Постанова № 33103169, 13.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 р. Справа № 804/7224/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судових засідань - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача - Макушенцевої А.В., Потапчук Г.А.,

представника відповідача - Алєксєєнко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горільчаний завод «Карат» про зобов'язання здійснити нарахування та сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС, звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лікеро-горільчаний завод «Карат», в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.109-110), просив прийняти рішення, яким зобов'язати товариство здійснити нарахування та сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 45 275 грн., з яких сума основного зобов'язання складає 36 220 грн. та суму штрафних санкцій - 9 055 грн. На обґрунтування позовних вимоги позивачем зазначено, що під час перевірки відповідача було встановлено, що товар реалізований товариством за контрактом від 28.05.2012 №1202 компанії Shenzhen Most Enterprise Development CO.LTD, Китай на загальну суму 17 110,44 доларів США (еквівалент 136 781,64 грн.), в той час коли ціна його придбання (виготовлення) складає 309 258,38 грн. Визначення відповідачем витрат операційної діяльності (собівартість придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг) здійснено без урахування витрат на сплату ПДВ, а доходів від реалізації товару - з урахуванням бюджетного відшкодування цього податку. Крім того, податковим органом зазначено, що під час перевірки відповідача встановлено, що останнім в період оптової реалізації горілчаних товарів на експорт такий же товар був оптово реалізований ТОВ «Еффект» за ціною більше від ціни реалізації компанії Shenzhen Most Enterprise Development CO.LTD, Китай. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач, ТОВ «Лікеро-горільчаний завод «Карат», просив відмовити в задоволені позову. Мотиви незгоди зводяться до того, що ціна реалізації горілчаних напоїв на експорт обумовлена такими об'єктивними обставинами, що ця операція є експортною, вартість ціни такого товару визначена без врахування податку на додану вартість або інших податків та зборів, що нараховуються суб'єкту господарювання - покупцю товару. В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в позові з підстав, наведених в запереченнях проти позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Положеннями пп.20.1.38 п.20.1 ст.20 ПКУ передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін. Отже, позов поданий суб'єктом владних повноважень на реалізацію законодавчо наданої управлінської функції, а відтак, спір по справі підлягає розгляду та вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, представниками сторін визнано, що відповідач на виконання умов контракту від 28.05.12 №1202 експортував компанії Shenzhen Most Enterprise Development CO.LTD, Китай, яка не є платником податку на прибуток, алкогольну продукцію власного виробництва на загальну суму 17 110,44 доларів США (еквівалент 136 781,64 грн.), а саме: - настоянка „Грин Легалайз Ориджинал", 0,5 л, (УКТ ЗЕД 2208905690) - 5460 пляшок по ціні 1,35 дол. США/10,79 грн. за 1 пляшку; курс валюти 7,993; - настоянка „Абсент Еолд", 0,5 л, (УКТ ЗЕД 2208905690) - 3648 пляшок по ціні 1,82 дол. США/14,55 грн. за 1 пляшку; курс валюти 7,993; - настоянка „Абсент Сильвер", 0,375 л, (УКТ ЗЕД 2208905690) - 168 пляшок по ціні 1,42 дол. США/11,35 грн. за 1 пляшку; курс валюти 7,993; - настоянка „Абсент Сильвер", 0,5 л, (УКТ ЗЕД 2208905690) - 552 пляшок по ціні 1,82 дол. США/14,55 грн. за 1 пляшку; курс валюти 7,993; - настоянка "Абсент Сильвер", 0,75 л, (УКТ ЗЕД 2208905690)-180 пляшок по ціні 2,63 дол.США/21,02 грн. за 1 пляшку; курс валюти 7,993; - наливка „Ягода-Наливка Вишня", 0,5 л, (УКТ ЗЕД 2208701000) -732 пляшки по ціні 0,63 дол. США/5,04 грн.за 1 пляшку; курс валюти 7,993; - наливка „Ягода-Наливка Малина", 0,5 л, (УКТ ЗЕД 2208701000)-732 пляшки по ціні 0,63 дол. США/5,04 грн. за 1 пляшку; курс валюти 7,993; наливка „Ягода-Наливка Чёрная Смородина", 0,5 л, (УКТ ЗЕД 2208701000) - 732 пляшки по ціні 0,63 дол. США/5,04 грн. за 1 пляшку, курс валюти 7,993. Дата експорту - 11.07.12 (а.с.157).

На підставі наказу від 20.11.12 №522 та направлень від 03.12.12 №391/23- №395/23-0, №393/23-0, №394/23-0, №396/23-0 та від 26.12.12 №456/23-0 позивачем проведена планова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.11 по 30.09.12, вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11 по 30.09.12. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 22.02.13 № 88/23-0/25524359 (далі - Акт перевірки). За змістом Акту перевіркою встановлено порушення відповідачем положень пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України, шляхом заниження доходів, отриманих від реалізації готової продукції (лікеро-горілчаних напоїв), особі, яка не є платником податку на прибуток на суму 172 476,72 грн.

З посиланням на згаданий акт перевірки позивачем винесено податкове повідомлення - рішення від 26.02.13 №0000052300, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток: за основним платежем - 36 220 грн., за штрафними санкціями - 9 055 грн. (а.с.72).

Відповідач визначене означеним рішення грошове зобов'язання не сплатив, почавши процедуру його оскарження. Відповідно до п.5.6. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.11.12 № 1236, положення якого кореспондують положенням ст.39 ПК України, з 1 січня 2013 року, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін, або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення відкликається з урахуванням вимог пункту 39.15 статті 39 розділу I Кодексу. Відповідно до приписів п.39.15 ст.39 ПК України у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Отже податкове повідомлення - рішення від 26.02.13 №0000052300 на час розгляду даної справи в суді вважається відкликаним.

Судження про порушення відповідачем вимог пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПКУ покладено суб'єктом владних повноважень у підстави заявленого позову. Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

За приписами пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПКУ положення пп.153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: - не є платниками цього податку; - сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток. Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

У зв'язку з тим, що станом на момент виникнення спірних правовідносин положення ст. 39 ПКУ не набрали чинності, суд вважає за необхідне поширити на спірні правовідносини приписи п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За правилами пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 згаданого Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.08 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва", якою з 03.01.12 впроваджено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв. Мінімально оптово-відпускні ціни обраховані по ставці, мінімальної піни за І літр 100-відсоткового спирту 88,5 грн. (аркуш акту 13, а.с.14). Крім того, податковим органом в ході перевірки був встановлений факт оптової реалізації відповідачем протягом липня 2012р. аналогічних алкогольних напоїв ТОВ «Еффект» за ціною, що є вище ціни, за якою відповідачем в липні 2012р. реалізовані такі ж товари компанії Shenzhen Most Enterprise Development CO.LTD. Так, вартість настоянки «Абсент Голд» 0.5л, реалізованої відповідачем ТОВ «Еффект», дорівнює 23,75 грн. за одиницю товару без урахування ПДВ, а компанії Shenzhen Most Enterprise Development CO.LTD. - 14,55 грн., настойки «Сілвер» 0,75 л. для ТОВ «Еффект» - 34,441 грн., для компанії Shenzhen Most Enterprise Development CO.LTD. - 21,02 грн., настоянка «Сілвер» 0,5л. для ТОВ «Еффект» - 22,958 грн., для компанії Shenzhen Most Enterprise Development CO.LTD - 14,55 грн., настоянка «Сілвер» 0,375 грн. для ТОВ «Еффект» - 17,2166 грн., для компанії Shenzhen Most Enterprise Development CO.LTD - 11,35 грн. Представником відповідача не заперечується такий факт, відповідна порівняльна таблиця долучена позивачем до матеріалів справи.

Механізм формування виробниками економічно обґрунтованих цін на окремі продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, визначений Порядком формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженим Постановою КМУ від 17.04.08 №373. За п.1 вказаного Порядку оптова ціна продовольчого товару - економічно обґрунтована вартість одиниці продовольчого товару, розрахована на підставі повної планованої собівартості виробництва з урахуванням визначеного уповноваженим органом з регулювання цін нормативу рентабельності без податку на додану вартість або інших податків, зборів, що нараховуються суб'єкту господарювання - покупцеві товару; оптово-відпускна ціна - фактична ціна, що застосовується у розрахунках за товари, які поставляються (реалізуються) суб'єктами господарювання з метою їх використання у підприємницькій діяльності, з урахуванням податку на додану вартість і транспортних витрат.

Положеннями п.138.8. ст.138 ПКУ визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

На підставі викладених обставин та наведених норм права, суд доходить до висновку про те, що судження СДПІ, згідно з яким у спірних правовідносинах звичайною ціною є ціна виготовлення товару, яка складає 309 258,38 грн. (визначена відповідно до п.в) п.39.2 ст.39 ПКУ «витрати плюс»), та є більшою від ціни реалізації на 172 476,74 грн., зроблена суб'єктом владних повноважень з дотримання вимог ч.3 с.2 КАС України. Отже правові підстави для визначення відповідачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36,220 грн. наявні.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до пп.п.20.1.38 п.20.1 ст.20 ПКУ органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати саме податкових зобов'язань у результаті застосування звичайних цін. Згідно з п.39.15. ст.39 ПКУ керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. Підпунктом 14.1.156 ст.14 ПКУ передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з п.14.1.265 ст.14 ПКУ штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Звертаючись до суду, податковий орган заявив вимогу про зобов'язання платника податків нарахувати та оплатити штрафну (фінансову) санкцію в сумі 9 055 грн., що не передбачено наведеними положеннями податкового законодавства, так як на платника податків у судовому порядку може бути покладений обов'язок лише по нарахуванню та оплаті податкового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що позов СДПІ підлягає частковому задоволенню, а саме в частині зобов'язання ТОВ «Лікеро-горільчаний завод «Карат» здійснити нарахування та сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36 220 грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горільчаний завод «Карат» здійснити нарахування та сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36 220 грн. (тридцять шість тисяч двісті двадцять гривень).

В задоволені іншої частини позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19.08.13.

Суддя А.О. Коренев