Ухвала суду № 33100956, 21.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року м. Київ К/9991/23411/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Муравйов О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011

у справі № 2а-43692/09/2070

за позовом ДПІ

до приватної фірми "Мобіл" (далі - ПФ «Мобіл»)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року ДПІ звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з ПФ «Мобіл» заборгованість у сумі 23 700,40 грн., що виникла у зв'язку з несплатою відповідачем штрафів за рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.07.2009 № 0003302350 та від 17.07.2009 № 0003312350.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, у позові відмовлено з мотивів скасування зазначених актів індивідуальної дії в судовому порядку.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанції та задовольнити позов, посилаючись на правомірність притягнення відповідача до відповідальності у вигляді штрафу у загальній сумі 23 700,40 грн.

ПФ «Мобіл» у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якій відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення податковим органом перевірок належних відповідачеві барів за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій ДПІ було складено акти від 24.06.2009 № 6013/20/40/23/30990917 та від 24.06.2009 № 6014/20/40/23/30990917. На підставі цих актів податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідно, від 17.07.2009 № 0003302350, за яким ПФ «Мобіл» визначено штраф у сумі 17874,20 грн., та від 17.07.2009 № 0003312350 про зобов'язання відповідача сплатити 5826,20 грн. штрафу.

Зазначені акти індивідуальної дії були скасовані постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 у справі № 2-а-44158/09/2070 (яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010) за наслідками їх оскарження ПФ «Мобіл» в судовому порядку.

Наведений факт було цілком об'єктивно розцінено судами як такий, що виключає можливість стягнення з відповідача оспорюваної за цим позовом суми штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі порушення юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції застосовуються в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами.

Штрафні санкції, визначені підпунктами 6.2, 6.5, застосовуються органами державної податкової служби на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, складання та надсилання (вручення) яких здійснюється у порядку, передбаченому Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями).

В силу вимог статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку сплатити штрафні санкції за порушення вимог названого Закону є рішення податкового органу про накладення відповідних штрафних санкцій.

У справі, що переглядається, рішення ДПІ, згідно з якими до ПФ «Мобіл» застосовано оспорювані штрафні санкції, скасовано в судовому порядку, що спростовує твердження податкової інспекції про існування у відповідача обов'язку зі сплати цих штрафних санкцій до бюджету.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного висновку судів, позаяк стосуються законності притягнення ПФ «Мобіл» до відповідальності у вигляді зазначених штрафів. Питання ж правомірності застосування штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

З урахуванням викладеного суди правомірно відмовили у задоволенні даного позову, а тому підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 у справі № 2а-43692/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.В. Муравйов