Постанова № 33103270, 22.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року справа №437/6851/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бадахової Т.П.

суддів: Старосуда М.І., Чебанова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 11 червня 2013 року по справі № 437/6851/13-а за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання ухвалити законне рішення про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав інвалідність ІІ групи внаслідок виконання військової служби, відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання відповідача виправити протокол засідання комісії від 31.01.2013 року, де замість звання «полковник в запасі» записано «підполковник в запасі» і надіслати позивачу письмове вибачення.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 11 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанціїй, ОСОБА_2 був звільнений з військової служби у запас наказом Міністерства оборони України від 29.10.1992 року №01207, є полковником запасу (арк.спр.23).

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії №2-20 СМ №084153 від 31.07.2008 року, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно, причини якої пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (арк.спр.25).

У зв'язку з отриманням інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, позивач звернувся до комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (далі - комісія) Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії від 31 січня 2013 року №1 ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення позивача діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

Але, колегія суддів не погоджується з таким висновком комісії, з наступних підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) (в редакції від 20.12.1991 року та від 09.12.2012 року) сфера дії цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції від 20.12.1991 року) встановлено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори,

та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України №328-V від 03.11.2006 року були внесені зміни до Закону №2011-ХІІ, зокрема, стаття 16 була викладена у новій редакції та доповнена частиною 2, яка передбачає, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 було затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - Порядок) та установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Отже, одноразова грошова допомога виплачується звільненим з військової служби (зборів) особам у зв'язку з інвалідністю, що сталася після 01 січня 2007 року.

Колегія суддів зазначає, що з довідки до акту МСЕК та висновку експертної комісії від 10.06.2008 року №219 вбачається, що захворювання позивача пов'язане з проходженням військової служби, внаслідок якого 31 липня 2008 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності довічно (арк.спр.24,25).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, причини якої пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС після 01 січня 2007 року, тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст.16 Закону України №2011-ХІІ (в редакції від 09.12.2012 року).

Крім цього, колегія суддів зазначає, що ч.2 ст.16 Закону України №2011-ХІІ (в редакції від 09.12.2012 року) та Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, встановлений перелік умов для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, яким не передбачено, що право на отримання грошової допомоги мають тільки ті військовослужбовці, які були звільнені після 01 січня 2007 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197 , п.1, ч.1 ст.198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 11 червня 2013 року по справі № 437/6851/13-а - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 11 червня 2013 року по справі № 437/6851/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги протиправним.

Зобов'язати комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.П. Бадахова

Судді: М.І. Старосуд

О.О. Чебанов