Ухвала суду № 33097685, 21.08.2013, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1115/13-ц

Провадження № 2-п/353/5/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Гавриш Я.М.

з участю: секретаря Гуцуляк Г.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тлумацького районного суду ухваленого 18.07.2013 року по справі № 353/801/13-ц за позовом ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Тлумацького районного суду від 18.07.2013 року по справі № 353/801/13-ц стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки с. Надорожна Тлумацького району на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» р/р № 29092829003111, МФО 305299, код 14360570 - 24643 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок три) грн. 77 коп. заборгованості за кредитним договором №IFXRRX08170037 від 17.07.2007 року, а також 246 (двісті сорок шість) грн. 44 коп. сплаченого судового збору. 06.08.2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про перегляд заочного рішення, з тих підстав, що 17.07.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та нею був укладений кредитний договір № IFXRRX08170037, відповідно до якого вона отримала споживчий кредит у розмірі 2448,00 грн. на строк 12 місяців. Вчасно сплатити даний кредит не мала можливості, оскільки знаходилась у важких матеріальних умовах. Вона зверталася до Тлумацького районного суду із заявою, де просила застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові. Як зазначено в п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення вищезазначеної статті застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ч. 2 ст. 259 ЦК України договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Окремо в письмовій формі договір про збільшення позовної давності в 50 років між нею та банком не укладався.

Учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про час та місце

судового розгляду, в судове засідання не з'явилися, не повідомивши причин неявки.

Суд, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 18.07.2013 року, вважає, що заяву слід залишити без задоволення, з таких підстав: Судом встановлено, що 18.07.2013 року по справі № 353/801/13-ц за позовом ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було ухвалено заочне рішення. Як видно із змісту заяви ОСОБА_1, вона не погоджується із судовим рішенням, посилаючись на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Згідно ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Судом встановлено, що відповідачка не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки без поважних причин, що не заперечується самою відповідачкою, а на докази, які би мали істотне значення для правильного вирішення справи, вона не посилається, а тому підстав для скасування заочного рішення немає.

Керуючись ст.ст. 208, 232, 233 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тлумацького районного суду ухваленого 18.07.2013 року по справі № 353/801/13-ц за позовом ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий Я.М. Гавриш