Постанова № 33098599, 21.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.08.2013р. справа №5006/18/55/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубченко І.В.суддівРадіонової О.О., Татенка В.М.за участю представників сторін: від позивача:Максецька О.С. за довіреністю №320-13«Д» від 22.01.2013р.від відповідача:Вардянан В.В. за довіреністю №7 від 07.11.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Елеком», м. Донецькна рішення господарського суду Донецької області від15.10.2012р.у справі№5006/18/55/2012 (суддя Овсяннікова О.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго», м. Горлівка, Донецька областьдо Приватного підприємства «Елеком», м. Донецькпростягнення 66958,50грн. боргу, 550,34грн. - 3% річнихВ С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК «Донецькобленерго», м. Горлівка, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Елеком», м. Донецьк, про стягнення 66958,50грн. боргу, 550,34грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2012р. у справі №5006/18/55/2012 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПП «Елеком» на користь ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» 66598,50грн боргу у вигляді безпідставно отриманих грошових коштів, 528,33грн - 3% річних та 1608,98грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Встановивши факт припинення дії договору №2041 від 14.03.2011р. та врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів виконання підрядником обумовлених договором робіт чи їх частини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення спірної суми заборгованості у вигляді безпідставно отриманих грошових коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також судом стягнуто з відповідача 3% річних у розмірі 528,33грн за період з 13.04.2012р. по 17.07.2012р., початкова дата якого визначена виходячи з того, що грошове зобов'язання у відповідача згідно з приписами ч.2 ст.530 ЦК України виникло лише після спливу семиденного строку з дня пред'явлення йому відповідної вимоги позивачем.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2012р. у справі №5006/18/55/2012 відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що його було позбавлено можливості приймати участь у судовому розгляді даної справи, надати відзив на позовну заяву та представити докази в підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим копії: договору №2041 від 14.03.2011р.; договірної ціни на будівництво «Винос КЛ-6кВ в районі ТП 55», здійснюване в 2011 році; локального кошторису №4-1-1 на будівельно-монтажні роботи 4 КЛ-6кВ; ордеру на розкриття міських територій №325 від 05.08.2008р.; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №178 від 17.10.2011р., №178 від 31.10.2011р.; протоколу вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування №224-В від 28.11.2011р.; свідоцтва про атестацію №ВЛ-021/2011, виданого 07.02.2011р.; акту прийомки виконаних будівельних робіт на суму 145884,22грн., підписаного підрядником 29.12.2011р.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на суму 145884,22грн., підписаної підрядником 29.12.2011р., відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України подані з апеляційною скаргою у якості доказів, що свідчать про виконання відповідачем земляних робіт, та які не було досліджено судом першої інстанції, внаслідок чого він дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення передплати замовнику цих робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу №03юр-3308/13 від 15.05.2013р. позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню. На думку позивача, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду у даній справі та йому були надані всі можливості, в тому числі і достатній час, для надання пояснень та доказів на підтвердження своєї позиції.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2012р. у справі №5006/18/55/2012 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Стягнуто з ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» на користь ПП «Елеком» 860,25грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд, вказавши про відсутність в матеріалах справи доказів виконання підрядником обумовлених договором робіт, виходив з того, що ст.1212 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін, оскільки грошові кошти у сумі 66958,50грн є передплатою, сплаченою відповідачем на виконання п.4.1 договору, який недійсним повністю або частково судом не визнавався, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої суми, враховуючи ще й те, що умовами договору не передбачений обов'язок відповідача з повернення авансу.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. у справі №5006/18/55/2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Касаційна інстанція дійшла висновку, що долучивши до матеріалів справи додатково подані відповідачем лише до суду апеляційної інстанції докази, останній, попередньо не оцінивши наведені відповідачем обставини, які за його твердженням, унеможливлювали подання цих доказів до місцевого господарського суду, не навів власних висновків стосовно наявності у апеляційного господарського суду підстав для їх прийняття, а відтак і не надав правової оцінки обґрунтованості мотивів відмови замовника від підписання спірного акта та дійсності останнього у зв'язку з цим, а також не встановив обставин справи стосовно фактичного виконання перелічених в акті робіт, що підлягають з'ясуванню судом у разі прийняття ним додатково поданих доказів відповідача.

Крім цього, на думку колегії суддів касаційної інстанції, стверджуючи, що спірна сума грошових коштів була перерахована замовником як передоплата за договором, відсутність доказів визнання якого недійсним свідчить про набуття відповідачем цих коштів за наявності правової підстави, що унеможливлює витребування останніх в порядку ст.1212 ЦК України, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав правової оцінки встановленим місцевим господарським судом обставинам справи стосовно пред'явлення замовником підряднику претензії про повернення сплаченої передплати, а відтак - і можливості настання відповідних правових наслідків у зв'язку з цим у вигляді припинення зобов'язань сторін та відсутності у замовника підстав для подальшого утримання сплаченої підрядником, але не використаної суми авансу.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права, що зумовило неповне з'ясування ним суттєвих обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору по суті.

За приписами ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для судів нижчих інстанцій під час нового розгляду справи та її перегляду.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. у справі №5006/18/55/2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги на 21.08.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою (з урахуванням ухвали від 14.08.2013р.).

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Представник скаржника у судовому засіданні пояснив, що суд першої інстанції позбавив відповідача можливості подати обґрунтований відзив на позов, внаслідок чого при винесенні рішення не з'ясував обставин, які мають значення у справі. Просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін. Також просив залучити до матеріалів справи копію постанови Вищого господарського суду України від 15.07.2013р. у справі №5006/33/62/2012.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами наведеної норми ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою суду є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи по суті повторно. За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції та при цьому, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Згідно пункту 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» №7 від 17.05.2011р., стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст.64 ГПК України.

Частиною 1 статті 64 ГПК України встановлено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Положення частини першої статті 64 ГПК України щодо зміни порядку виклику та повідомлення осіб, які беруть участь у справах, про судовий розгляд позовів і скарг без їх присутності у судових засіданнях, визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 р. N 17-рп/2011.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 12.09.2012р.

Вказана ухвала направлена поштою на адресу відповідача: 83111, м. Донецьк, вул. Салтикова-Щедріна, 26/30 в строки, встановлені в ч.1 ст.64 ГПК України, про що свідчить штамп суду з відміткою про відправку документа, проставлений на ухвалі та заповнений, відповідно до п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75.

11 вересня 2012 року господарському суду Донецької області повернуто з адреси відповідача: 83111, м. Донецьк, вул. Салтикова-Щедріна, 26/30 поштове відправлення з ухвалою суду від 22.08.2012р. з відмітками працівника відділення пошти: «організація не значиться» та «немає вдома, залишила сповіщення».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2012р. відкладено розгляд даної справи на 15.10.2012р., у тому числі, з метою з'ясування причин нез'явлення у судове засідання представника відповідача та адреси відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На виконання ухвали суду від 12.09.2012р. позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №232765 від 20.09.2012р., згідно якого адресою відповідача є: 83111, м. Донецьк, вул. Салтикова-Щедріна, 26/30.

Крім того, у розділі 11 договору №2041 від 14.03.2011р. адресою ПП «Елеком» визначено: 83111, м. Донецьк, вул. Салтикова-Щедріна, 26/30, а п.10.5. договору передбачено, що при зміні юридичної адреси та/або реквізитів сторона, у якої відбулися зміни зобов'язана письмово повідомити про це другу сторону протягом п'яти днів з дати таких змін.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про зміну своєї адреси.

Також в матеріалах справи відсутні відповідні докази в розумінні п.п.127, 129 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, в підтвердження неправомірності дій працівників поштового зв'язку щодо дотримання порядку вручення одержувачу поштового відправлення.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже зважаючи на те, що позовна заява та ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а розгляд справи призначався судом першої інстанції з урахуванням розумного строку пересилання поштових відправлень, судова колегія вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Таким чином, враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, дослідивши, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості відповідача забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача на час прийняття рішення, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Згідно положень ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У п.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З огляду на викладене, заявник не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а також не довів, що на час прийняття рішення місцевим господарським судом йому не було і не могло бути відомо про існування договору №2041 від 14.03.2011р.; договірної ціни на будівництво «Винос КЛ-6кВ в районі ТП 55», здійснюване в 2011 році; локального кошторису №4-1-1 на будівельно-монтажні роботи 4 КЛ-6кВ; ордеру на розкриття міських територій №325 від 05.08.2008р.; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №178 від 17.10.2011р., №178 від 31.10.2011р.; протоколу вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування №224-В від 28.11.2011р.; свідоцтва про атестацію №ВЛ-021/2011, виданого 07.02.2011р.; акту прийомки виконаних будівельних робіт на суму 145884,22грн., підписаного підрядником 29.12.2011р.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на суму 145884,22грн., підписаної підрядником 29.12.2011р., тому копії цих документів не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості доказів.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 175 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст.598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (ст.11 ЦК України, ст.174 ГК України). При цьому, за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.03.2011р. між ВАТ «Донецькобленерго» Донецькі ЕМ (замовник) та ПП «Елеком» (підрядник) був укладений договір підряду №2041 на виконання земельних робіт по виносу КЛ 6кВ в районі ТП 55 у Ворошиловському районі м. Донецька.

Згідно з п.1.1. договору підрядник зобов'язується своїми силами та засобами в установлений строк виконати земельні роботи по виносу КЛ 6кВ в районі ТП 55, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Адреса розташування об'єкта: Ворошиловський район м. Донецька (п.1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору сторонами погоджена ціна робіт, яка визначається згідно з ДБН Д.1.1-1-2000 на підставі твердого кошторису (додаток №1 до договору, що є його невід'ємною частиною) і складає 111597,50грн., крім того ПДВ - 22319,50грн., всього з ПДВ - 133917грн., у тому числі вартість будівельно-монтажних робіт - 49633,14грн., крім того ПДВ - 9926,63грн., всього з ПДВ - 59559,77грн.

Відповідно до п.3.1. договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 5 календарних днів з дати укладання договору і завершити виконання робіт не пізніше 120 календарних днів з дати укладання договору з матеріалів підрядника.

У п. 4.1 договору сторони дійшли згоди, що оплата виконується шляхом 50% передплати до початку виконання робіт.

Згідно з п.5.1.6. договору підрядник зобов'язався до 28 числа звітного місяця передавати замовнику для підписання акт виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт і витрат (форма № КБ-3).

В свою чергу, замовник зобов'язався: підписати акти виконаних робіт протягом 5 днів після їх подання підрядником або надати мотивовану відмову від прийняття робіт; для виконання робіт передати, а підрядник зобов'язався прийняти будівельний майданчик (фронт робіт) протягом 10 календарних днів з дня підписання договору; забезпечити підрядника матеріалами, якщо друге не передбачено умовами договору (п.п.5.4.1., 5.5., 5.6. договору).

Пунктом 10.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011р.

У п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013р. роз'яснено, що якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.

Згідно статуту ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго», затвердженого рішенням Річних Загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом від 27.03.2012р., товариство є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані із набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. та зміною найменування з ВАТ «Донецькобленерго» на ПАТ «Донецькобленерго». В свою чергу, ПАТ «Донецькобленерго» перейменовано у ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів цього товариства (протокол від 27.03.2012р.).

Таким чином, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є належним позивачем у даній справі.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 ЦК України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст.843 ЦК України). Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ст.844 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами узгоджено договірну ціну на будівництво «Винос КЛ-6кВ в районі ТП 55», здійснюване в 2011 році, та локальний кошторис №4-1-1 на будівельно-монтажні роботи 4 КЛ-6кВ.

Згідно зі ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з дати підписання договору - 14.03.2011р., строк виконання робіт, визначений п.3.1 договору, встановлено - до 12.07.2011р.

Згідно ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається з платіжного доручення №1880 від 17.03.2011р. у сумі 66958,50грн. та податкової накладної №4 від 22.03.2011р., на виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу 50% передплати за виконання земляних робіт у розмірі 66958,50грн.

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження невиконання позивачем зобов'язань, прийнятих згідно п.п.5.5., 5.6. договору, отже відсутні підстави вважати, що мало місце прострочення кредитора в розумінні ст.613 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором №2041 від 14.03.2011р.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно пункту 10.1. договору №2041 від 14.03.2011р. останній припинив дію 31.12.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією №03сл-653/12, в якій просив у строк до 29.02.2012р. виконати обумовлені договором роботи та передати для підписання акт виконаних робіт і довідку про вартість виконаних робіт.

05 квітня 2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №03юр-2097/12, в якій позивач, посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, просив повернути йому сплачену суму передплати у розмірі 66958,50грн.

Згідно зі ст.849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Враховуючи, що форма такої відмови від договору законом не передбачена, замовник може здійснити своє право будь-яким шляхом, у тому числі звернувшись до підрядника з вимогою про повернення сплаченої суми передплати.

Також за змістом наведеного право замовника на відмову від договору не поставлене в залежність від строку дії останнього та може бути реалізоване замовником у будь-який час до передачі йому результатів робіт, що не позбавляє підрядника права на оплату частини роботи, фактично виконаної ним до моменту такої відмови замовника.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Відповідної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 02.10.2012р. у справі №23/236, яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, а також висновок судової колегії щодо неможливості прийняття доданих до апеляційної скарги копій документів у якості додаткових доказів в порядку, встановленому ст.101 ГПК України, апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі виконаних робіт, підписані сторонами або акти прийому-передачі виконаних робіт, підписані в односторонньому порядку, у зв'язку з їх наданням позивачу та його необґрунтованою відмовою від прийняття робіт, що підтверджують виконання відповідачем передбачених договором робіт, об'єм та вартість цих робіт.

Відомостей щодо позбавлення відповідача об'єктивної можливості подати будь-які докази, що спростовують висновок суду матеріали справи не містять.

За приписами ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта господарювання без достатніх на те підстав. Так, згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Виходячи з положень ст.1212 ЦК України безпідставним набуттям є, зокрема, оплата рахунку за роботи, які фактично не отримані.

Стаття 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Термін «майно» в контексті частини 1 статті 1212 ЦК України включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 ЦК, але й гроші (грошові кошти).

За таким обставин, оскільки матеріалами справи доведено, що позивачем здійснено передплату у сумі 66958,50грн., в свою чергу, відповідачем не виконано передбачених умовами договору робіт повністю або частково, а внаслідок закінчення строку дії договору №2041 від 14.03.2011р. та подальшою відмовою позивача від виконання відповідачем робіт, про що останнього повідомлено належним чином, зобов'язання сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору підряду припинилися, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час прийняття рішення у відповідача відсутні будь-які правові підстави набуття та збереження грошових коштів у розмірі 66958,50грн.

З огляду на приписи статей 536, 1212 та 1214 ЦК України, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання процентів як плати за користування відповідачем його грошовими коштами.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у сумі 550,34грн., обчислені за період з 09.04.2012р. по 17.07.2012р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем невірно визначено момент виникнення права вимоги у відповідача сплатити річні. За розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, сума 3% річних складає 528,33грн. за період з 13.04.2012р. по 17.07.2012р.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна інстанція вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення з'ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2012р. у справі №5006/18/55/2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Елеком», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2012р. у справі №5006/18/55/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2012р. у справі №5006/18/55/2012 - залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Елеком» (83111, м. Донецьк, вул. Салтикова Щедріна, б.26, кв.30; код ЄДРПОУ 32724491) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11; код ЄДРПОУ 00131268) витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у сумі 860,25грн.

Господарському суду Донецької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 99а); 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС