Рішення № 33106135, 20.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р.Справа № 922/3264/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг", юридична адреса: 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28; поштова адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 37029549; до товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", 61052, м. Харків, вул. Малиновського 3, код ЄДРПОУ 37874381; про стягнення 201841, 18 грн. за участю представників:

позивача - Юрченко І.А., довіреність №46 від 16.05.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" до господарського суду Харківської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" про стягнення суми боргу у розмірі 199068,42грн., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 489,30грн., суми пені у розмірі 2283,46грн., а всього 201841,18грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №423 від 01.04.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару, в зв"язку з чим позивачем, окрім суми основного боргу, заявлено до стягнення з відповідача річні, інфляційні та пеню. В якості правового обгрунтування позову позивач посилається на приписи статей 525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 692 ЦК України та статей 193, 202, 216, 218, 224 ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.08.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 20.08.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись при цьому на те, що оскільки позивачем в порушення п.5.1. договору поставки №423/13 від 01.04.2013р. не оплачено поставлений позивачем товар, за період з 11.06.2013р. по 15.07.2013р. останнім нараховано відповідачу три проценти річних в сумі 489,30грн. та за період з 11.06.2013р. по 15.07.2013р. пеню в сумі 2283,46грн.; 20.08.2013р. надав до суду підтвердження про відсутність спору (вх.№30582), в якому повідомляє суд про відсутність в провадженні господарського суду, іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, з предмету несплати відповідачем вартості товару по договору поставки №423/13 від 01.04.2013р.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі відповідачу 09.08.2013р., проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, але до суду надійшло клопотання (вх.№30410) про відкладення розгляду даної справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити присутність представника відповідача під час розгляду справи.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного.

З клопотання яке надійшло до суду не вбачається, що воно підписане повноважним представником відповідача, оскільки доказів на підтвердження повноважень представника - виконавчий директор ТОВ "Лікон-Трейд" Н.О. Силантьєва, до цього клопотання надано не було.

Водночас, згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошено перерву для надання можливості ознайомитись із відзивом на позов, із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (постачальник) 01.04.2013р. укладено договір поставки №423/13, згідно умов якого постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов"язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі. В накладних, які є невід"ємною частиною даного договору, вказується кількість і асортимент кожної партії товару. і ціна, не більша, ніж у специфікації.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.04.2015р.

На виконання умов договору поставки №423/13 від 01.04.2013р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 199068,42грн. (копії видаткових накладних №12524 від 29.04.2013р. на суму 48280,62грн., №12525 від 29.04.2013р. на суму 41604,90грн., №13131 від 30.04.2013р. на суму 13381,20грн., №3967 від 15.05.2013р. на суму 5449,68грн., №3968 від 15.05.2013р. на суму 20507,22грн., №7047 від 22.05.2013р. на суму 8371,92грн., №7048 від 22.05.2013р. на суму 7557,36грн., №7049 від 22.05.2013р. на суму 14522,94грн., №878 від 04.06.2013р. на суму 39392,58грн.), а відповідачем прийнято (копії довіреностей №1/1388 від 29.04.2013р., №5/869 від 29.04.2013р., №6/1080 від 30.04.2013р., №5/973 від 15.05.2013р., №1/1425 від 15.05.2013р. №5/1032 від 22.05.2013р., №4/536 від 22.05.2013р., № 1/1450 від 22.05.2013р. та №1/1492 від 04.06.2013р.), що підтверджується матеріалами справи (а.с. 17-46).

За змістом п.5.1. договору покупець здійснює оплату товару на умовах відстрочення платежу 40 (сорок) календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого відповідачем за накладними, наданими до матеріалів справи, в порушення умов договору, не оплачена в сумі 199068,42грн., доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 199068,42грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2283,46грн. пені та 489,30грн. трьох процентів річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних, за період з 11.06.2013р. по 15.07.2013р., в сумі 489,30грн. (розрахунок, а.с. 9), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2. договору, яким встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, позивачем нараховано пеню за період з 11.06.2013р. по 15.07.2013р. у розмірі облікової ставки НБУ на загальну суму 2283,46 грн.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, передбачених п.6.2 договору, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за їх який нараховано - з 11.06.2013р. по 15.07.2013р. (окремо за кожною накладною), суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача, визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в сумі 2283,46грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 4036,82грн. судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (61052, м. Харків, вул. Малиновського 3, код ЄДРПОУ 37874381) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28; код ЄДРПОУ 37029549) суму боргу у розмірі 199068,42грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 489,30грн., суму пені у розмірі 2283,46грн. та 4036,82грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.