Постанова № 33103219, 19.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 серпня 2013 року 17:11 справа №826/8908/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Добрівської Н.А., Огурцова О.П., за участю секретаря Покотило М.С. та представників:

позивача: Тимофієнка О.А.;

відповідача : Ресенчука В.М.;

третьої особи 1: Ресенчука В.М.;

третьої особи 2: Берьозкіної Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМЕКС"доДержавної служби інтелектуальної власності Українитреті особи1. Державне підприємство "Український інститут промислової власності" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал"провизнання недійсним свідоцтва та зобов'язання вчинити діїНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРІМЕКС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "СТРІМЕКС") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі по тексту - відповідач), за участю третіх осіб - Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (далі по тексту - третя особа 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" (далі по тексту - третя особа 2, ТОВ "Арсенал"), в якому просить визнати нечинним (недійсним) свідоцтво України на знак для товарів і послуг №159657 щодо реєстрації товарного знаку STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію про внесення таких змін в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8908/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19 серпня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третіх осіб проти задоволення адміністративного позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

За даними виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг станом на 20 червня 2013 року вбачається, що Державною службою інтелектуальної власності України 10 серпня 2012 року під №159657 зареєстровано за ТОВ "Арсенал" знак для товарів і послуг STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) відносно товарів і послуг за індексом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг кл. 6: алюмінієва фольга; алюмінієвий дріт; анкери; анкерні плити; арматура будівельна металева; арматура металева (вентильна) (крім деталей машин); армувальні матеріали металеві для бетону та інших, про що видано відповідне свідоцтво №159657.

Позивач вважає, що свідоцтво на знак для товарів і послуг №159657 має бути визнане недійсним, оскільки реєстрація знака для товарів і послуг STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) здійснена з порушенням права інтелектуальної власності ТОВ "Стрімекс" на комерційне фірмове найменування, а дії ТОВ "Арсенал" є проявом недобросовісної конкуренції.

Відповідач та треті особи проти задоволення позову заперечували з тих підстав, що Державна служба інтелектуальної власності України при видачі свідоцтва №159657 на знак для товарів і послуг STRIMEX діяла у повній відповідності до чинного законодавства, та просили закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів вважає, що він є справою адміністративної юрисдикції.

Так, за визначенням статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з частино другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому можливість порушення права, свободи чи інтересу з боку суб'єкта владних повноважень визначається на власний розсуд особою, яка звертається до суду; в свою чергу рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень можуть буті прийняті в різних сферах управління (в тому числі у сфері інтелектуальної власності), однак, саме у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Суд враховує, що позивач у межах даного спору оскаржує свідоцтво на знак для товарів і послуг, однак зауважує, що таке формулювання позовних вимог не звільняє суд від обов'язку перевірити рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію знака для товарів і послуг, яке й стало підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва, на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Стрімекс" є такими, що спрямовані на захист його прав, свобод та інтересів у сфері саме публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, а тому дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.

Як визначає пункт 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №436/2011, Державна служба інтелектуальної власності України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" установа (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію.

Пункт 4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №436/2011, передбачає, що Державна служба відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок.

Згідно частини першої та другої статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка повинна стосуватися одного знака. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за МКТП.

У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень встановлюється Установою. Інші вимоги до документів заявки визначаються Установою.

За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі Установою.

Частини третя статті 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначає, що кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.

Аналіз наведених правових норм дозволяє суду дійти висновку, що у процедурі видачі свідоцтва на знак для товарів і послуг Державна служба інтелектуальної власності України виконує виключно технічні функції, а саме характер прийнятого рішення (про реєстрацію знака для товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака) залежить від результатів експертизи, проведеної закладом експертизи; при цьому на Державну службу інтелектуальної власності України згідно Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не покладено обов'язку перевіряти відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним Законом.

Матеріали справи підтверджують, що 31 серпня 2011 року ТОВ "Арсенал" подало до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні, в якій просило зареєструвати комбіноване позначення STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) на перелік товарів і послуг за індексом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг кл. 6.

За результатами формальної експертизи Державне підприємство "Український інститут промислової власності" склало висновок від 11 квітня 2012 року №17347, згідно якого заявка ТОВ "Арсенал" відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", та за результатами кваліфікаційної експертизи - висновок про відповідність позначення умовам надання правової охорони від 07 червня 2012 року №16072/3 відносно усього переліку товарів і послуг. Зазначений висновок про відповідність позначення умовам надання правової охорони затверджено відповідачем 07 червня 2012 року.

Таким чином, враховуючи наявність позитивних висновків формальної та кваліфікаційної експертизи, складених Державним підприємством "Український інститут промислової власності", суд вважає, що Державна служба інтелектуальної власності України правомірно прийняла рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) за ТОВ "Арсенал" та видала відповідне свідоцтво.

Доказів, які б могли свідчити про порушення відповідачем процедури реєстрації знака для товарів і послуг та видачі відповідного свідоцтва, позивачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що Державна служба інтелектуальної власності України діяла не на підставі, не в межах повноважень або не у спосіб, що передбачені Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Доводи позивача про порушення відповідачем права інтелектуальної власності ТОВ "СТРІМЕКС" на комерційне фірмове найменування не приймаються судом до уваги, оскільки на відповідача у межах спірних правовідносин не покладено обов'язку перевіряти відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним Законом.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема із фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Суд враховує, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "СТРІМЕКС" зареєстровано як юридична особа 09 січня 2007 року Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області, тобто одержало право на фірмове найменування до дати подання третьою особою 2 заявки на реєстрацію знака для товарів та послуг STRIMEX (з відповідною позначкою попереду), однак звертає увагу, що позивачем не доведено тотожності або спорідненості товарів, відносно яких ТОВ "Арсенал" подало заявку, та тих товарів, які пропонуються позивачем, а отже не доведено наявності порушеного права.

Частина перша статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлює, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Оскільки позивач не надав доказів протиправності дій відповідача при реєстрації знака для товарів і послуг та видачі відповідного свідоцтва, доказів невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони, або інших доказів, які могли б бути підставою для визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, колегія суддів не знаходить підстав для визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг №159657 щодо реєстрації товарного знаку STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) та зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до державного реєстру свідоцтв України, та, відповідно, підстав для задоволення позовних вимог.

Разом із тим суд вважає за необхідне роз'яснити, що позивач, вважаючи дії ТОВ "Арсенал" щодо отримання свідоцтва на знак для товарів і послуг STRIMEX (з відповідною позначкою попереду), є проявом недобросовісної конкуренції, та, що ТОВ "Арсенал" неправомірно використовує фірмове найменування ТОВ "СТРІМЕКС", не позбавлений права звернутись до відповідного суду, обравши інший спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною службою інтелектуальної власності України доведено правомірність своїх дій вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "СТРІМЕКС" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "СТРІМЕКС" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Н.А. Добрівська

О.П. Огурцов