Рішення № 33103828, 19.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2013 р.Справа № 916/1492/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Діалаб" ЛТД;

До відповідача: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт";

про стягнення

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Гладенко О.М. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 06.06.2013 року за вх. №2362/13 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Діалаб" ЛТД (далі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі - відповідач) про стягнення 397 802,31 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2013р. позовну заяву було прийнято до розгляду суддею Смелянець Г.Є. та порушено провадження у справі №916/1492/13.

Приймаючи до уваги, що суддя Смелянець Г.Є. знаходилася на лікарняному, за розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 27.06.2013 року справу №916/1492/13 було передано судді Меденцеву П.А., та прийнято останнім до провадження ухвалою суду від 27.06.2013 року.

Позивач на позовних вимогах наполягає, надаючи суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 19.08.2013 року за вх. №25191/13.

Відповідач у судовому засіданні від 23.07.2013 року проти позову заперечував частково, вважаючи незаконним та необґрунтованим нарахування штрафних санкцій, посилаючись на підстави викладені у письмових запереченнях, та просив суд про відстрочку виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу та 3% річних до 01.12.2013 року, що відображено у запереченнях та клопотанні відповідача від 15.08.2013 року за вх. №24859/13.

У судовому засіданні від 19.08.2013 року судом було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання від 15.08.2013 року за вх. №24859/13 про відстрочку виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу та 3% річних до 01.12.2013 року, як необґрунтованому та не підтвердженому необхідними доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Державним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Діалаб" ЛТД 13.02.2012 року був укладений договір №32 щодо надання послуг з експертного обстеження або поглибленого експертного обстеження перевантажувальних машин (ПМ) і підйомно-транспортних механізмів (ПТМ), які відробили нормативний строк експлуатації, а також послуг з експертного обстеження з випробуванням протиугінних рейкових захоплювачів на портальних кранах, проведення часткового технічного огляду або позачергового технічного огляду.

У позовній заяві позивач стверджує, що виконавцем було надано послуги у повному обсязі, проте несплаченою залишилася сума 317 173,60 грн.

В результаті вищенаведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Діалаб" ЛТД просить суд стягнути з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" 397 802,31 грн., з яких: сума боргу за надані послуги 317 173,60 грн. з урахуванням ПДВ, 3% річних - 4 437,12 грн., пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення - 53 989,44 грн.

29.07.2013 року за вх. №22864/13 Державне підприємство „Ізмаїльський морський торговельний порт" надало до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти розмірів нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Діалаб" ЛТД штрафних санкцій, визнаючи при цьому вимоги у сумі основного боргу у розмірі 317 173,60 грн., з огляду на наступне.

Договором №32 від 13.02.2012 року взагалі не встановлено, яка саме відповідальність настає за порушення Портом строків оплати послуг позивача. Ч. 2 ст. 231 ГК України та ч. 2 ст. 343 ГК України, на які посилається позивач, не передбачають певного розміру або відсотку пені за порушення терміну оплати рахунків.

При розрахунках пені позивач застосував кількість днів прострочки для нарахування пені (більше 183 днів), яка не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

19.08.2013 року за вх. №25191/13 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Діалаб" ЛТД було надано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 341 962,07 грн., з яких: сума боргу за надані послуги 317 173,60 грн. з урахуванням ПДВ, 3% річних - 4 437,12 грн., пеня з урахуванням максимального розміру пені, передбаченого ст. 343 ЦК України та ст. 3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - 20 351,35 грн., що була задоволена судом та долучена до матеріалів справи.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як вище встановлено господарським судом, 13 лютого 2012 року між Державним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт" (відповідач - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Діалаб" ЛТД (позивач - Виконавець) було укладено Договір №32 про закупівлю послуг за державні кошти.

Відповідно до п.1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з експертного обстеження або поглибленого експертного обстеження перевантажувальних машин (ПМ) і підйомно-транспортних механізмів (ПТМ), які відробили нормативний строк експлуатації, а також послуг з експертного обстеження з випробуванням протиугінних рейкових захоплювачів на портальних кранах, надалі за текстом послуги. Провести частковий технічний огляд або позачерговий технічний огляд (ПМ) і (ПТМ). Послуги надати по найменуванню і в кількості, що вказані у технічному завданні, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Виконавець надав послуги Замовнику, про що свідчать Акти здачі-приймання виконаних робіт, підписані обома сторонами та скріплені печатками: Акт № 4 від 20.07.2012 року на суму 22 843,40 грн., Акт № 5 від 28.08.2012 року на суму 33 733,40 грн., Акт № 6 від 27.09.2012 року на суму 37 810,60 грн., Акт № 7 від 27.09.2012 року на суму 42 203,20 грн., Акт № 8 від 27.09.2012 року на суму 46 420,60 грн., Акт № 9 від 24.10.2012 року на суму 50 802,60 грн., Акт № 910 від 24.10.2012 року на суму 56 028,60 грн., Акт № 11 від 23.11.2012 року на суму 60 564,40 грн., Акт № 12 від 23.11.2012 року на суму 62 949,60 грн., Акт № 13 від 24.12.2012 року на суму 68 084,20 грн., Акт № 14 від 24.12.2012 року на суму 74 039,00 грн. (аркуш справи 21-31).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно п. 4.1.1. договору № 32 від 13.02.2012р., оплата Виконавцю виконаних послуг здійснюється протягом 30 днів після підписання акта здавання-приймання виконаних послуг. Однак, протягом передбаченого договором терміну, надані послуги сплачені не були.

У зв'язку з невиконанням обов'язку оплати наданих позивачем послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Діалаб" ЛТД на адресу відповідача було направлено претензію № 2-04/13 від 17 квітня 2013р., якою вимагало перерахувати грошові кошти за надані позивачем послуги (аркуш справи 33-34).

У відповідь на вказану претензію відповідачем було надіслано листа, яким визнано існування заборгованості перед позивачем, однак не зазначено конкретних термінів сплати суми боргу (аркуш справи 35).

Відповідач неналежним чином виконував вимоги договору, частково сплативши надані послуги. Таким чином, загальна сума заборгованості за Договором складає: 317 173,60 грн.

Як вбачається з наданих у судовому засіданні пояснень відповідача, він не заперечує проти існування основної заборгованості у розмірі 317 173,60 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу становить 4 437,12 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу становить 20 351,35 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно норм чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 7, код ЄДРПОУ 01125815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Діалаб" ЛТД (65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 9-Б, код ЄДРПОУ 22460848) 341 962,07 грн., з яких: сума боргу за надані послуги 317 173,60 грн. з урахуванням ПДВ, 3% річних - 4 437,12 грн., пеня з урахуванням максимального розміру пені, передбаченого ст. 343 ЦК України та ст. 3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - 20 351,35 грн., та 6 839,24 грн. - судового збору.

Копію даного рішення надіслати відповідачу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22 серпня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.