Рішення № 33103844, 20.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2013 р.Справа № 916/992/13

За позовом: Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, що виступає в інтересах держави; в особі, якою є Міністерство оборони України; в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району;

До відповідача: Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області;

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерського господарства "КОБЕРА-5ББ";

про визнання недійсним та скасування розпорядження

Головуючий суддя: Меденцев П.А.

Судді: Д'яченко Т.Г.

Зайцев Ю.О.

Представники:

Від прокуратури: Уразовський В.І. (за посвідченням)

Від позивача (Міністерство оборони України): не з'явився

Від позивача (Білгород-Дністровська КЕЧ району): не з'явився

Від відповідача: Кюссе І.Г. (за довіреністю)

Від третьої особи: Кіосе Д.Д. (за довіреністю)

В судовому засіданні 19.08.2013р. оголошувалась перерва до 20.08.2013р., на підставі ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: 11.04.2013р. за вх. №1572/2013 Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, що виступає в інтересах держави в особі, якою є Міністерство оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Фермерського господарства "КОБЕРА-5ББ" про визнання недійсним та скасування розпорядження.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 26.06.2013 року Ухвалою суду від 03.06.2013 року.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про призначення справи до колегіального розгляду та складністю справи №916/992/13, на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 21.06.2013 року було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи №916/992/13 у наступному складі: головуючий суддя Меденцев П.А., суддя Д'яченко Т.Г., суддя Рога Н.В. та прийнято справу до колегіального розгляду ухвалою суду від 21.06.2013 року.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 05.09.2013 року Ухвалою суду від 24.07.2013 року.

Приймаючи до уваги, що з 05.08.2013 року по 20.09.2013 року суддя Рога Н.В. перебувала у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) за розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 05.08.2013 року справу №916/992/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Меденцев П.А., суддя Д'яченко К.Ф., суддя Зайцев Ю.О. та прийнято справу до колегіального розгляду у новому складі ухвалою суду від 05.08.2013 року.

Прокурор та позивачі на позовних вимогах наполягають.

Відповідач у судових засіданнях позов не визнав, посилаючись на підстави викладені у письмових поясненнях та відзиві, що приєднані до матеріалів справи.

Фермерське господарство "КОБЕРА-5ББ" заперечувало проти задоволення позовних вимог, надаючи до суду письмові пояснення по справі.

03.06.2013 року за вх. №16979/13 та 19.08.2013 року за вх. №25100/13 відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи для визначення загальної площі спірної земельної ділянки колишнього загальновійськового полігону, встановлення його меж в натурі, у задоволенні якого судом відмовлено у судовому засіданні від 20.08.2013 року через відсутність потреби встановлення даних, які суду відомі (долучення позивачем необхідних документів), та не доведеність відповідача.

Відповідач не обґрунтував підстави для проведення судової експертизи, а саме в чому полягає необхідність її проведення (наявність розбіжностей у відомостях викладених у позові) і які спеціальні (кількісні) показники необхідно з'ясувати. Так, питання, які зазначені у клопотанні носять правовий характер, які згідно ГПК України та роз'яснень ВГСУ вирішуються судом. Крім того, окремі питання не стосуються предмету спору, а саме, відповідач ставить питання щодо загальної площі (більше 23 тис. га) Тарутинського загальновійськового полігону в той час коли предметом спору є оскарження розпорядження яким була передана третій особі в оренду земельна ділянка загальною площею - 400 га. При цьому слід зазначити, що прокурором та позивачем надані необхідні докази, які свідчать, що спірна земельна ділянка знаходиться саме на території Тарутинського загальновійськового полігону (лист начальника відділу Держкомзему у Тарутинському районі Одеської області від 06.08.2012р. „Реєстр зареєстрованих договорів оренди землі із земель колишнього загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради" та кадастрового плану земельної ділянки виготовленого у 2007 році ДП „Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за результатами інвентаризації земельної ділянки колишнього Тарутинського загальновійськового полігону).

22.07.2013 року за вх. №22053/13 Тарутинська райдержадміністрація звернулась до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду відповідно до вимог п. 5 ст. 81 ГПК України, через ненадання, на думку відповідача, запропонованого переліку документів, який є важливим для розгляду справи по суті, у задоволенні якого судом було відмовлено у судовому засіданні від 20.08.2013 року, як безпідставному.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, що виступає в інтересах держави в особі, якою є Міністерство оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району у позовній заяві зазначив, що Розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 року „Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ „Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради" третій особі відведено земельну ділянку із земель загальновійськового полігону, які були надані військовій частині А1366 для організації загальновійськового полігону.

Видання Розпорядження Тарутинської РДА Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 року стало підставою для укладання договору оренди землі, що на думку позивача, суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ФГ „Кобера-5ББ" укладено договір оренди землі № б/н від 15.12.2006 року, загальною площею 400 га, із земель загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району, які були надані військовій частині А1366 для організації загальновійськового полігону.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року задоволено апеляційну скаргу військового прокурора Белградського гарнізону, Міністерства оборони України у справі за позовною заявою військового прокурора Белградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третіх осіб - в т.ч. ФГ „Кобера-5ББ", про скасування розпоряджень Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області „Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005 року та п. 1 Розпорядження №386/А-2005 від 14.12.2005 року „Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", як таких що не відповідають вимогам закону.

Зазначеними розпорядженнями Тарутинської РДА припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, яка була надана в користування військовій частині А1366 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та переведено її до остаточного вирішення земельних суперечок в землі запасу Веселодолинської сільської ради, а незаконно вилучена земельна ділянка в подальшому була надана в оренду фізичним та юридичним особам в т.ч. ФГ „Кобера-5ББ".

При розгляді зазначеної справи адміністративним судом апеляційної інстанції встановлено, що право постійного користування землями Тарутинського загальновійськового полігону залишається за Міністерством оборони України.

Згідно Положення про Міноборони, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 406/11 Міноборони відповідно до покладених на нього завдань має забезпечити використання земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил.

Таким чином позивач вказує, що Тарутинська РДА Одеської області, при виданні Розпорядження № 333/А-2006 від 30.08.2006 року, після якого було укладено з ФГ „Кобера-5ББ" незаконний договір оренди землі і не маючи жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 400 га, розпорядилась самовільно і незаконно землями оборони, всупереч вищевказаним вимогам Закону України „Про оренду землі" та Земельного Кодексу України.

Враховуючи викладене, Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, що виступає в інтересах держави в особі, якою є Міністерство оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району просить суд визнати недійсним та скасувати Розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 року „Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ „Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради".

24.05.2013 року за вх. №16136/13 представником позивачів було подано до суду пояснення на позовну заяву, згідно якого Міністерство оборони України та Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району підтримує позовні вимоги Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у повному обсязі.

03.06.2013 року за вх. №16966/13, 17.06.2013 року за вх. №18503/13 Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області надала до суду заперечення на позов Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, відповідно до якого вважає доводи позивача безпідставними з наступних причин.

Тарутинська райдержадміністрація вважає, що спірна земельна ді лянка колишнього загальновійськового полігону використовувалась структурними підрозділами Збройних Сил СРСР та Збройними Силами України до 1992 року без отримання права користування, встановлення меж в натурі (на місцевості) відповідно до вимог земельного законодавст ва, а це не є підставою для набуття права постійного користування.

Позивач, а саме Міністерство оборони, не надав будь-які докази щодо своїх прав користування спірною земельною ділянкою, розміру земе льної ділянки та встановлення її меж в натурі (на місцевості), що на думку відповідача є підставою для відмови в задоволені позову військовому прокурору.

Відповідачем, при ймаючи рішення про надання в оренду земельної ділянки третім особам по справі, затвердження проектів у землеустрою щодо надання земельної ділянок в оренду та укладення договору оренди не змінювалась категорія земель щодо цільового призначення та не порушувались законні права та інте реси Міністерства оборони та Б-Дністровської КЕЧ.

17.06.2013 року за вх. №18487/13 та 16.07.2013 року за вх. №21526/13 Фермерське господарство "КОБЕРА-5ББ" подало суду письмові пояснення по суті справи, де підтримує позицію Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Приписами ст. 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" визначено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними у межах, визначених законодавством України.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України „Про Збройні Сили України", ст.ст. 3, 4, 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" та п.1 „Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. №406/2011, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вище встановлено господарським судом, Розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 року „Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ „Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради" ФГ „Кобера-5ББ" відведено земельну ділянку із земель загальновійськового полігону, які були надані військовій частині А1366 для організації загальновійськового полігону.

Судом з'ясовано, що між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ФГ „Кобера-5ББ" було укладено договір оренди землі № б/н від 15.12.2006 року, загальною площею 400 га, із земель загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району, які були надані військовій частині А1366 для організації загальновійськового полігону.

В матеріалах справи міститься Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року, якою задоволено апеляційну скаргу військового прокурора Белградського гарнізону, Міністерства оборони України у справі за позовною заявою військового прокурора Белградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третіх осіб - в т.ч. ФГ „Кобера-5ББ", про скасування розпоряджень Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області „Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005 року та п. 1 Розпорядження №386/А-2005 від 14.12.2005 року „Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", як таких що не відповідають вимогам закону.

Зазначеними розпорядженнями Тарутинської РДА припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, яка була надана в користування військовій частині А1366 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та переведено її до остаточного вирішення земельних суперечок в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

При розгляді зазначеної справи адміністративним судом апеляційної інстанції встановлено, що право постійного користування землями Тарутинського загальновійськового полігону залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та закріплені за відповідними військовими формуваннями на праві постійного користування.

Також, судом встановлено, що приймаючи оскаржувані розпорядження, Тарутинська РДА перевищила межі наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні вказаною земельною ділянкою, наданими свого часу для потреб оборони, чим порушила право постійного користування Міністерства оборони України на вказані землі.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи (ч. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України - земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із ЗУ „Про використання земель оборони". Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (ст. 21 ЗК України).

Згідно ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у державні, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку. Міноборони України, як центральний орган виконавчої влади, може приймати рішення стосовно земель оборони в межах прав, наданих користувачу земельної ділянки (ст. 95 ЗК України).

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Приписами п. 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, яка перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 9, 14 Закону України „Про Збройні Сили України", землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, вирішення питань щодо порядку надання Збройним силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

У даному випадку, власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міноборони, є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Положеннями ст. 77 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України „Про використання земель оборони" передбачено, що землями оборони визначаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України.

Згідно Положення про Міноборони, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 406/11 Міноборони відповідно до покладених на нього завдань має забезпечити використання земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил.

Таким чином, суд доходить до висновку, що Тарутинська РДА Одеської області, при виданні Розпорядження № 333/А-2006 від 30.08.2006 року, після якого було укладено з ФГ „Кобера-5ББ" договір оренди землі і не маючи жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 400 га, розпорядилась самовільно землями оборони, всупереч вищевказаним вимогам Закону України „Про оренду землі" та Земельного Кодексу України.

Відповідно до ст. 393 ЦК України - правовий акт органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсними та скасувати Розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Котовського, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056894) № 333/А-2006 від 30.08.2006 року „Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради".

3. Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Котовського, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056894) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 1 147,00 грн. - судового збору.

Копію даного рішення надіслати позивачам (Міністерство оборони України та Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Меденцев П.А.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Суддя Зайцев Ю.О.