Ухвала суду № 33096, 03.07.2006, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2006 Справа № А17/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чимбар Л.О. ,

суддів: Сизько І. А. (доповідача), Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.

від прокурора Дніпропетровської області:Зіма В.Б., посвідчення №167 від 09.08.02, прокурор відділу прокуратури області- присутня у судових засіданнях 05.06.06, 19.06.06;

Овчар Т.В., посвідчення №173 від 28.10.03, прокурор;

від позивача: Гусенко О.В., довіреність №123/1/юр від 05.04.06, представник;

від відповідача: Сагарьова О.В., довіреність №25 від 05.05.06р., старший держподатінспектор юридичного відділу Нікопольської ОДПІ

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гетьман”, с.Чкалове Нікопольського району Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.06р. у справі №А17/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гетьман”, с.Чкалове Нікопольського району Дніпропетровської області

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь

за участю Прокурора Дніпропетровської області

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення №0002732342/1/51987 від 27.12.2005р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гетьман”, с.Чкалове Нікопольського району Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції №0002732342/1/51987 від 27.12.2005р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 769857,39грн. в частині нарахування податкового зобов’язання по основному платежу у сумі 470000,00грн. та 284941,83грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2006р. по справі NА17/17(суддя –Стрелець Т.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постанову суду мотивовано тим, що здійснення передплати без подальшої поставки товарів (робіт, послуг) не підтверджує ні факту отримання товарно-матеріальних цінностей, ні переходу права власності на такі товарно-матеріальні цінності; позивач неправомірно збільшив податковий кредит червня 2005р. на 470000грн.

Позивач, не погодившись з прийнятою постановою господарського суду, оскаржує її, вважає що господарським судом при винесенні постанови неправильно застосовані норми матеріального права, просить скасувати постанову, прийняти нову, якою задовольнити позов.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що норми Закону України “Про податок на додану вартість” дозволяють продавцю видавати податкову накладну та формувати покупцю товару податковий кредит за фактом передплати. Спірна сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту за фактом сплати коштів, за належним чином оформленими податковими накладними, які виписані продавцем в момент виникнення у нього податкового зобов’язання відповідно до закону.

Відповідач у своєму запереченні вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими і безпідставними, просить залишити постанову господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки операція перерахування авансових платежів (передплата) не підтверджує а ні факту отримання товарно-матеріальних цінностей, а ні переходу права власності на такі товарно-матеріальні цінності.

Прокурор Дніпропетровської області у своєму відзиві вважає постанову господарського суду повністю законною і обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення, посилаючись на те, що на час перевірки фактична поставка матеріальних цінностей проведена не була.

Розглянувши апеляційну скаргу позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гетьман”, с.Чкалове Нікопольського району Дніпропетровської області задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Нікопольською ОДПІ було проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ ”Агрофірма ”Гетьман” за період з 06.05.2003р. по 30.06.2005р., за результатами якої був складений акт №171/231.32328724 від 16.11.2005р.

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачем був завищений податковий кредит за червень 2005р. на суму 470000,00грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002732342/1/51987 від 27.12.2005р., яким позивачу було визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 769857,39грн., у тому числі 484915,56грн.- основний платіж, 284941, 83грн.- штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем оскаржується спірне повідомлення-рішення лише в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 754941,83грн., у тому числі 470000,00грн.-основний платіж, 284941,83грн.-штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2005р. між позивачем (покупець) і ТОВ ”Дніпровський тепличний комбінат” (постачальник) був укладений договір №23/05, у відповідності з п.1 якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, вирощену в теплицях, а покупець - прийняти і оплатити цю продукцію.

Відповідно до п.3.1 вказаного Договору продукція постачається на умовах само вивозу в строки з 20.02.2006р. по 31.10.2006р.

На виконання укладеного договору позивач здійснив на користь постачальника передплату у загальному розмірі 2820000,00грн., у тому числі ПДВ у розмірі 470000,00грн., наступними платіжними дорученнями: №441 від 24.05.05р. на суму 225000,00грн., №442 від 24.05.05р. на суму 240000,00грн., №443 від 24.05.05р. на суму 240000,00грн., №444 від 25.05.05р. на суму 230000,00грн., №445 від 25.05.05р. на суму 235000,00грн., №446 від 25.05.05р. на суму 240000,00грн., №447 від 26.05.05р. на суму 230000,00грн., №448 від 26.05.05р. на суму 235000,00грн., №449 від 26.05.05р. на суму 240000,00грн., №450 від 27.05.05р. на суму 230000,00грн., №451 від 27.05.05р. на суму 235000,00грн., №452 від 30.05.05р. на суму 240000,00грн.(а.с.47-58).

ПДВ в сумі 470000,00грн. позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2005р.

ТОВ ”Дніпровський тепличний комбінат” виписало позивачеві податкові накладні на загальну суму 2820000,00грн., а саме: №00091 від 24.05.2005р. на суму 705000,00грн., №00092 від 25.05.05р. на суму 705000,00грн., №00093 від 26.05.05р. на суму 705000,00грн., №00094 від 27.05.05р. на суму 465000,00грн., №00095 від 30.05.05р. на суму 240000,00грн.(а.с.41-45).

Грошові кошти, якими позивач здійснив передплату на розрахунковий рахунок ТОВ ”Дніпровський тепличний комбінат”, були отримані позивачем у якості зворотної фінансової допомоги згідно Договору ФП-4 зворотної фінансової допомоги від 20.04.05р. від ЗАТ ”Страхова компанія ”Софія” шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у сумі 2820000,00грн., у тому числі ПДВ 470000,00грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Тобто, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону передбачає, крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару. Поставка товару є необхідною передумовою правомірності віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - це будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Враховуючи викладені обставини, треба зауважити, що здійснення переплати без подальшої поставки товарів (робіт, послуг) не підтверджує ні факту отримання товарно-матеріальних цінностей, ні переходу права власності на такі товарно-матеріальні цінності.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав у якості зворотної фінансової допомоги 2820000,00грн. і обліковував їх у себе сам як зворотну фінансову допомогу, без ПДВ, що відповідно не знайшло свого відображення у збільшенні податкових зобов’язань з ПДВ позивача. Водночас ці кошти були в той же день перераховані на користь ТОВ ”Дніпровський тепличний комбінат” вже з урахуванням податку на додану вартість, що дозволило позивачу неправомірно збільшити податковий кредит на 470000,00грн.

Стосовно наданих позивачем Дніпропетровському апеляційному господарському суду до матеріалів справи додаткових документів треба зазначити, що: по-перше, вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції; по-друге, клопотання щодо їх дослідження до апеляційного суду не надходило; по-третє, станом на час проведення перевірки, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та винесення постанови господарським судом першої інстанції по справі цих документів не існувало, оскільки датовані вони червнем 2006р.; в четверте, фактичної поставки товару в червні 2005р. не відбулося.

Відповідно до ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства і спростовуються матеріалами справи, в зв'язку з чим підстав для зміни або скасування прийнятої у даній справі постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гетьман”, с.Чкалове Нікопольського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.06р. у справі №А17/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О.Чимбар

Суддя І.А.Сизько

Суддя І.В.Тищик

З оригіналом згідно

помічник судді О.В.Кравець