Рішення № 33098311, 12.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11354/13 12.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем»

про стягнення 194 454, 72 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Хажанець В.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем» про стягнення заборгованості у розмірі 194 454,72 грн. за договором № 25 від 03.01.2012 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. порушено провадження справі 910/11354/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі, за клопотанням позивача, поданим через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем», про що свідчить його підпис на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.08.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фієста» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полірем» укладено договір № 25, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти товар (цемент) в асортименті, у кількості, вказаними у видаткових накладних та за цінами, вказаними у відповідних рахунках на оплату орієнтовною загальною вартістю 600 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору ціна одиниці товару за домовленістю сторін узгоджується на момент подання заявки та вказується у відповідних рахунках на оплату і видаткових накладних.

Відповідно до п. п. 6.1., 6.2. договору відповідач здійснює 100 % попередню оплату партії товару на розрахунковий рахунок позивача, якщо інше не обумовлено договором. Сторони мають право змінювати умови платежу на конкретну партію товару, обумовлюючи їх в оформлених належним чином додатках.

Договір, відповідно до п. 11.1., вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

30.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фієста» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полірем» укладено додаткову угоду до договору № 25 від 03.01.2012 р., якою визначили, що орієнтовна загальна вартість товару за договором становить 2 000 000, 00 грн., але у будь-якому випадку остаточна вартість товару за договором відповідає сумі всіх видаткових накладних, підписаними сторонами протягом строку чинності договору.

Пунктом 1.2. додаткової угоди від 30.12.2012 р. визначено що договір № 25 від 03.01.2012 р. діє до 31.12.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 30.12.2012 р. остання є невід'ємною частиною договору № 25 від 03.01.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фієста» поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Полірем» прийнято товар на загальну суму 1 968 801, 50 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, суд відзначає, що видаткові накладні, за якими здійснювалась передача товару відповідачу, містять відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем».

В свою чергу, суд приймає до уваги, що відповідач не висловив заперечення щодо факту отримання ним товару, зазначеного в спірних накладних.

Також матеріалами справи, а саме - виписками з банківського рахунку Товариства обмеженою відповідальністю «Фієста» підтверджується здійснення відповідачем оплати вартості товару на загальну суму 1 774 346, 78 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 25 від 03.01.2012 р. щодо оплати отриманого ним товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 194 454, 72 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фієста» поставки товару на загальну суму 1 968 801, 50 грн. та його оплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Полірем» на суму 1 774 346, 78 грн.

Також суд приймає до уваги та оцінює у сукупності з іншими доказами акт звірки взаєморозрахунків за договором № 25 від 03.01.2012 р. по рахунку 361, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні документи, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористувався та заявлені до нього вимоги не спростував, факт отримання товару не заперечив.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на її належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що станом на момент прийняття рішення матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фієста» за договором № 25 від 03.01.2012 р. на суму 194 454, 72 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 24918352), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста» (07454, Київська обл., Броварський район, с. Требухів, вул. Броварська, 58, код ЄДРПОУ 31781098) заборгованість 194 454, 72 (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири грн. 72 коп.) грн. та 3 889, 10 (три тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 10 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.