Рішення № 33098296, 20.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14039/13 20.08.13За позовом Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2 396,56 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Бутенко О.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сербіна А. О., дов б/н від 20.12.2012 року,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

23.07.2013 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2396,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Степанюк В. І., відповідальність якого застрахована СТзДВ «Гарантія» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7782550, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Шевроле», що є об'єктом страхування за договором № 3572939/05AB від 28.09.2011 року, укладеним між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та Губським С. П. В зв'язку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 2 396,56 грн.

Ухвалою суду від 25.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/14039/13, розгляд справи призначено на 06.08.2013 року.

05.08.2013 року від представника позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі.

05.08.2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро України надало інформацію про страхове покриття за полісом № АА/7782550, відповідно до якої застрахованим автомобілем є «ВАЗ», державний номер ВМ 1416 АЕ. Страховик: СТДВ «Гарантія».

06.08.2013 року від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з відсутністю в додатках до позовної заяви звіту про розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля.

Ухвалою суду від 06.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 20.08.2013 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 20.08.2013 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 20.08.2013 року представник відповідача не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 20.08.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

12.03.2012 року близько 04 год. 45 хв. в м. Шостка по вул. Привокзальній, 6 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «ВАЗ», державний номер ВМ 1416 АЕ, яким керував Степанюк В. І. та транспортного засобу «Шевроле», державний номер ВМ 5391 АК, яким керував Нагорний М. Л., внаслідок якого (ДТП) зазначені автомобілі зазнали пошкоджень.

Обставини зазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються Постановою Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 20.03.2012 року у справі № 3-269/12р., № 1819/1701/12, якою винним у скоєнні вказаної ДТП визнано гр. Степанюка В. І. та постановою Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 26.03.2012 року у справі № 1819/1702/12, № 3-270/12, якою винним у скоєнні вказаної ДТП визнано гр. Нагорного М. Л.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Степанюком В. І. п. 2.9. а) Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також порушення Правил дорожнього руху України водієм Нагорним М. Л. та ст. 124 КУпАП.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Отже, виходячи із того, що шкода була заподіяна транспортним засобам в результаті ДТП, яке сталося внаслідок спільних дій гр. Степанюка В. І. і гр. Нагорного М. Л., які визнанні винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 130 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно, і до обох суб'єктів застосовано міру відповідальності у вигляді адміністративного стягнення, суд дійшов висновку, що розміри часток ступенів їх вини є рівними, тобто становлять 50 % з кожної із сторін.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП майнові інтереси гр. Губського С. П., власника транспортного засобу, були застраховані згідно договору добровільного страхування транспортних засобів № 3572939/05АВ від 28.09.2011 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (за договором - Страховик) та Губським С. П. (за договором - Страхувальник), згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений полісом строк при настанні страхового випадку, який стався за участю транспортного засобу «Шевроле», реєстраційний номер ВМ 5391 АК.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шевроле», державний номер ВМ 5391 АК, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 12.03.2012 року, становить 6169,37 грн., що підтверджується Рахунком-фактурою № 20 від 03.04.2012 року, складеного ФОП Гаврильченко О. В.

ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Страхового акту № 2012/U/MOD01276 / UIA2898 від 10.04.2012 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 5813,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15347 від 12.04.2012 року на суму 5813,12 грн.

Відповідно до відомостей в постановах Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 20.03.2012 року та від 26.03.2012 року підтверджується вина у скоєній ДТП обох водіїв Степанюка В. І. та Нагорного М. Л.

09.01.2013 року позивачем відповідачу була направлена заява про регресні вимоги, в якій він просив відшкодувати в порядку регресу 50 % від суми страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 2396,56 грн. за страховою подією, яка відбулася 12.03.2012 року в м. Шостка по вул. Привокзальній, 6, але сплати суми страхового відшкодування та належної відповіді не отримав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб,діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ», державний номер ВМ 1416 АЕ, який був учасником ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Шевроле», державний номер ВМ 5391 АК, належить Кучмію А. О.

Цивільно-правова відповідальність Степанюка В. І. та будь-якої особи, яка експлуатує транспортний засіб на законних підставах, в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний номер ВМ 1416 АЕ була застрахована у СТДВ «Страхова компанія «Гарантія» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/7782550).

Вина водія, який керував транспортним засобом «ВАЗ», державний номер ВМ 1416 АЕ, підтверджується постановою Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 20.03.2012 року.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином СТДВ «Страхова компанія «Гарантія» є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Шевроле», державний номер ВМ 5391 АК відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АА/7782550), а до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за страховим договором № 3572939/05АВ від 28.09.2011 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Степанюка В. І., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання а також не надано заперечень, які б спростовували встановлені факти та доводи позивача.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву до уваги судом не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Згідно із п. 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між Степанюком В. І. та СТДВ «Гарантія» (поліс АА/7782550) сума франшизи складає 510,00 грн.

Враховуючи, факт вини водіїв Степанюка В. І. та Нагорного М. Л. у скоєній ДТП, було встановлено, що з відповідача підлягає відшкодуванню половина суми страхового відшкодування, з вирахуванням франшизи, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду в розмірі 2396,56 грн. (5813,12 грн.: 2) - 510,00 грн. = 2396,56 грн.), а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13, код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) заборгованість в сумі 2396,56 (дві тисячі триста дев'яносто шість грн. 56 коп.) грн.

3. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13, код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) судовий збір в сумі 1720,50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.08.2013 року.

Суддя Н.І. Зеленіна