Рішення № 33106153, 20.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р.Справа № 922/3292/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954; до Національного технічного інституту "Харківський Політехнічний інститут", 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21, код ЄДРПОУ 02071180; про стягнення 14794,18грн. за участю представників:

позивача - Антипова С.Л., довіреність №01-62юр/7133 від 17.09.2012р.;

відповідача - Личаний Д.С., довіреність №66-01-16/20 від 21.01.2013р.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Національного технічного інституту "Харківський Політехнічний інститут" про стягнення суми пені - 11807,77грн., трьох процентів річних - 2410,93грн., індексу інфляції - 575,48грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №0401 від 17.07.2008р., в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії, в зв"язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню, на підставі п.4.2.1. договору, інфляційні втрати та три проценти річних, на підставі приписів ст.625 ЦК України.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 06.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 20.08.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 20.08.2013р. позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги. Разом з цим, представник позивача уточнив період нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, зазначивши, що фактично періодом нарахування вказаних у позові сум є період з січня по червень 2013 року, в той час, як в тексті позовної заяви помилково вказано таким періодом - з липня по грудень 2012 року, що письмово виклав в заяві №62-627 від 19.08.2013р., наданій до суду 20.08.2013р. за вх.№30602, разом з документами для долучення до матеріалів справи.

Розглянувши уточнення позивача щодо періоду нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, беручи до уваги, що в долучених до позовної заяви розрахунках вказаних сум період нарахування останніх - січня по червень 2013 року, відтак суд вважає зазначання інших періодів в тексті позовної заяви помилковим і відповідно приймає уточнення, викладені в заяві №62-627 від 19.08.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав, що свої зобов"язання за договором про постачання електричної енергії №0401 від 17.07.2008р. відповідач виконував неналежним чином, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною організацією і в зв"язку з недостатнім фінансуванням було допущено порушення зобов"язань за вищевказаним договором, позовні вимоги просить суд задовольнити частково, а саме зменшити на 90% розмір пені - до 1180,77грн., що письмово виклав у відзиві на позовну заяву №66-16/244 від 16.08.2013р., наданому до суду 19.08.2013р. за вх.№30333, разом з документами для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача заперечував проти зменшення пені.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та Національним технічним університетом "Харківський політехнічний інститут" (споживач) 17.06.2008р. укладено договір про постачання електричної енергії №0401 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачеві для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та Додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

В додатках до Договору (арк.с.17-27, 37-54) сторони погодили порядок розрахунків, перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунку за спожиту електричну енергію, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії тощо.

Згідно з п. 2.2.2. договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

На підставі п.9.4. договір пролонгований на 2013 рік.

У відповідності до п. 2.3.3. договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно із п. 5 додатку № 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. У відповідності до п.5 Додатку № 2 до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі - Правила) встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Як слідує із матеріалів справи: звітів про використану електроенергію, рахунків за активну та реактивну енергію, позивач впродовж 2013 року виконував свої зобов'язання за договором, поставляючи відповідачу електроенергію, а відповідач споживав поставлену енергію, однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії виконував не своєчасно і не в повному обсязі, в результаті чого позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому, за період з січня 2013 року по червень 2013 року, просить стягнути з відповідача пеню - 11807,77грн., нараховану на підставі п.4.2.1. договору, за період з 15.01.2013р. по 30.06.2013р., три проценти річних - 2410,93грн., за період з 15.01.2013р. по 30.06.2013р., та індекс інфляції - 575,48грн. за січень, лютий та червень 2013 року.

Наразі, порушення зобов"язань за договором про постачання електричної енергії №0401 від 17.06.2008р. вже було підставою звернення акціонерною компанією "Харківобленерго" із відповідним позовом до господарського суду Харківської області. Так, рішенням господарського суду Харківської області 19.02.2013р. у справі №922/336/13 (надано позивачем 20.08.2013р. для долучення до матеріалів справи) було частково задоволено позовні вимоги АК "Харківобленерго" до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача три проценти річних в сумі 1557,10 грн., пені в сумі 778,48 грн., за період з грудня по липень 2012 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних - 2410,93грн., за період з 15.01.2013р. по 30.06.2013р., та інфляційні втрати в сумі 575,48грн., за січень, лютий та червень 2013 року, заявлені правомірно, вірно розраховані (а.с. 31-33) та підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

За змістом пункту 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.4.2.1.), з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, у вигляді сплати пені, що за період з 15.01.2013р. по 30.06.2013р. становить 11807,77 грн.

Судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який повністю відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Разом з тим, розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд дійшов висновку про те, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру пені на 90% відповідач посилається на те, що фінансування університету, як вищого навчального закладу державної форми власності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які надходять до університету помісячно. Згідно з наданим до суду 20.08.2013р. відповідачем помісячним планом використання бюджетних коштів на 2013 рік фінансування на оплату комунальних послуг та енергоносіїв здійснювалося в сумах, які були недостатніми для повної сплати за рахунками, складеними позивачем.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідач був позбавлений можливості своєчасно розрахуватися за спожиту електричну енергію у зв'язку з недостатнім фінансуванням з державного бюджету України, що судом розцінюється як вийнятковий випадок.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90% та стягнути з відповідача пеню в сумі 1180,77грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п.1-1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного технічного інституту "Харківський Політехнічний інститут" (61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21, код ЄДРПОУ 02071180) на користь акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954; п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) 1180,77грн. пені, три проценти річних - 2410,93грн., втрат від інфляції - 575,48грн., 1720,50грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.