Постанова № 33098613, 20.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 5008/921/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Сузір'я" б/н від 30.05.2013 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2013 року

у справі № 5008/921/2012

за позовом прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі

Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ", м. Киїів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір"я", с. Солочин,

Свалявський район, Закарпатська область

про стягнення заборгованості за Договором про відкриття відкличної кредитної лінії №129 від 27.12.2002р. в сумі 56 169 989,20 грн. в т.ч. 41 000 000 грн. -сума простроченого кредиту, 11 521 122,82 грн. -сума по простроченим процентам, 2 796 541,67 грн. -пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту, 852 324,71 грн. -пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом,

за участю представників:

від прокуратури: Захарко А.Є. (прокурор, посвідчення №011076);

від позивачів: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.05.2013 року у справі №5008/921/2012 (суддя Й.Й. Кадар) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" суму 51 117 234,12 грн., в т.ч. 41 000 000 грн. - заборгованість за кредитом, 9 582 784,69 грн. - заборгованість по відсоткам за кредитом, 534 449,43 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами. У задоволенні позовних вимог на суму 629 308,13грн. заборгованості по відсоткам за кредитом відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог на суму 1 309 030 грн. заборгованості по відсоткам за кредитом припинено. У задоволенні позову в частині стягнення суми 2 796 541,67грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я в доход Державного бюджету суму 68 820 грн. судового збору.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині стягнутої з відповідача пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 100 000,00 грн. подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у вказаній частині. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, покликається на норми ст.ст. 551,549 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України та зазначає, що розмір пені перевищує розмір можливих збитків, заподіяних позивачу.

Позивач - Міністерство фінансів України у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти задоволення вимог такої, вважаючи оскаржуване рішення таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Прокурор Голосіївського району міста Києва та позивач - Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Київ" правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Юрченка Я.О. (головуючий), Гриців В.М. та Матущака О.І., визнав подані матеріали достатніми ухвалою від 10.06.2013 року, прийняв апеляційну скаргу до свого провадження і призначив до розгляду в судовому засіданні.

З підстав, визначених в ухвалі суду від 18.06.2013 року, розгляд даної справи відкладався.

Розпорядженням в.о. голови суду від 15.07.2013 року у склад колегії для розгляду даної справи, замість суддів Гриців В.М. та Матущака О.І., введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.

З підстав, визначених в ухвалі суду від 16.07.2013 року, розгляд даної справи відкладався.

19.08.2013 року на на адресу суду надійшло клопотання від скаржника про відкладення розгляду даної справи. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки, явка уповноваженого представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Позивачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні прокурор надав пояснення по суті вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, оцінивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 14.05.2013 року у справі №5008/921/2012- залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що між Акціонерним комерційним банком "Київ", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" (надалі за текстом - Позивач/Кредитор/Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" (надалі за текстом - Відповідач/Позичальник) 27.12.2002 року укладено Договір №129 про відкриття відкличної кредитної лінії (надалі за текстом - Кредитний договір) (а.с.12-13, том 1-й). Відповідно до умов Кредитного договору Кредитор відкрив Позичальнику відкличну кредитну лінію на інвестування в будівництво житлового корпусу на території санаторію „Квітка полонини" та на поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування 250 000,00 грн. на строк з 27.12.2002р. по 01.07.2005р. зі сплатою 16 % річних.

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору кредитор здійснює поетапне перерахування кредитних ресурсів з позичкового рахунку Позичальника, кожне з таких перерахувань оформляється Додатковою угодою. Надання кредитних коштів Кредитором здійснюється за відкритою кредитною лінією в межах потреб клієнта, але в межах ліміту, визначеного в п. 2.1. Договору, протягом 10 банківських днів з моменту одержання заявки Позичальника про перерахування коштів за умовами наявності вільних кредитних ресурсів.

Додатковими угодами №1 від 27.12.2002р., №2 від 21.01.2003р, №3 від 29.01.2003р., №5 від 20.02.2003р., №6 від 31.03.2003р., №7 від 09.04.2003р., №9 від 24.04.2003р., №10 від 06.05.2003р., № 11 від 13.05.2003р., №13 від 06.06.03р., № 14 від 20.06.03р., № 16 від 04.07.03р., № 18 від 22.07.03р., № 20 від 12.08.03р., № 23 від 11.09.03р., №25 від 15.10.03р., № 27 від 23.10.03р., № 28 від 23.10.03р., № 30 від 27.12.03р., № 32 від 14.11.03р., № 34 від 21.11.03р., № 36 від 24.11.03р., № 38 від 03.12.03р., № 40 від 16.12.03р., № 42 від 25.12.03р., № 44 від 27.01.04р., № 45 від 28.01.04р., № 47 від 23.02.04р., № 49 від 24.03.04р., № 50 від 31.04.04р., № 52 від 01.04.04р., № 54 від 29.04.04р., № 55 від 09.06.04р., № 59 від 19.01.05р., № 61 від 22.03.05р., № 63 від 27.04.05р., № 65 від 27.05.05р., № 67 від 30.06.05р., № 68 від 12.07.05р., № 71 від 04.08.05р., № 74 від 07.11.05р., № 75 від 29.11.05р., № 76 від 06.12.05р., № 78 від 12.12.05р., № 80 від 25.12.05р. до Кредитного договору Кредитором надано Позичальнику кредит в розмірі 41 000 000 грн., строком до 01.07.2009р. (а.с. 14-60, том 1-й).

Додатковими угодами №4 від 20.02.2003р., №8 від 24.04.2003р., №12 від 06.06.2003р., № 15 від 04.07.2003, № 17 від 21.07.2003р., №19 від 27.12.2002р., № 22 від 01.09.03р., № 24 від 15.10.03р., № 26 від 22.10.03р., № 29 від 27.10.03р., № 31 від 14.1103р., № 33 від 21.11.03р., № 35 від 24.11.03р., № 37 від 03.12.03р., № 39 від 16.12.03р., № 41 від 25.1203р., № 43 від 27.01.04р., № 46 від 20.02.04р., № 48 від 01.03.04р., №51 від 01.04.04р., № 53 від 29.04.04р., № 57 від 05.10.04р., № 58 від 19.01.05р., № 60 від 22.03.05р., № 62 від 27.04.05р., № 64 від 27.05.05р., № 66 від 01.07.05р., № 70 від 04.08.05р., № 73 від 07.11.05р., №77 від 12.12.05р., № 79 від 28.12.05р., № 83 від 30.10.06р., №84 від 31.10.06р., № 87 від 24.12.07р., № 89 від 22.04.08р., №91 від 09.10.08р. до Кредитного договору встановлено, що Кредитор зобов'язується відкрити Позичальнику відкличну кредитну лінію на інвестування в будівництво житлового корпусу на території санаторію „Квітка полонини" та на поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування 750 000 грн. - 14 000 000 грн. на строк з 27.12.2002р. по 01.07.2005р. зі сплатою 16 % річних, з лімітом кредитування 16 000 000 - 16 800 000 на строк з 27.12.2002р. по 01.07.2005р. зі сплатою 20 % річних, з лімітом кредитування 18 000 000 - 24 000 000 грн. на строк з 27.12.2002р. по 01.07.2005р. зі сплатою 18 % річних, з лімітом кредитування 24 000 000 - 31 500 000 грн. на строк з 27.12.2002р. по 01.07.2009р. зі сплатою 18 % річних, з лімітом кредитування 35 000 000 грн. - 41 000 000 грн. на строк з 27.12.2002р. по 01.07.2005р. зі сплатою 16 % річних (а.с. 14-60, том 1-й).

Додатково угодою № 93 від 28.12.2010р. сторони продовжили строк користування кредитом за Кредитним договором до 25.12.2015р. включно зі сплатою 16 % річних, з погашенням всієї суми заборгованості не пізніше кінцевого строку користування кредитом. Відсотки за користування кредитом нараховуються та сплачуються до 25.12.2015р. за період фактичного користування кредитом, з дати нарахування кредитних коштів на позичковий рахунок Позичальника по строк повернення кредиту - 25.12.2015р. У разі порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків до Позичальника застосовуються штрафні санкції. У випадку невиконання позичальником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором після підписання Додаткової угоди на умовах реструктуризації строк виконання зобов'язань щодо повернення кредиту вважається таким, що настав (п. 17 Додаткової угоди №93 від 28.12.2010р.) (а.с.61-62, том 1-й).

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, кредитні кошти перерахував на рахунок Відповідача відповідно до умов Кредитного договору, що підтверджується, зокрема, долученим до матеріалів справи платіжними дорученнями та виписками по рахункам (а.с. 64-71, 102-109, том 1-й).

Наведені обставини, вірно встановлені місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, підтверджуються матеріалами справи, не заперечується сторонами і стали підставою для звернення із позовом у даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача 41 000 000 грн. - суми простроченого кредиту, 11 521 122,82 грн. - суми по простроченим процентам, 2 796 541,67 грн. - пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту, 852 324,71 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно із укладеним між сторонами договором (з урахуванням внесених змін і доповнень) підтверджується матеріалами справи та останнім не заперечується. Відтак, враховуючи письмовий розрахунок заборгованості за кредитом, наданий позивачем (а.с. 72-79, том 1-й), колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом в сумі 41 000 000 грн. та вважає , що таку задоволено підставно.

Враховуючи часткове погашення відповідачем за період з 16.07.2012р. по 29.08.2012р. заборгованості по відсоткам на суму 629 308,13 грн. місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у вказаній частині. При цьому, з огляду на здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості в період з 19.10.2012р. по 05.04.2013р., тобто після порушення провадження у справі, по відсоткам на суму 1 309 030 грн., провадження у справі в цій частині припинено обґрунтовано. За таких обставин, вимога про стягнення простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 9 582 784,69 грн. , задоволена судом першої інстанції обґрунтовано та підставно.

Відповідно до п. 4.3.14 Кредитного договору в редакції п. 6 Додаткової угоди №93 від 28.12.2010 до Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний у строк до 01.03.2011 отримати правововстановлючі документи та передати в іпотеку наступне нерухоме майно: лікувальний корпус, реконструйовану котельню, басейн з водяним дзеркалом, вестибульну групу, підвальні приміщення (ресторану), ІІІ блок площею 369,8 кв.м., що розташовані за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, на території санаторію „Квітка Полонини", майнові права на яке було передано в забезпечення по Кредитному Договору за Договором іпотеки від 25.12.2006р., посвідченого Тимошенко Л.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №10554 (із змінами та доповненнями) (а.с.61-63, том 1-й).

Відповідно до п. 17 Додаткової угоди №93 від 28.12.2010 у випадку невиконання позичальником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором після підписання Додаткової угоди на умовах реструктуризації строк виконання зобов'язань щодо повернення кредиту вважається таким, що настав.

У зв'язку і невиконанням відповідачем зобов'язань, передбаченихп. 4.3.17.4 Додаткової угоди № 93 від 28.12.2010р. до Кредитного договору щодо надання банку в строк до 01.02.2012р. завіреної копії сертифіката відповідності збудованого об'єкта, згідно з п. 17 цієї угоди нараховував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.02.2012р. по 11.07.2012р. в сумі 2 796 541,67 грн.

Заперечуючи в цій частині позовні вимоги відповідач просив суд застосувати позовну давність передбачену п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України і відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік встановлена щодо стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.02.2012р. по 11.07.2012р. в сумі 2 796 541,67 грн. є такою, що не відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, оскільки, заявлена з пропуском строку позовної давності без клопотання про його поновлення. Натомість, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності. Отже, у задоволенні позову в частині стягнення 2 796 541,67 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту відмовлено підставно.

Окрім того, колегія суддів вважає, що з урахуванням вимог ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України, а також заяви відповідача про застосування строків позовної давності, на дату подання позовної заяви (та за відсутності заяви позивача про поновлення строку позовної давності) строк позовної давності по стягненню пені за відтермінованими відсотками на суму 9 211 382,25 грн. уже сплив. Нарахування пені на вказану суму відсотків мало розпочатись 01.03.2011 р., та припинитися через шість місяців - 31.08.2011 р., а сама пеня могла бути заявлена до стягнення в межах строку позовної давності - до 31.08.2012 р, тоді як позовна заява подана тільки 16.10.2012 року. Пеня за січень 2011 року могла нараховуватись з 01.02.2011 р. до 31.07.2011 р. і заявлятись до стягнення до 31.07.2012 р., тобто строк позовної давності по стягненню вказаної пені також сплив. Аналогічно сплив строк позовної давності і по пені за лютий та березень 2011 року, вимога про стягнення якої могла бути заявлена до стягнення до 31.08.2012 р. та до 30.09.2012 р. відповідно.

При цьому, перевіркою правильності нарахованої суми пені за несвоєчасну сплату відсотків (за період квітень - вересень 2011 р. та місяці до 13.07.2012 року - дата нарахування штрафних санкцій), встановлено, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив вимогу про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у сумі 534 449,43 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги обставини, які на думку відповідача є винятковими, наявність яких надає праву суду зменшити розмір неустойки колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не спростовують суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми нарахованої пені до 100 000 грн.

Так, згідно із ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до приписів ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України господарському суду при прийнятті рішення, надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, в силу зазначених норм чинного законодавства, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки є правом, а не обов'язком суду.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

Таким чином, враховуючи те, що зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки є правом, а не обов'язком суду, натомість, скаржником не доведено належними і допустимими доказами наявність виняткових обставин, які мають значення для вирішення відповідного питання, відсутні підстави для зменшення розміру пені, яка входить до предмету стягнення у даній справі.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Сузір'я" б/н від 30.05.2013 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 14.05.2013 року у справі №5008/921/2012 залишити без змін.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.