Рішення № 33095588, 15.08.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/190/3913/13Головуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О. Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

РІШЕННЯ

"15" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В. СуддівБілоусової В.В., Дралла І.Г. При секретарі Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.02.2007 року у сумі 83916,30 грн.

Позов мотивований тим, що 16.02.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №34/КВФ-07, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 15961 доларів США. Кінцевий строк повернення кредитних коштів встановлено - 15.02.2012 року. Факт отримання ОСОБА_6 зазначеної суми підтверджено квитанцією. ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги по договору від ТОВ «Укрпромбанк» на підставі договору про передачу активів. Внаслідок невиконання зобов'язань у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 83916,30 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що відповідно до довідки №407 від 26.01.2012 року, виданої ліквідатором ОСОБА_7 який є офіційним представником ТОВ «Укрпромбанк», заборгованість у ОСОБА_6 існує. Відмовляючи у позові, суд виходив із недопустимих доказів, а саме, квитанції №347 від 04.06.2010р., згідно з якою ОСОБА_6 внесено на рахунок Луганської філії ТОВ «Укрпромбанк» 65115 грн.07 коп, оскільки код платника та отримувач, код отримувача не співпадають з даними інших квитанцій про внесення боржником платежів. Цей платіж було зроблено на рахунок ЕКВ ВП КОНВЕРС ОПЕР З КЛІГНТ ФО. Суд також безпідставно прийняв як допустимі докази листи за вихідними № 1024 від 09.07.2010р. та №1025 від 09.07.2010р., підписаними заступником керуючого Сімферопольської філії ТОВ «Украпромбанк» ОСОБА_8, оскільки такі листи ніколи видавалися, а ОСОБА_8 була звільнена ще 26.08.2009р.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи ПАТ «Дельта Банк» у позові, суд виходив із того, що заборгованість по кредитному договору від 16.02.2007 року ОСОБА_6 погашена, що підтверджується: квитанцією №347 від 04.06.2010р та листами за вихідними № 1024 від 09.07.2010р. та №1025 від 09.07.2010р., підписаними заступником керуючого Сімферопольської філії ТОВ «Украпромбанк» ОСОБА_8

Проте, приймаючи до уваги ці докази, як належні та допустимі, суд порушуючи вимоги ч.3 ст. 212 ЦПК України, належним чином не оцінив достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшовши висновків, які не відповідають обставинам справи.

Дійшовши висновку про відсутність у ОСОБА_6 заборгованості кредитному договору, суд посилається на квитанцію №347 від 04.06.2010р. ( а.с. 49), згідно з якою ОСОБА_6 внесено на рахунок Луганської філії ТОВ «Укрпромбанк» 65115 грн.07 коп.

Однак, суд не звернув уваги, що реквізити отримувача коштів у цій квитанції зазначені неправильно.

Так, отримувачем у цій квитанції зазначено ЕКВ ВП КОНВЕРС ОПЕР З КЛІГНТ ФО, код отримувача вказано 26521682, в той час як у квитанціях, які раніше видавались боржнику ( а. с. 75-92), отримувач та код отримувача вказані інші.

Окрім цього, платежі за кредитним зобов'язанням вносились раніше відповідачем окремо: по тілу кредиту, по відсотках та комісії ( а. с.75-92).

У квитанції №347 від 04.06.2010р. платіж по кредиту, відсотках та комісії не розділено.

За таких обставин у суду не було підстав для визнання цього письмового доказу таким, який містить достовірну інформацію про проведений ОСОБА_6 платіж.

Судом безпідставно не був прийнято до уваги лист ліквідатора ТОВ «Украпромбанк» ОСОБА_7 (а.с.71), з якого вбачається, що станом на 01.07.2010р. загальна заборгованість відповідача за кредитним договором№34/КВФ-07 від 16.02.2007р. складала 7925 доларів США та 1643 грн.23 коп.

Листи за вихідними № 1024 від 09.07.2010р. та №1025 від 09.07.2010р., підписаними заступником керуючого Сімферопольської філії ТОВ «Украпромбанк» ОСОБА_8, за інформацією ліквідатора, ніколи не видавалися, а ОСОБА_8 була звільнена з посади заступника керуючого Сімферопольської філії ТОВ «Укрпромбанк» ще 26.08.2009р.

Отже, визнання судом першої інстанції цих письмових доказів допустимими та такими, що містять достовірну інформацію про відсутність у відповідача заборгованості, суперечить вимогам цивільного-процесуального законодавства, що зобов'язує суд оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Незрозуміло і посилання суду, як на підставу для відмови у позові, на відсутність детального розрахунку заборгованості ОСОБА_6, оскільки такий розрахунок міститься у справі (а. с. 66-67).

Враховуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Задовольняючи позовні вимоги банку, судова колегія виходить з наступного.

На підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2009р., укладеному між ТОВ «Украпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України право вимоги за кредитним договором№34/КВФ-07, укладеним 16.02.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_6, перейшло до АТ «Дельта Банк».

15.04.2011р. на адресу ОСОБА_6 було направлено лист-повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором.

Згідно з розрахунком (а. с. 66-67) заборгованість ОСОБА_6 становить 83916,30 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 56 880 грн. 75 коп., заборгованості по відсотках у сумі 21 704 грн. 91 коп., заборгованості по комісії у сумі 5330 грн. 64 коп., а всього 83 916 грн. 30 коп.

Достовірність цього розрахунку підтверджується листом ліквідатора ТОВ «Украпромбанк» ОСОБА_7 (а.с.71), з якого вбачається, що станом на 01.07.2010р. загальна заборгованість відповідача за кредитним договором№34/КВФ-07 від 16.02.2007р. складала 7925 доларів США та 1643 грн.23 коп.

Судова колегія не приймає до уваги такі письмові докази, як листи за вихідними № 1024 від 09.07.2010р. та №1025 від 09.07.2010р., підписаними заступником керуючого Сімферопольської філії ТОВ «Украпромбанк» ОСОБА_8, оскільки за інформацією ліквідатора, вони ніколи не видавалися, а ОСОБА_8 була звільнена з посади заступника керуючого Сімферопольської філії ТОВ «Укрпромбанк» ще 26.08.2009р., тобто за рік до видачі цих листів.

Квитанцію №347 від 04.06.2010р. ( а.с. 49), згідно з якою ОСОБА_6 внесено на рахунок Луганської філії ТОВ «Укрпромбанк» 65115 грн.07 коп., судова колегія також не приймає до уваги як письмовий доказ, що містить інформацію про внесення боржником цієї суми, оскільки реквізити отримувача коштів у цій квитанції зазначені неправильно.

Отримувачем у цій квитанції зазначено ЕКВ ВП КОНВЕРС ОПЕР З КЛІГНТ ФО, код отримувача вказано 26521682, в той час як у квитанціях, які раніше видавались боржнику ( а. с. 75-92), отримувач та код отримувача вказані інші.

Окрім цього, платежі за кредитним зобов'язанням вносились раніше відповідачем окремо: по тілу кредиту, по відсотках та комісії ( а. с.75-92).

У квитанції №347 від 04.06.2010р. платіж по кредиту, відсотках та комісії не розділено.

Оцінюючи докази за внутрішнім переконанням, судова колегія вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України судова колегія присуджує ПАТ «Дельта Банк» з ОСОБА_6 понесені судові витрати у розмірі 1258 грн. 74 коп., зважаючи на те, що позовні вимоги задоволенні у повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п. п.2, 4, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 квітня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором №34/КВФ-07 від 16 лютого 2007р., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 56 880 грн. 75 коп., заборгованості по відсотках у сумі 21 704 грн. 91 коп., заборгованості по комісії у сумі 5330 грн. 64 коп., а всього 83 916 грн. 30 коп. (вісімдесят три тисячі дев'ятсот шістнадцять грн. 30 коп.) та понесені судові витрати у розмірі 1258 грн. 74 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :