Рішення № 33106164, 20.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р.Справа № 922/2942/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-виробниче підприємство "Аріс ЛТД", 61177, м. Харків, вул. Золочівська, 1, код ЄДРПОУ 14090946; до товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", 62103, Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, пров. Харківський, будинок 6, код ЄДРПОУ 36537542; про стягнення 42496, 56 грн. за участю представників:

позивача - Тарасенко О.В., довіреність від 18.10.2012р.;

відповідача - не з"явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-виробниче підприємство "Аріс ЛТД", 61177 звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" про стягнення суми заборгованості за договором на виготовлення продукції №44 від 31.08.2012р. у розмірі 35413,08грн., суми штрафу за прострочення оплати робіт за договором на виготовлення продукції №44 від 31.08.2012р. у розмірі 7082,76грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем за договором на виготовлення продукції №44 від 31.08.2012р. щодо оплати в повному обсязі продукції, виготовленої і поставленої позивачем відповідачу, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф, нарахований на підставі п.6.2. зазначеного договору.

Представник позивача в судовому засіданні 20.08.2013р. позовні вимоги підтримав повністю та просить суд позов задовольнити, посилаючись на те, що в зв"язку з порушенням відповідачем п.5.3. договору, та прострочено оплату робіт понад 60 днів, позивачем нараховано, на підставі п.6.2. договору, штраф у розмірі 20% від суми вартості робіт, оплата яких прострочена; надав до суду 20.08.2013р. супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 20.08.2013р. свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про вручення судової ухвали відповідачу 05.08.2013р., тобто завчасно

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-виробниче підприємство "АРІС" ЛТД (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівський Молзавод" (замовник) 31.08.2012р. було укладено договір на виготовлення продукції №44, відповідно до умов якого предметом цього договору є виготовлення і передача виконавцем замовнику вакуумні пакети, далі - "продукція", в асортименті, кількості та по цінах, визначених в специфікаціях та заявках замовника, що є невід"ємними частинами цього договору. Роботи, визначені в п.1.1. цього договору, виконавець виконує із власних матеріалів.

Замовник зобов"язаний прийняти від виконавця продукцію в порядку та в строки, обумовлені договором, а також оплатити виконавцеві роботи за цим договором (п.2.1. договору).

За змістом п.5.3. договору (в редакції протоколу розбіжностей від 31.08.2012р., а.с. 16), замовник зобов"язався здійснити оплату робіт за цим договором на протязі 14 календарних днів від дати їх виконання.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р. Якщо жодна зі сторін письмово не заявила про намір припинити договір за один тиждень до закінчення строку його дії, дія договору продовжується до 31 грудня наступного календарного року. Кількість таких пролонгацій необмежена.

Документи, надані до позовної заяви, дають підстави дійти висновку, що договір №44 на виготовлення продукції від 31.08.2012р. є діючим до 31.12.2013р.

В порушення умов даного договору, не оплачено виготовлену та поставлену позивачем відповідачу продукцію за видатковими накладними № А-00000331 від 26.02.2013р. на суму 3003,22грн., №А-00000332 від 26.02.2013р. на суму 9754,98грн., №А-00000397 від 05.03.2013р. на суму 14750,00грн., №А-00000470 від 15.03.2013р. на суму 7905,60грн. (а.с.7-11), до яких позивачем 20.08.2013р. були надані рахунки-фактури для долучення до матеріалів справи.

Надаючи кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 179 ГК України встановлює, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Договір №44 на виготовлення продукції від 31.08.2012р. є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів оплати заявленої до стягнення суми суду не представлено.

В силу ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивачів щодо стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 35413,80грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 6.2. договору, яким встановлено, що у випадку прострочення оплати понад 60 днів замовник додатково сплачує виконавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми, та оскільки за остання за терміном строку оплати накладна датується 15.03.2013р. (за змістом п.5.3. договору строк оплати для якої 30.03.2013р.), у вигляді штрафу в розмірі 7082,76грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача. Разом з цим, 0,50грн. судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України (платіжним дорученням №1767 від 11.07.2013р. оплачено 1720,00грн., в той час як розмір мінімального судового збору становить 1720,50грн.).

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, пров. Харківський, будинок 6, код ЄДРПОУ 36537542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-виробниче підприємство "Аріс ЛТД" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 1, код ЄДРПОУ 14090946) суму заборгованості за договором на виготовлення продукції №44 від 31.08.2012р. у розмірі 35413,08грн., суму штрафу за прострочення оплати робіт за договором на виготовлення продукції №44 від 31.08.2012р. у розмірі 7082,76грн. та 1720,00грн. витрат зі сплати судового збору.

2.1. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-виробниче підприємство "Аріс ЛТД" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 1, код ЄДРПОУ 14090946) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 0,50грн. судового збору.

3.1. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.