Рішення № 33103089, 18.07.2013, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/504/13-ц

Провадження №2/173/518/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Трофимової Н.А.

при секретареві Зубачевській О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхівцевського житлово-комунального господарства, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

27.02.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Верхівцевського житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював у відповідача з 21 жовтня 2005р. на посаді начальника ЖКГ. 14.09.2012р. був звільнений за згодою сторін. При розрахунку в день звільнення він не отримав заробітну плату за липень-вересень 2012р. та компенсацію за невикористані відпустки. Загальна сума заборгованості станом на день звільнення складала 15985.96 грн. Його середньомісячна заробітна плата складає 2193.91 грн. З 21.11.2012р. він звернувся до Верхньодніпровського районного центру зайнятості, який призначив йому виплату допомоги по безробіттю. Сума заробітної плати, що підлягає відшкодуванню за час затримки розрахунку при звільненні, з моменту звільнення до отримання допомоги по безробіттю складає 4832.71 грн. Факти систематичної, протягом трьох місяців невиплати йому заробітної плати завдали йому значних моральних страждань, завдану йому моральну шкоду він оцінює в 5000 грн. Всього на його користь підлягає стягненню 25818.67 грн., на підставі чого просить стягнути з відповідача на його користь невиплачену суму заробітної плати при розрахунку - 15985,96 грн.; заробітну плату за час затримки розрахунку - 4832.71 грн.; моральну шкоду -5000 грн.

Заявою від 24 травня 2013 року представник позивача збільшив позовні вимоги та просив тягнути з відповідача суму невиплаченої заробітної плати при розрахунку 15 985,96 грн., заробітну лату а час затримки розрахунку 5790,40 грн., завдану маральну шкоду - 5000 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги, з урахуванням збільшення, підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідач в судове засідання з'явився позовні вимоги визнав часткове, а саме в розмірі заборгованості по заробітної платі в сумі 15985,96 грн., яка складається з: заборгованості за липень в сумі 2193,91 грн.; серпень - 2193,91грн., вересень - 1096,96 грн., розрахункові (за не відгуляну відпустку) в сумі 10501,18 грн., надавши довідку в підтвердження вказаних сум (а.с.28). Позивні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Надалі представник відповідача вказував, що позивач не використовував відпустку з власної вини, тому втратив паво на її компенсацію.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, відповідно до Наказу за підписом голови Верхівцевської міської ради №124 від 21 жовтня 2005 року позивач призначений начальником Верхівцевського житлово-комунального господарства з 21.10.2005р. (а.с. 21), що також підтверджується записом у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 (а.с.5).

Розпорядженням Верхівцевської міської ради від 12 вересня 2012 року за №59 ОСОБА_1 звільнений зі займаної посади 14 вересня 2012 року за згодою сторін (п.1 ст. 3 КЗпПУ) (а.с. 22).

Відповідно до Розшифровки заборгованості по заробітній платі, наданої відповідачем, позивачу було нараховано та не виплачено заробітна плата: за липень у сумі 2193,91 грн., за серпень у сумі 2193,91 грн., за вересень 1096,96 грн. (а.с. 28). З вказаними сумами також погодився представник позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем, за липень у сумі 2193,91 грн., за серпень у сумі 2193,91 грн., за вересень 1096,96 грн., визнана сторонами та не потребує доказуванню в силу ч.1 ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 74, 75 КЗпП України, ст.ст. 2, 6 Закону України «Про відпустки» громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно зі ст.ст. 79, 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Як убачається із первісного розрахунку відповідача, позивач мав невикористані відпустки в кількості 142 днів, та компенсація за вказані відпустки складає 10501,18 грн.(а.с. 28), що також підтверджує позивач

Таким чином розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 10501,18 грн. за 142 дня невикористаної відпустки.

Суд не погоджується з уточненим розрахунком компенсації невикористаної відпустки із розрахунку 24 дня (а.с.43) та з доводами відповідача про наявність вини позивача в невикористанні відпусток з огляду на наступне.

В силу ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 79 КЗпП України, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Як убачається із матеріалів справи, позивач призначався на посаду та звільнявся за рішенням власника підприємства - Верхівцевської міської ради, тому безпосередньо ця особа також вирішує питання щодо відпустки позивача, оскільки для нього (позивача) вона є власником, у разумінні ст. 79 КЗпП.

Під час судового розгляду представником відповідача не надано доказів, що відносно позивача був складений графік відпустки, з яким позивач був ознайомлений, та не надані повідомлення відповідачем позивача про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну, а позивач в свою чергу не пішов в заздалегідь узгоджену відпустку.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність вини позивача в невикористанні відпусток.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що на день ухвалення рішення, відповідачем не надано суду доказів про проведення повного розрахунку з позивачем при його звільненні, а також відповідачем не доведено, що затримка розрахунку виникла не з вини відповідача, то позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 15 вересня 2012 року (наступний робочий день після звільнення позивача), по 20 листопада 2012 року (період заявлений позивачем) підлягають задоволенню в сумі 5790.40 грн. виходячи із наступного розрахунку:

5790,40 = 47 дн. *123, 20 грн.

де:

47 дн. кількість робочих днів за період з15 вересня 2012 року по 20 листопада 2012 року

123,20 середньоденна заробітна плата, яка розрахована відповідно до Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року, а саме: 123,20= 5421,08грн. : 44дн.

Де: 5421,08 грн. - заробітна плата за два повних останніх місяців праці - липень-серпень 2012р.

44 дн. - кількість робочих днів за два повних останніх місяців праці - липень-серпень 2012р.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вказує позивач, порушення його законних прав призвели до моральних страждань пов'язаних з втратою нормальних життєвих зв'язків та необхідністю прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та пошуку коштів для існування.

Враховуючи, суть порушених відповідачем прав позивача, глибину моральних страждань позивача та наявність у нього іншого доходу, керуючись принципом справедливості, розумності та співмірності моральної шкоди до суми відшкодування, суд вважає за необхідне задовольнить вимоги позивача частково та стягнути з відповідача 500 грн. відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь держави, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 240 грн. 87 коп. (229,40 грн. - з вимог майнового характеру + 11,47 грн.- вимог немайнового характеру).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 214-215, 217-218, 367 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Верхівцевського житлово-комунального господарства, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,- задовольнити частково.

Стягнути з Верхівцевського житлово-комунального господарства (розташоване за адресою: 51660 м.Верхівцеве, вул. Нова, 52а; ЄДРПОУ 30895871 р/р 26009068186001 в АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 51660 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітної платі у сумі 5484 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 78 коп.; компенсацію за невикористані відпустки у сумі 10501 (десять тисяч п'ятсот одна)грн.. 18 коп.; середню заробітну плат за час затримки виплати при звільненні в сумі 5790 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн.. 40 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 500 (п'ятсот) грн.., а всього 22276 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят шість) грн.. 36 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Верхівцевського житлово-комунального господарства (розташоване за адресою: 51660 м.Верхівцеве, вул. Нова, 52а; ЄДРПОУ 30895871 р/р 26009068186001 в АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) на користь держави судовий збір у сумі 240 грн. 87 коп.

Стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в розмірі 2710 (дві тисячі сімсот десять) грн.. 54 коп. допустити до негайного виконання.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 18 липня 2013 року, повний текст рішення буде складено 23 липня 2013 року.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.А. Трофимова