Постанова № 33101331, 22.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року Справа № 910/2589/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Жаботиної Г.В., Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.07.13у справі№910/2589/13господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

доДочірньої компанії "Газ України" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

простягнення сумиза участю представників від:позивачаКрат А.А. (дов. від 16.04.13),відповідачаІванов П.О. (дов. від 14.12.12)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення безпідставно набутих коштів, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на суму 1 163 103,96 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.13 (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково: стягнуто з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 1067 508,34 грн. безпідставно набутих коштів, 14 055,53 грн. інфляційних, 39 834,15 грн. 3% річних з простроченої суми. В іншій частині позову відмовлено.

За результатом апеляційного перегляду справи Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Тарасенко К.В., суддів: Рєпіної Л.О.,

Суліма В.В.) 02.07.13 виніс постанову, якою рішення суду першої інстанції змінив, перерахувавши у бік зменшення суму інфляційних, у решті рішення залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням та постановою в частині відмови у стягненні неустойки на суму 41 705,94 грн., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що незважаючи на те, що умовами договору не передбачена можливість нарахування неустойки, судам слід було застосувати ч.6 ст.230 ГК України, яка передбачає стягнення неустойки у розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими коштами у разі, якщо її розмір сторонами не узгоджений.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.10 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", (покупець) укладено Договір №06/10-2587БО-24/3608 про закупівлю природного газу за державні кошти.

Відповідачем передано позивачу природний газ загальною вартістю 21 289 857,23 грн., натомість позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти на суму 22 357 365,57 грн.

03.10.11 сторони підписали додаткову угоду №6 до договору, якою припинили дію договору в частині поставки природного газу з 01.10.11. Листом від 11.10.11 №02-30/12126 позивач звернувся до відповідача, у якому просив повернути переплату за договором в розмірі 1 067 508,34 грн.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами доведено та не заперечується сторонами факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів на суму 1 067 508,34 грн., вказана сума коштів, разом з нарахованими на неї 3% річних та інфляційними була стягнута судами з відповідача на користь позивача. Судові акти у цій частині сторонами не оскаржуються, а тому, не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 41 705,94 грн. неустойки на підставі ч.6 ст.231 ГК України, то суди відмовили у цій частині позовних вимог з посиланням на те, що ні у договорі, ні чинним законодавством не передбачено стягнення неустойки у розмірі облікової ставки Національного банку України за несвоєчасне повернення надміру сплачених за договором коштів.

Предметом оскарження у касаційному порядку є судові акти саме у цій частині. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що незважаючи на відсутність у договорі можливості нарахування неустойки, судам слід було застосувати ч.6 ст.230 ГК України, яка передбачає стягнення неустойки у розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими коштами, у разі, якщо її розмір сторонами не узгоджений.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне підтримати висновки судів попередніх інстанцій та відхилити доводи скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст.230 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом, або договором.

За змістом цього положення, штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ застосовуються тоді, коли договором встановлена можливість застосування штрафних санкцій за порушення даного виду (в даному випадку, за порушення дисципліни фінансових розрахунків), але не передбачено їх розміру.

Між тим договором від 20.12.10 №06/10-2587БО-24/3608 про закупівлю природного газу за державні кошти (дія якого припинена за згодою сторін), встановлена відповідальність сторін (розділ 7). За змістом цього розділу, за порушення порядку оплати передбачена відповідальність лише покупця (позивача), відповідальність постачальника (відповідача) передбачена виключно за неналежне виконання зобов'язань щодо обсягів поставки газу (п.7.2), а не за невчасне перерахування коштів.

Крім того, відповідно до ч.ч.2-3 ст.396 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Також відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 ЦК України).

Враховуючи, що проценти на підставі ст.536 ЦК України не є предметом позовних вимог (позивачем до стягнення не заявлялися), в той же час ні приписи законодавства, ні умови договору не передбачають самої можливості застосування до відповідача (постачальника) відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді неустойки, то судами правомірно не застосовані приписи п.6 ст.203 ГК України щодо визначення її розміру.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.13 у справі №910/2589/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Г.В. Жаботина

В. В. Палій