Постанова № 33103114, 12.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2013 року Справа № 812/6637/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Кравченко М.Ю. (довіреність від 01.07.2013 б/н)

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон»

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови від 03 липня 2013 року ВП № 38867413,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року відкрито провадження у справі № 812/6637/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» до відділу державної виконавчої відділу державної виконавчої служби підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по справі № 2а-961/10/1270;

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 03 липня 2013 року по справі № 2а-961/10/1270;

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо порушення строків направлення стягувачу копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 03 липня 2013 року разом з виконавчим документом.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року замінено первинного відповідача - відділ державної виконавчої служби підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області, належним відповідачем - Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області (арк. справи 19-20).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року у справі № 2а-961/10/1270, яка ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2013 року залишена без змін, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську від 18 січня 2010 року № 0001122360/1, зобов'язано Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію в м. Луганську відобразити у картці особового рахунку з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» наявність бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за декларацією від 09 лютого 2007 року за 4 квартал 2006 року в розмірі 27446,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Луганській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» суму бюджетного відшкодування за 4 квартал 2006 року в розмірі 27446,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі № 2а-961/10/1270 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання та поновлено строк для пред'явлення виконавчих листів, виданих Луганським окружним адміністративним судом 24 травня 2013 року до виконання у справі № 2а-961/10/1270 до 27 липня 2013 року.

02 липня 2013 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області з заявою про відкриття виконавчого провадження у справі № 2а-961/10/1270 з примусового виконання виконавчих листів Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року. Разом з заявою від 02 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження стягувачем надана ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі № 2а-961/10/1270 про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03 липня 2013 року ВП № 38867413 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 19 квітня 2010 року № 2а-961/10/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Луганській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» суми бюджетного відшкодування за 4 квартал 2006 року в розмірі 27446,00 грн., у зв'язку з тим, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Постанову від 03 липня 2013 року ВП № 38867413 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) отримано позивачем лише 16 липня 2013 року. При цьому, позивач зазначив, що підписано зазначену постанову державним виконавцем Кукуянцевою Ю.Ю. в присутності уповноваженого представника товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» саме 16 липня 2013 року.

На думку позивача, постанова від 03 липня 2013 року ВП № 38867413 про відмову у відкритті виконавчого провадження прийнята з порушенням норм діючого законодавства. Зокрема, стягувач вважає, що відповідачем порушено: частину 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», через відсутність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження; частину 2 статті 26 цього Закону, оскільки відповідачем порушені встановлені законом строки прийняття та надіслання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем порушено пункт 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідачем незаконно та необґрунтовано відмовлено у відкритті виконавчого провадження, про що прийнято відповідну постанову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 22-24, 28, 30). Причини неприбуття у судове засідання суду не відомі. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до такого.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із статтею 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 4 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року у справі № 2а-961/10/1270, яка ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2013 року залишена без змін, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську від 18 січня 2010 року № 0001122360/1, зобов'язано Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію в м. Луганську відобразити у картці особового рахунку з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» наявність бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за декларацією від 09 лютого 2007 року за 4 квартал 2006 року в розмірі 27446,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Луганській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» суму бюджетного відшкодування за 4 квартал 2006 року в розмірі 27446,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму судового збору у розмірі 3,40 грн. (арк. справи 36-39, 40-42, 43-44).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі № 2а-961/10/1270 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання задоволено та поновлено строк для пред'явлення виконавчих листів, виданих Луганським окружним адміністративним судом 24 травня 2013 року до виконання у справі № 2а-961/10/1270 до 27 липня 2013 року (арк. справи 34-35).

02 липня 2013 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області з заявою про відкриття виконавчого провадження у справі № 2а-961/10/1270 з примусового виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Луганській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» суму бюджетного відшкодування за 4 квартал 2006 року в розмірі 27446,00 грн. Разом з заявою від 02 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження стягувачем надані оригінали виконавчого листа у адміністративній справі № 2а-961/10/1270 та ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі № 2а-961/10/1270 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання (арк. справи 32).

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03 липня 2013 року ВП № 38867413 на підставі пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 19 квітня 2010 року № 2а-961/10/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Луганській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» суми бюджетного відшкодування за 4 квартал 2006 року в розмірі 27446,00 грн. у зв'язку з тим, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в порядку установленому Кабінетом Міністрів України (арк. справи 9).

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження у справі № 2а-961/10/1270 залишаються судом без задоволення, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача у даному випадку несе акт індивідуальної дії - постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження. Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Суд вважає постанову відділу державної виконавчої служби підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 03 липня 2013 року по справі № 2а-961/10/1270 законною та обґрунтованою, з огляду на таке.

Як вже зазначалося раніше, 02 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Автодон» звернулось до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області з заявою про відкриття виконавчого провадження у справі № 2а-961/10/1270 з примусового виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Луганській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» суму бюджетного відшкодування за 4 квартал 2006 року в розмірі 27446,00 грн.

Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03 серпня 2011 року № 845 затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Підпунктом 6 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), передбачено, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення (пункт 4 частини 1 статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Частиною 2 статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» передбачено, що про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

З огляду на вищевикладене, державний виконавець як представник влади, на якого покладено обов'язок вживати передбачених Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, своєчасно вчинив виконавчі дії чітко визначені законом, а саме, - виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документа.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо порушення строків направлення стягувачу копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 03 липня 2013 року разом з виконавчим документом суд зазначає таке.

В ході судового розгляду товариство з обмеженою відповідальністю «Автодон» повідомило, що оскаржувану постанову від 03 липня 2013 року ВП № 38867413 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) отримана ним лише 16 липня 2013 року. При цьому, позивач зауважив, що зазначена постанова була підписана державним виконавцем Кукуянцевою Ю.Ю. в присутності уповноваженого представника товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон».

Ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року та від 07 серпня 2013 року у справі № 812/6637/13-а відповідача було зобов'язано надати докази вручення позивачу постанови від 03 липня 2013 року ВП № 38867413 про відмову у відкритті виконавчого провадження. Станом на 12 серпня 2013 року відповідачем вимоги суду не виконані, доказів щодо іншої дати направлення та вручення стягувачу копії постанови від 03 липня 2013 року ВП № 38867413 про відмову у відкритті виконавчого провадження суду не надано, а тому суд вважає датою отримання оскаржуваної постанови 16 липня 2013 року, як зазначив позивач.

Тобто, відповідачем в порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження разом з виконавчим документом не надіслана заявникові не пізніше наступного дня з дня її винесення.

Такі дії відповідача мають вплив на права та інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон», оскільки ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі № 2а-961/10/1270 товариству з обмеженою відповідальністю «Автодон» поновлено строк для пред'явлення виконавчих листів, виданих Луганським окружним адміністративним судом 24 травня 2013 року до виконання у справі № 2а-961/10/1270 до 27 липня 2013 року (арк. справи 34-35). З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо порушення строків направлення стягувачу копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є протиправними.

Щодо посилань позивача в обґрунтування позовних вимог на порушення відповідачем пункту 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, згідно якого у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження, суд зазначає, що Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки зазначеним Законом встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, у пункті 1 частини 1 статті 7 зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру в сумі 17,29 грн., з яких 17,20 грн. - судовий збір відповідно до задоволених вимог, 0,09 грн. - переплачена сума судового збору.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 12 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 19 серпня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови від 03 липня 2013 року ВП № 38867413 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо порушення встановленого частиною 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» строку направлення товариству з обмеженою відповідальністю «Автодон» копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 03 липня 2013 року ВП № 38867413 разом з виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у справі № 2а-961/10/1270 про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Луганській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» суми бюджетного відшкодування за 4 квартал 2006 року в розмірі 27446,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» (ідентифікаційний код 21843398, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 40, офіс 506) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 17,29 грн. (сімнадцять гривень двадцять дев'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 19 серпня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська