Вирок № 33098643, 22.08.2013, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/3388/13-к

Провадження № 1-КП/332/220/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2013 року м. Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді: Ретинської Ю.І.;

при секретарі: Івановій Д.В.;

за участю прокурора: Хрущ П.В., Проценко М.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

потерпілого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Запорізької області, м. Приморськ, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працевлаштованого, інваліда 1 гр., який проживає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2013 року, близько о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, маючи умисел на нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, знаходячись в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, наніс останньому шість ударів ножем в область спини, чим заподіяв ОСОБА_2 наступні тілесні ушкодження: проникаючі поранення лівої половини грудної клітини (три поранення), в проекції 7-го міжребер'я по задній піднирковій лінії, в проекції 8-го міжребер'я по задній піднирковій лінії, в проекції 8-го міжребер'я по передній піднирковій лінії, з поранення тканини лівої легені, діафрагми (три поранення), з подальшим прониканням ранового каналу до черевної порожнини, з пошкодженням пасма великого сальника та вистоюванням його до однієї з ран діафрагми, зі скупченням крові у плевральній порожнині, з розвитком підшкірної емфіземи в області лівої половини грудної клітини, які згідно висновку експерта № 1421 від 11.06.2013 року, кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження, за ознаками небезпечності для життя на момент спричинення, а також рану в проекції 3-го міжребер'я по передній піднирковій лінії, непроникаючого характеру, яка згідно висновку експерта № 1421 від 11.06.2013 року, кваліфікуються, як легке тілесне ушкодження, яке потягнуло за собою короткочасний розлад здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав у повному обсязі, розкаявшись в скоєному, своїми показами підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснивши, що він часто приїжджає до м. Запоріжжя, пройти процедуру гемодіалізу, в ці дні він залишається на ніч у сестри із зятем за адресою: АДРЕСА_1. Так, приблизно 22 квітня цього року він після цієї процедури прийшов до сестри. Там вони у трьох сиділи та випивали. Приблизно о 2-3 годині 23.04.2013 року він посварився із зятем - ОСОБА_2, в результаті чого між ними почалась бійка. В ході бійки він заніс ОСОБА_2 приблизно 5 ударів. Причину сварки він не пам'ятає, пояснити свій вчинок не може. Після всього, що трапилось вони викликали швидку допомогу.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що ОСОБА_1 він знає близько 9 років, тому що одружений на його сестрі. ОСОБА_1 до Запоріжжя приїжджає на лікування і залишається у них ночувати. 22.04.2013 року він прийшов до них, вони почали випивати. Між ними виникла сварки, можливо ініціатором був він сам, просто він не пам'ятає. Що в ході сварки трапилось він також не пам'ятає. Просить ОСОБА_1 строго не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого та потерпілого.

Суд вважає пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення доведеним і кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України як нанесення тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння.

При призначенні покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який законодавцем віднесений до категорії тяжких;

- особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, інвалід 1 групи;

- обставини, які пом'якшують покарання: визнання вини, щире каяття, відсутність претензій морального й матеріального характеру з боку потерпілого;

- обставина, що обтяжує покарання: вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, суд прийшов до висновку, що обвинувачений на теперішній час загрози для суспільства не становить, соціально адаптований, підстав очікувати продовження обвинуваченим вчинення правопорушень суд не встановив, а також те, що потерпілий не має до нього ніяких претензій, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком, що буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов про стягнення коштів, витрачених КУ «Міська Клінична лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» на стаціонарне лікування потерпілого, заявлений прокурором прокуратури Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави, в розмірі 4396, 98 гривен, є обґрунтованим, обвинуваченим не оскаржується, тому на підставі ст. 1166 ЦК України підлягає задоволенню. Також підлягає задоволенню клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про розстрочку виплати суми матеріальної шкоди у зв'язку із тяжким матеріальним станом.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.349,369,373,374,376 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, призначивши йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1. від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід - особисте зобов'язання до набуття вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» (69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 80, ЄДРПОУ 05498677, р\р 35428002001613, код банку 813015 УДК Запорізької області) кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, в сумі 4396 (чотири тисячі триста дев'яносто шість) грн. 98 коп. з розстрочкою виплати на 1 рік в рівних частинах, щомісячно в сумі 366 грн.41 коп.

Речові докази:

- фрагмент простирадла з нашаруванням речовини бурого кольору, тканини з нашаруванням речовини бурого кольору, п'ять ножів, передані для зберігання до камери речових доказів Заводського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області - знищити;

- чотири ножі, передані для зберігання до дозвільної системи Заводського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області - знищити;

- светр та штани ОСОБА_1, передані на відповідне зберігання ОСОБА_1 - залишити законному володільцеві обвинуваченому ОСОБА_1

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суду міста Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Ю.І. Ретинська