Рішення № 33100133, 15.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2013 р. Справа № 911/2396/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Бур-Сервіс",

25019, м. Кіровоград, вул. Новозаводська, 2 А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнянський гранкар'єр",

09631, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Острів, вул. Садова, 2/1

про стягнення 26 376,24 грн.

за участю представників:

позивача - Самарін А.С. (довіреність від 01.08.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Бур-Сервіс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнянський гранкар'єр" (далі - відповідач) про стягнення 26 376,24 грн., з яких: 25 035,00 грн. - основний борг, 1 065,87 грн. - 3% річних та 275,37 грн. - інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на виробництво бурових робіт від 02.11.2011 № 20 у частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.07.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14591 від 04.07.2013) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою його представника.

У судове засідання 04.07.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 19.06.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 06.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14673 від 05.07.2013) позивачем надано документи на вимогу ухвали суду від 19.06.2013.

У судове засідання 06.08.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.06.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 15.08.2013.

У судовому засіданні 15.08.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, відповідач не забезпечив участі представника у судовому засіданні, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.08.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "Бур-Сервіс" (далі - виконавець, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокитнянський гранкар'єр" (далі - замовник) укладено договір на виробництво бурових робіт від 02.11.2011 № 20 (далі - Договір), за умовами якого підрядник приймає на себе виробництво бурових робіт по бурінню свердловин буровим верстатом, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи (пункт 1.1. Договору).

Об'єм робіт за Договором складається із загальної кількості пробурених погонних метрів, які фіксуються в актах виконаних робіт, які підписуються представниками обох сторін і є підставою для остаточної оплати за виконанні роботи (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору, при виконанні бурових робіт замовник здійснює 50% передплати від передбаченого об'єму бурових робіт за 10 банківських днів до виконання робіт. Решту суми замовник виплачує згідно фактично виконаних робіт протягом 10 банківських днів з дня підписання акта про виконані бурові роботи (пункт 2.5. Договору).

Згідно з пунктом 3.2. Договору, здача та прийняття робіт оформляється актом здачі-прийняття робіт не пізніше 3-х робочих днів після виконання бурових робіт, який являється невід'ємною частиною Договору, що підтверджує виконання умов Договору підрядником.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 9.1. Договору).

05.07.2013 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано письмові пояснення, в яких зазначено, що додаткові угоди до Договору між сторонами не укладалися. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Зі змісту Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт. Акти виконаних робіт за Договором є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.

До матеріалів справи залучено копії актів, що складені на підставі Договору: від 29.11.2011 № 107 на суму 48 965,00 грн. та від 21.12.2011 № 107 на суму 46 860,00 грн., які у двосторонньому порядку підписані представниками та скріплені відбитками печаток сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами фактів здійснення господарських операцій за Договором у вказаних в актах обсягах та вказаної в них вартості.

Крім того, зважаючи на те, що акти підписані без зауважень, відповідач прийняв роботи, що зазначені в актах, у повному обсязі.

Натомість, відповідач зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач лише частково оплатив виконані підрядні роботи на суму 70 790,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку про надходження коштів, скріплену відбитком печатки банківської установи, про суми, що перераховані відповідачем на поточний рахунок позивача із зазначенням дат, розмірів та призначень платежів.

На підставі вищевказаних доказів, судом встановлено, що акт від 29.11.2011 № 107 на суму 48 965,00 грн. оплачений у повному обсязі, натомість, акт від 21.12.2011 № 107 на суму 46 860,00 грн. оплачений відповідачем частково, на суму 21 825,00 грн.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач не оплатив вартість прийнятих ним робіт на суму 25 035,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище акти - у якості письмових доказів виконання робіт позивачем та прийняття робіт уповноваженою особою відповідача, банківські виписки - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що спірні роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що свідчить підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт, які є належними і допустимими доказами прийняття підрядних робіт відповідачем і саме з підписанням яких Договір пов'язує оплату виконаних робіт.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, у повному обсязі, не виконане.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 25 035,00 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, відтак, підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 275,37 грн. та 3% річних в розмірі 1 065,87 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та встановив, що розрахунок позивача вірний, а тому позовна вимога про стягнення 1 065,87 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно інфляційних втрат, що заявлені до стягнення, судом враховане наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з 12.01.2012 по 13.06.2013 та встановлено, що у зв'язку з тим, що за вказаний період мали місце періоди дефляції, які не враховані позивачем, розрахунок позивача невірний, а позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 275,37 грн. не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25 035,00 грн. основної заборгованості та 1 065,87 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 275,37 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнянський гранкар'єр" (09631, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Острів, вул. Садова, 2/1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37066418) на користь Приватного підприємства "Бур-Сервіс" (25019, м. Кіровоград, вул. Новозаводська, 2 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33520206) 25 035 (двадцять п'ять тисяч тридцять п'ять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 065 (одна тисяча шістдесят п'ять) грн. 87 коп. 3% річних та 1 702 (одна тисяча сімсот дві) грн. 54 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.08.2013.

Суддя С.О. Саванчук