 45 141,72 грн., яку відповідач у добровільному порядку не сплатив.

Підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення розміру завданої державі шкоди у зв'язку із здійсненням понаднормових викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин за відсутності на підприємстві спеціального дозволу прокурор та позивач визначили вчинене Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, виявлене за результатами проведеної у лютому 2012р. державним інспектором перевірки.

Відповідно до п.б ч.1 ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно ч.2 ст.51 цього ж Закону підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

За змістом ч.1 ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Частиною п'ятою ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Відповідно до ч.1 ст.33, ст.34 названого Закону особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно ч.4 ст.68, ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Заперечуючи вчинення ним правопорушення і, як наслідок, наявність підстав для часткового скасування прийнятого судом першої інстанції рішення, відповідач посилався на наявність виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Велді», на території якого ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» здійснювало свою господарську діяльність протягом заявленого позивачем періоду, дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

З матеріалів справи випливає, що дійсно, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 19.04.2010р. №7122255400-5 був виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Велді» на об'єкт - М'ясокомбінат, місцезнаходження якого: смт. Єрки, вул. Толстого, 25, Черкаська обл.

Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, дозвіл на викиди видавався ТОВ «Велді» не на підприємство, а лише на одне стаціонарне джерело - котли, про що зазначено на дозволі - а.с.56 зворот, а.с.54-60. Наявність дозволів стосовно всіх інших стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, розташованих на території м'ясокомбінату, відповідач не довів.

Таким чином, положення частини 4 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з якою у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документу дозвільного характеру на їх використання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Доводи відповідача з приводу того, що дія дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданий на котли, поширюється і на інші стаціонарні джерела, розташовані на території м'ясокомбінату і виявлені державним інспектором у ході проведеної ним перевірки, підлягають відхиленню, з огляду на таке.

Нормативне визначення поняття стаціонарного джерела забруднення надане у п.14.1.230 Податкового кодексу України, згідно якого стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

На момент проведення перевірки державним інспектором було виявлено більше одного стаціонарного джерела, і встановлено, що основними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, окрім котельні (водогрійний котел марки КТС-100 на вугіллі), були наступні цехи (дільниці, обладнання): передзабійне утримання худоби; фреоновий компресорний холодильник (фреон марки 22) 404; пост зварювання (зварювальний трансформатор) 7 кВТ; механічна майстерня (станок токарно-гвинторізний марки 1Кв2; станок заточувальний з алмазним колом (O 200 мм); дезінфекція цеху та обладнання (хлорне вапно та льон); дизбар'єр (хлорне вапно та NaOH); склад зберігання вугілля (огороджений з трьох сторін та з дахом) та розвантаження, при тому, що відповідачем не було вирішено питання постановки цих об'єктів на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря та відсутній контроль за обсягом і складом параметрів викидів забруднюючих речовин.

Критерії взяття на державний облік об'єктів у залежності від видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та обов'язкові вимоги щодо єдиного на території України порядку подання матеріалів для взяття на державний облік підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел визначені в Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, викидів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря», затвердженій наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №177 від 10.05.2002р.

Так, згідно п.2 вказаної Інструкції взяття на державний облік здійснюється за такими критеріями: об'єктів, - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік; видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.

За таких обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права при визначенні складу правопорушення, допущеного відповідачем, правильно визначив предмет доказування у даному спорі та обґрунтовано визнав відповідача особою, на якій лежить тягар доведення відсутності своєї вини у вчиненні правопорушення та шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу цим правопорушенням.

Згідно положень ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами належного виконання ним вимог природоохоронного законодавства та законодавства про охорону атмосферного повітря при проведенні своєї господарської діяльності, пов'язаної із здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря джерелами викидів, переліченими в акті перевірки, окрім котельні (водогрійний котел марки КТС-100 на вугіллі), на підставі відповідного дозволу, а також не довів відсутність вини у такій бездіяльності його працівників, внаслідок чого завдав шкоди навколишньому природному середовищу на суму 26 066,12 грн.

Судова колегія критично оцінює доводи скаржника щодо безпідставності визначеного позивачем періоду нарахування шкоди - з 01.07.2011р. по 22.02.2012р., тоді як саме правопорушення було виявлене лише 22.02.2012р.

Судова колегія вважає, що у даному випадку мало місце триваюче правопорушення, виявлене перевіркою. До того ж, пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» не містить вказівок щодо строків, у межах яких здійснюється розрахунок на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями чи бездіяльністю юридичних осіб навколишньому природному середовищу, наголошуючи лише на тому, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України у повному обсязі.

Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, не спростовують вірно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, при здійсненні розподілу визначеної до стягнення суми шкоди між бюджетами, господарським судом були правомірно враховані наведені норми і визначено, що шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу у сумі 26 066,12 грн. підлягає стягненню на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівської області і перерахуванню одержувачам коштів у розмірі: 50 відсотків до селищного бюджету смт Єрки, Катеринопільського району Київської області в сумі 13033,06 грн., 20 відсотків до Київського обласного бюджету в сумі 5213,22 грн. та 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 7819,84 грн.

За таких обставин справи, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» на рішення господарського суду Київської області від 26.02.2013р. у справі №15/5026/1569/2012/12/136-12/5 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 26.02.2013р. у справі №15/5026/1569/2012/12/136-12/5 - без змін.

2. Матеріали справи №15/5026/1569/2012/12/136-12/5 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Зубець Л.П.

Корсакова Г.В.