Рішення № 33103760, 19.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10552/13 19.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг"

про стягнення 310 871, 04 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Клепач О.П. за довіреністю № 4 від 03.01.2013 р.;

від відповідача: Прокопенко О.В. за довіреністю № 34/13 від 19.02.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" (далі - відповідач) про стягнення 310 871, 04 грн., в тому числі 280 320, 00 грн. основного боргу, 20 736, 00 грн. пені, 9 815, 04 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 6 217, 42 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/10552/13 та призначено її до розгляду на 09.07.2013 р.

09.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він вказує на те, що позивачем при поставці товару не було надано сертифікатів якості, у зв'язку з чим, на думку відповідача, строк виконання зобов'язань з оплати такого товару не настав.

Від позивача 09.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких він зазначає, що товар за спірними накладними було поставлено 22.11.2011 р. і мав бути оплачений: 720 000, 00 грн. протягом 10 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку-фактури, та 280 320, 00 грн. протягом 90 банківських днів з моменту доставки та надання сертифікатів якості товару, тобто в строк до 30.03.2012 р. включно.

У судовому засіданні 09.07.2013 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р., враховуючи заявлене представниками сторін клопотання, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.08.2013 р.

17.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на відзив, в яких він звертає увагу на те, що за змістом приписів ст. 666 ЦК України відповідач мав право у разі ненадання позивачем разом з поставленим товаром певних документів - відмовитись від договору та повернути товар, чого однак зроблено не було, а тому, на думку позивача, такий товар має бути оплачено.

06.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що його представник перебуває у відпустці з 05.08.2013 р. по 16.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, а також, зважаючи на заявлене ним клопотання, розгляд справи відкладено на 19.08.2013 р.

15.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення на відзив, в яких він зазначає про те, що у відповідності до прийнятих на підприємстві наказів № 06-ОД від 01.06.2010 р. та № 11-ОД від 05.09.2011 р. було визначено відповідальних за оформлення первинних документів, пов'язаних із здійсненням господарських операцій щодо поставки товарів та надання разом із супровідними документами на товар, документів про якість продукції, яка постачається підприємством, в тому числі і сертифікатів якості на товар, який постачався відповідачу по спірному договору.

У судовому засіданні 19.08.2013 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі, а саме: оригінал платіжного доручення № 40 від 19.08.2013 р. про сплату на користь позивача 280 320, 00 грн. з призначенням платежу "оплата за товар зг Договору № 10/11/11 від 11.11.11 р." з відміткою про проведення 19.08.2013 р. фінансової операції ПАТ ""ВЕРНУМ БАНК" (відповідно до даних, розміщених на офіційному веб-ресурсі - http://www.dm-bank.com/ua/8/72/373.html, правонаступник відносно усіх прав та обов'язків ПАТ "Діапазон - Максимум Банк", перейменованого згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол № 11 від 26.04.2013 р.) та проведенням 08.08.2013 р. Державної реєстрації змін до Статуту).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій та відсотків річних, представник відповідача просив в їх задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 19.08.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2011 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 10/11/11, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця наступний товар: труба захисна поліетиленова для прокладання волоконно-оптичних кабелів зв'язку ТУ У В.2.7.-25.2-32926466-007:2011 (ТЗР 40/34) в кількості 96 000 м/п по ціні 10, 42 грн. за м/п, в т.ч. ПДВ 20 % відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язався прийняти товар від продавця та оплатити його.

Пунктом 4.1. Договору його сторони визначили, що оплата товару, який визначений цим Договором, має бути здійснена в українських гривнах шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок продавця наступним чином:

- 720 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 120 000, 00 грн., оплачується покупцем після підписання Договору протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця;

- решта 280 320, 00 грн. в т.ч. ПДВ 46 720, 00 грн. оплачується покупцем після доставки товару в повному обсязі за Договором на місце доставки та надання сертифікатів якості товару протягом 90 банківських днів.

Відповідно до п. 5.2. Договору передача товару від продавця до покупця оформляється видатковою накладною продавця.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткової накладної продавця (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 10.2. Договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Сторони також підписали Додаток № 1 до Договору - Специфікацію № 1, яким визначили предмет поставки - труба захисна поліетиленова для прокладання волоконно-оптичних кабелів зв'язку ТУ У В.2.7.-25.2-32926466-007:2011 (ТЗР 40/34) в кількості 96 000 м/п по ціні 10, 42 грн. за м/п, всього на суму 1 000 320, 00 грн.

16.11.2011 р. відповідач здійснив авансовий платіж по Договору в сумі 720 000, 00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою банку по поточному рахунку позивача.

У свою чергу, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар відповідно до наступних видаткових накладних: № ЕТП КВ2211/016 від 22.11.2011 р. на суму 250 080, 00 грн., № ЕТП КВ2211/017 від 22.11.2011 р. на суму 250 080, 00 грн., № ЕТП КВ2211/018 від 22.11.2011 р. на суму 250 080, 00 грн., № ЕТП КВ2211/019 від 22.11.2011 р. на суму 250 080, 00 грн.

Відповідачем було отримано вказаний товар через свого представника - Грач Іллю Валерійовича, повноваження якого підтверджені Довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 773 від 21.11.2011 р.

Зважаючи на те, що в поданому відповідач так і не провів остаточний розрахунок з позивачем, останній Листом від 21.05.2013 р. направив відповідачу претензію № 685/2013, якою вимагав у строк до 30.05.2013 р. сплатити борг в сумі 280 320, 00 грн.

Оскільки відповіді на вказану претензію як задоволення відповідних вимог позивач не отримав, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

У свою чергу, під час провадження у даній справі, а саме 19.08.2013 р. на підставі платіжного доручення № 40 від 19.08.2013 р. перерахував позивачу в погашення вказаної заборгованості 280 320, 00 грн.

На підставі встановлених судом під час провадження у справі обставин, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

В той же час, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили, що оплата товару має бути здійснена наступним чином:

- 720 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 120 000, 00 грн., оплачується покупцем після підписання Договору протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця;

- решта 280 320, 00 грн. в т.ч. ПДВ 46 720, 00 грн. оплачується покупцем після доставки товару в повному обсязі за Договором на місце доставки та надання сертифікатів якості товару протягом 90 банківських днів.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що предметом спору виступає другий визначений умовами Договору платіж в розмірі 280 320, 00 грн.

При цьому, також вбачається, що товар, замовлений відповідачем, було поставлено позивачем у визначений Договором 30-ти денний строк з моменту одержання передоплати, доказів складання відповідачем на ім'я позивача претензій щодо якості та кількості поставленого товару у порядку п. 6.1. Договору не надано, як і не представлено доказів того, що відповідач скористався передбаченим п. 5.5. Договору та ст. 666 ЦК України правом відмови від Договору у зв'язку з порушенням вимог щодо якості та/або не надання товаросупроводжувальних документів.

На підставі зазначеного суд вважає, що в даному випадку є необґрунтованими посилання відповідача на те, що разом з поставленим товаром позивач не надав сертифікатів якості товару.

Так, як на тому наголосив Вищий господарський суд України в постанові від 01.02.2012 р. у справі № 38/5005/10235/2011 (№ ЄДРСР 21299289), згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Проте, всупереч ст. ст. 32 34 ГПК України відповідачем на надано доказів, що ним при отриманні від позивача товару подавалися заперечення щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції, не надав доказів про відмову від договору та повернення товару позивачу у зв'язку з порушенням останнім умов договору, а тому, доводи відповідача про неотримання супровідних документів на товар та, відповідно, ненастання у нього строку здійснення розрахунків з позивачем є безпідставними.

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи не містять й доказів невиконання позивачем обов'язку щодо передачі разом з товаром, у т.ч. відповідних сертифікатів якості, а також доказів їх витребування відповідачем. Товар був отриманий уповноваженим представником відповідача за довіреністю без жодних зауважень і претензій.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача та вважає строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару таким, що настав.

Відповідної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 09.11.2011 р. у справі № 29/63 (№ ЄДРСР 19174201).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначалось вище, станом на дату вирішення даного спору по суті відповідач сплатив суму основного боргу, у зв'язку з чим, провадження у справі в частині стягнення 280 320, 00 грн. необхідно припинити на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

При цьому, що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені та 3% річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання ним взятих на себе грошових зобов'язань в строк, визначений Договором, у зв'язку з чим до нього має бути застосована відповідальність за прострочення грошових зобов'язань, визначена чинним законодавством та укладеним між сторонами Договором.

Так, згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 8.4. Договору сторони визначили, що у разі порушення передбачених цим Договором строків оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день такого прострочення.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 20 736, 00 грн. пені та 9 815, 04 грн. 3 % річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, в тому числі в частині позовних вимог, провадження з розгляду яких судом припиняється, у зв'язку з добровільним виконанням зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару після порушення провадження у даній справі, оскільки спір в цій частині виник з вини відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. основного боргу - припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" (01042, місто Київ, Печерський район, вулиця Глазунова, будинок 4/47, код ЄДРПОУ 34615340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Трудова, будинок 1, код ЄДРПОУ 33090871) 20 736 (двадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 00 коп. пені, 9 815 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 04 коп. 3 % річних та 6 217 (шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.08.2013 р.

Суддя В.С. Ломака