Постанова № 33101263, 21.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 905/215/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою

відповідальністю "Інженерний

центр "Імпульс"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 03.07.2013 року

у справі № 905/215/13-г Господарського суду

Донецької області

за позовом товариства з обмеженою

відповідальністю "Інженерний

центр "Імпульс"

до Територіального управління Державної

судової адміністрації України в Донецькій області

про стягнення заборгованості в розмірі 74 689 грн.,

3% річних в розмірі 16 262,18 грн.,

інфляційних витрат в розмірі 38 105,10 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Єлєніч І.А. - директор, Аніщенко О.Г. дов. від 10.01.2013 р. № 4,

відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 27.05.2013 р. господарського суду Донецької області (суддя -Риженко Т.М.) відмовлено у позові.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. (судді - Бойченко К.І., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення від 27.05.2013 р. господарського суду Донецької області залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Інженерний центр "Імпульс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Інженерний центр "Імпульс" (Постачальник) та Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (Покупець) 18.12.2008 року уклали договір № 812/136 (договір).

Відповідно до п. 1.2 договору Постачальник зобов'язується виготовити, поставити, встановити і передати для експлуатації у власність Покупця товар, а Покупець прийняти товар і сплатити його згідно з умовами даного Договору, в межах виділених бюджетних асигнувань. При цьому Постачальник проводить безоплатне навчання персоналу Покупця щодо подальшої експлуатації товару.

Умовами п. 3.2. договору визначена загальна сума поставки за даним договором, яка становить суму 196 200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 32 700 грн. 00 коп.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що Покупець перераховує Постачальникові оплату за товар з моменту підписання акту виконаних робіт згідно пункту 4.1. договору та отримання рахунку і накладної від Постачальника, в межах бюджетних асигнувань. Фінансування здійснюється за видатками бюджетної програми КПКВ501040.

Позивач на виконання умов договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною від 25.12.2008 року № ІЦ-00183 на загальну суму 196 200 грн. (а.с. 15), за яку відповідач не розрахувався.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2011 року по справі № 39/188 позовні вимоги ТОВ "Інженерний центр "Імпульс" були задоволені частково, стягнуто з територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецкій області на користь ТОВ "Інженерний центр "Імпульс" борг в сумі 121 500 грн. 3% річних в сумі 4084 грн. 40 коп., інфляційні нарахування в сумі 12 514 грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1380 грн. 99 коп., та інформаціно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 125 грн. 75 коп. в решті позову - відмовлено

Оскільки судом було частково стягнуто вартість поставленого товару за спірним договором в сумі 121 500 грн., заборгованість відповідача перед позивачем склала в 74 689 грн. 94 коп.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі, що кошти, з фінансування відповідача у 2011-2012 роках виділені, в тому числі, на погашення заборгованості за договором від 18.12.2008 року № 812/136, а тому підстави для стягнення з відповідача заявленої суми боргу в розмірі 74689 грн. 94 коп. відсутні.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком судів виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до приписів частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних асигнувань передбачених на 2011-2012 р., що стосується зобов'язання відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 11/446 від 15.05.2012 р.

Крім того, позивачем доведено факт поставки товару та прийняття його відповідачем на всю суму 196 200 грн.

Отже, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. З огляду на, що колегія суддів вважає за можливе прийняти нове рішення про часткове задоволення позову на суму 74 689 грн. 94 коп., відповідно до п. 2 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України та скасувати рішення місцевого господарського суд і постанову апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача сум інфляційних витрат та 3 % річних.

Колегія суддів відзначає, що згідно частини другої ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню в цій частині з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно перевірити період за який виникло прострочення грошового зобов'язання, а відтак і перевірити розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Імпульс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 27.05.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року у справі № 905/215/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Імпульс" 74 689, 94 грн. боргу.

В частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Видачу наказу доручити Господарському суду Донецької області.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.