Рішення № 330943, 21.12.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2006 Справа № 12/255

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород

до будинкоуправління № 1 Мукачівської квартирно –експлуатаційної частини району, м. Мукачево

про стягнення суми 113 343,41 грн. –основного боргу; 5 091,91грн. –пені; 5 306,09 грн. –3% річних та 16 822,78 грн. –інфляційних збитків.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача – Лешкович Г. А., (представник за довіреністю № 1596 від 20.09.2006 року)

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов обласним комунальним підприємством „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород до будинкоуправління № 1 Мукачівської квартирно –експлуатаційної частини району, м. Мукачево про стягнення суми 113 343,41 грн. –основного боргу; 5 091,91грн. –пені; 5 306,09 грн. –3% річних та 16 822,78 грн. –інфляційних збитків.

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення № 3357622 підтверджує вручення відповідачу 18.12.2006 року ухвали від 06.12.2006 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 113 343,41 грн. –основного боргу щодо оплати за поставлену, згідно договору №2 від 03.10.2003 року теплову енергію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- рахунками з 20.10.2004 року по 15.03.2006 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав у повному обсязі, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання теплової енергії (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданої теплової енергії є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 6.3 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 5 091,91 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано не обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пеня погашена спеціальним строком позовної давності, що настає з моменту виникнення права на неї відповідно до п.6.3 укладеного між сторонами договору і обмежено березнем 2005 роком.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми ( п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 5 306,09 грн. –3% річних та 16 822,78 грн –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з будинкоуправління № 1 Мукачівської квартирно –експлуатаційної частини району (м. Мукачево, вул. Берегівська, 1а; код 24964470) на користь обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго” (м. Ужгород, вул.Брестська,3; код 05465241) суму 113 343,41 (сто тринадцять тисяч триста сорок три грн. 41 коп.) –основного боргу; 5 306,09 (п’ять тисяч триста шість грн. 09 коп.) –3% річних; 16 822,78 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять дві грн. 78 коп.) –інфляційних збитків та 1 405,60 (одну тисячу чотириста п’ять грн. 60 коп.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

2. В частині стягнення суми пені –в задоволенні позову відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.