Ухвала суду № 33105469, 30.07.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2218/25955/2012

Провадження № 22-ц/792/1471/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі :головуючого - судді Баса О.Г.,

суддів : Грох Л.М., Матковської Л.О.,

при секретарі Щербань А.В.

з участю представників сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, діючої по довіреності в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючого по довіреності в інтересах ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2013 року в справі за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року Хмельницька міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про витребування квартири АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.03.2012 року та виселення, посилаючись на те, що вказана квартира перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Хмельницького, проте вибула з володіння власника без його на те волі, шляхом неправомірних дій осіб, внаслідок яких в квартирі була неправомірно зареєстрована громадянка ОСОБА_2, яка в подальшому здійснила приватизацію квартири та уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_4 Право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за Хмельницькою міською радою на підставі реєстраційного посвідчення, зареєстрованого на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 125/А від 21.05.87 р. ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.12 р. Продавцем квартири була ОСОБА_2, яка безпідставно було зареєстрована у ній, не перебуваючи на квартирному обліку та не отримавши ордер на це житло, і на підставі розпорядження начальника управління комунального майна від 04.01.12 р. отримала свідоцтво про право власності від 11.01.12 р. Розпорядженням управління комунального майна від 30.10.2012 року № 89с було скасовано розпорядження управління комунального майна від 04.01.2012 року № 4412 про передачу квартири у приватну власність ОСОБА_2 та анульовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.11.2012 року, на підставі вказаного розпорядження Хмельницьким бюро технічної інвентаризації було скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на підставі зазначеного свідоцтва.

Ухвалою суду ОСОБА_5 залучено до участі у справі в якості відповідача.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 17.03.12 р., витребувано спірну квартиру з володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5, повернуто її у власність територіальної громади міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5 із займаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Хмельницької міської ради по 404,58 грн. з кожного понесених судових витрат.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.05.2013 року і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволення позову. Вважає, що рішення винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру, що було видане на її ім'я 11.01.12 р., не було визнане недійсним чи скасоване в судовому порядку, натомість 30.10.2012 року начальником управління комунального майна Хмельницької міської ради ОСОБА_6 поза межами компетенції видано розпорядження № 89с, яким скасовано попереднє розпорядження № 4412 про передачу в приватну власність зазначеної квартири ОСОБА_2 та анулював свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане управлінням комунального майна Хмельницької міської ради.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 також просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.05.2013 року і ухвалити нове, яким у позові відмовити. Вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Суд при розгляді даної справи не зважив, що ОСОБА_2 мала право на приватизацію вищевказаної квартири як особа, яка там постійно проживає, що підтверджується належною реєстрацією її у цій квартирі; видача ордера на квартиру не була необхідною умовою для отримання і реалізації її права на приватизацію квартири. Необґрунтованим є висновок суду, що цією квартирою ОСОБА_2 заволоділа незаконно, а отже ця квартира вибула з володіння власника, територіальної громади в особі Хмельницької міської ради, не з його волі. В основу свого рішення суд поклав незаконне розпорядження управління комунального майна Хмельницької міської ради від 30.10.2012 року № 89с.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що квартира АДРЕСА_1 являлася власністю територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на підставі реєстраційного посвідчення № 917, зареєстрованого на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 125/А від 21.05.87 р. 08 листопада 2012 року у цій квартирі, попри відсутність права на проживання у ній, зареєстрована ОСОБА_2 В подальшому за заявою ОСОБА_2 про приватизацію квартири начальником управління комунального майна Хмельницької міської ради 04.01.12 р. видано розпорядження № 4412 про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та видано на її ім'я свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 11.01.12 р. 17 березня 2012 року ОСОБА_2 відчужила зазначену квартиру ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу. Розпорядженням управління комунального майна від 30.10.2012 року № 89с було скасовано розпорядження управління комунального майна від 04.01.2012 року № 4412 про передачу квартири у приватну власність ОСОБА_2 та анульовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.11.2012 року, на підставі вказаного розпорядження Хмельницьким бюро технічної інвентаризації було скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на підставі зазначеного свідоцтва.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За положенням ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару, що випливає із загального правила, встановленого ч.1 ст. 317 ЦК, про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Задовольняючи позов, суд вірно виходив із того, що Хмельницька міська рада та її виконавчий комітет не надавали ОСОБА_2 право користування спірною квартирою, - остання вселилася та зареєструвалася у ній неправомірно, без належних правових підстав, - відтак, не мала права на приватизацію цієї квартири, яке є похідним і виникає лише за наявності у особи права на постійне проживання в цій квартирі. Оскільки право власності на спірну квартиру набуто неправомірно, то договір купівлі-продажу квартири не відповідає вимогам ст. 658, ч.1 ст. 203 ЦПК України, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України та витребування квартири АДРЕСА_1 від осіб, які на даний час нею володіють, повернувши у власність територіальної громади міста, шляхом виселення цих осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 мала право на приватизацію вищевказаної квартири як особа, яка там постійно проживає і це підтверджується належною реєстрацією її у цій квартирі, а видача ордера на квартиру не була необхідною умовою для отримання і реалізації її права на приватизацію квартири, є безпідставними.

Так, згідно ст.ст. 3, 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; для реєстрації особа подає письмову заяву, документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, талон зняття з реєстрації та документи, що підтверджують право на проживання в житлі.

Таким чином реєстрація особи у житлі не підтверджує право на проживання в цьому житлі, а навпаки, можлива лише за наявності у особи права на проживання у житлі. Судом першої інстанції встановлено відсутність у ОСОБА_2 права на проживання у спірній квартирі - остання на квартирному обліку у Хмельницькому міськвиконкомі не перебувала, рішення виконкомом Хмельницької міської ради про надання їй квартири АДРЕСА_2 не приймалося, ордер № 000493, який вона нібито долучила до заяви про реєстрацію, згідно акта на знищення ордерів від 11.09.2006 року знищено як зіпсований, при цьому в книзі обліку ордерів виконавчого комітету Хмельницької міської ради запис про видачу будь-кому цього ордера відсутній.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і не спростовані представниками відповідачів, які не навели жодних правових підстав для виникнення у ОСОБА_2 права на проживання в цьому житлі.

В свою чергу відповідно до ст. 58 Житлового кодексу України та пунктів 69, 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року № 470, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет місцевої ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення; при вселенні в надане приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, ордер зберігається як документ суворої звітності.

Посилання апелянтів на те, що суд прийняв до уваги на їхню думку незаконне розпорядження управління комунального майна Хмельницької міської ради від 30.10.2012 року № 89с, яким скасовано розпорядження управління комунального майна Хмельницької міської ради від 04.10.2012 року № 4412 про передачу квартири у приватну власність ОСОБА_2 та анульовано свідоцтво про право власності на її ім'я є безпідставним з огляду на те, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції вказане розпорядження не було скасоване у встановленому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що квартира вибула з володіння власника з волі самого власника, є безпідставними. Враховуючи обставини вибуття майна із володіння власника - територіальної громади міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, яка вважає своє право порушеним та вимагає повернення майна, спірна квартира вибула з володіння територіальної громади не з волі самого власника, а внаслідок протиправних дій службових осіб ЖЕК № 1 та неналежного виконання службових обов'язків службовими особами управління комунального майна Хмельницької міської ради, що встановлено розпорядженням Хмельницького міського голови № 331-к від 26.11.2012 року.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують вказаних висновків суду.

Твердження позивача про порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи є безпідставним.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, діючої по довіреності в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючого по довіреності в інтересах ОСОБА_4, - відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підпис/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду Л.М. Грох

____________

Головуючий у першій інстанції - Порозова І.Ю. Провадження № 22-ц/792/1471/13

Доповідач -Грох Л.М. Категорія № 19,20