Постанова № 3309409, 12.02.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2009 р. Справа № 3/1

м. Чернівці 11-00 год.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання Металресурс”, м. Запоріжжя

до державної податкової інспекції у Кіцманському районі, м. Кіцмань Чернівецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання Гаврилюк І.С.

За участю представників:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –Коубіш А.П., дор. № 282/9/10-010 від 03.02.2009 р., Молованюк Л.В., дор. № 438/9/10-010 від 11.02.2009 р., Томаш О.Л., дор. № 435/9/19-010 від 11.02.2009 р., Маковійчук Р.В., дор. № 440/9/10-010 від 11.02.2009 р.

У засіданні приймали участь –прокурор Пацарен В.Я.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.07.2006 р. №№ 0000492320/0, 0000502320/0, 0000512320/0, від 21.08.2006 р. №№ 0000492320/1, 0000502320/1, 0000512320/1, від 22.09.2006 р. №№ 0000492320/2, 0000502320/2, 0000512320/2, від 12.12.2006 р. №№ 0000492320/3, 0000502320/3, 0000512320/3.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що донарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій з податку на прибуток, податку на додану вартість та зі збору за забруднення навколишнього природного середовища є незаконними з огляду на таке:

- заборгованість і штрафні санкції зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 870,47 грн. позивач сплатив 28.07.2006 р., у зв’язку з чим це зобов’язання вважається узгодженим, а відповідні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню;

- неправомірними є висновки податкової інспекції, що позивачем безпідставно не включено до валових доходів в І кварталі 2006 р. суми безоплатно отриманих товарів від ПП “УкрРесурсПром” в розмірі 387530,00 грн. та зайво включено до валових витрат вартість безоплатно отриманих товарів від ПП “УкрРесурсПром” в розмірі 322942,00 грн. з посиланням на те, що згідно з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29.12.2005 р. ПП “УкрРесурсПром” є фіктивним підприємством, оскільки вказане рішення оскаржене в апеляційному порядку ТОВ “Постулат”, окрім того, на дату його прийняття вже існувало аналогічне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2005 р. про визнання недійсними установчих документів ПП “УкрРесурсПром”, яке (рішення) в подальшому було скасоване ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.01.2006 р. Окрім того, позивач під час віднесення до валових витрат вартості сплачених товарів та послуг від ПП “УкрРесурсПром” не знав і не міг знати про достовірність чи недостовірність установчих документів свого контрагента;

- з цих же підстав є незаконними висновки ДПІ про неправильне включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість від безоплатно отриманих від ПП “УкрРесурсПром” товарів у розмірі 64588,00 грн., з огляду на що прийняті ДПІ у Кіцманському районі та винесені за результатами їх оскарження в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення належить визнати нечинними.

Відповідач надав пояснення та заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що податкове повідомлення-рішення № 0000512320/1 від 21.08.2006 р. у частині застосування штрафної санкції за збором за забруднення навколишнього природного середовища по п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” скасовано ДПА у Чернівецькій області та застосовано санкцію в такому ж розмірі по п. 17.1.2 ст. 17 цього ж Закону, відповідно розмір штрафної санкції не змінився. Включення до складу валових доходів вартості безоплатно отриманих від ПП “УкрРесурсПром” товарів, виключення з валових витрат вартості безоплатно отриманих від цього підприємства товарів і послуг та зменшення складу податкового кредиту на додану вартість здійснено відповідно до положень Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про податок на додану вартість” з урахуванням рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.12.2005 р., яким визнано недійсними статутні документи ПП “УкрРесурсПром” як фіктивного підприємства і яке набрало законної сили 12.01.2006 р. (т.с. 1, а.с. 118-123, 134-136,163).

Протягом судового розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримували, починаючи з 05.11.2008 р. у судові засідання представник позивача не з’являвся, надіслав телеграми про відкладення розгляду справи у судових засіданнях, призначених на 05.11.2008 р. та 16.12.2008 р. У судове засідання 12.02.2009 р. представник позивача не з’явився, надіслана йому ухвала від 16.12.2008 р. про відкладення розгляду справи на 12.02.2009 р. повернулася без вручення з відміткою органу поштового зв’язку про не перебування адресата за вказаною адресою (т.с. 2, а.с. 59).

У відповідності до ч. 1 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. Оскільки позивач не повідомив суд про зміну місця знаходження, перешкод для розгляду справи за відсутності представника позивач суд не вбачає.

Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на викладене у письмових поясненнях і запереченнях, пояснили, що на момент проведення перевірки контрагент позивача ПП “УкрРесурсПром” не мав статусу платника ПДВ, а до Єдиного державного реєстру було внесено запис про припинення юридичної особи ПП “УкрРесурсПром”, тому висновки перевірки про безоплатність отриманих позивачем товарів та послуг є правильними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

10.07.2006 р. ДПІ у Кіцманському районі проведено планову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “ВО Металресурс” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої складено акт № 21/2320/31161290 від 10.07.2006 р. (т.с. 1, а.с. 8-42).

Під час перевірки правильності визначення валового доходу та валових витрат встановлено:

1) заниження валового доходу на суму 398740 грн. за рахунок не включення до складу валового доходу суми простроченої кредиторської заборгованості в розмірі 11210 грн. та вартості безоплатно отриманих від ПП “УкрРесурсПром” товарів у розмірі 387530 грн. (т.с. 1, а.с. 25-27);

2) завищення валових витрат в сумі 328517 грн. за рахунок зайвого віднесення до складу валових витрат 5575 грн. витрат на проведення рекламних заходів Дунаєвецького арматурного заводу рекламною компанією “ЗАТ “Холдингова компанія “Бліц-Інформ” та вартості безоплатно отриманих від ПП “УкрРесурсПром” товарів (послуг) на суму 322942 грн. (т.с. 1, а.с. 28-30). У зв’язку з неправильним визначенням валових доходів та валових витрат позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 181815 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 36972 грн. по п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, про що винесено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2006 р. № 000049230/0 (т.с. 1, а.с. 43).

Під час перевірки правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість відповідачем установлено заниження ТОВ “ВО Металресурс” податку на додану вартість в сумі 65703 грн. за рахунок зайвого включення до складу податкового кредиту по податкових накладних ЗАТ “Холдингова компанія “Бліц-Інформ” і ПП “Ваш успіх” та сум податку на додану вартість в розмірі 64588 грн. від безоплатно отриманих товарів від ПП “УкрРесурсПром”, у зв’язку з чим податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2006 р. № 0000502320/0 позивачу донараховано 65703 грн. податку на додану вартість та 27276 грн. штрафних санкцій (т.с. 1, а.с. 34-56, 41, 44).

Перевіркою також виявлено, що позивачем не подано до податкової інспекції розрахунки збору по викидах в атмосферу забруднюючих речовин за 4 квартали 2005 р. та за І квартал 2006 р., у результаті чого податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2006 р. № 0000512320/0 позивачу донараховано 20,47 грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища та застосовано штрафні санкції в сумі 850 грн. (т.с. 1, а.с. 37, 38, 41, 45).

У подальшому зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Кіцманському районі, ДПА у Чернівецькій області та ДПА України (т.с. 1, а.с. 46-47, 48-53, 57-58, 60-64, 68-77).

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 20.07.2006 р. №№ 000049230/0 та 0000502320/0 залишені без змін, винесені відповідно податкові повідомлення-рішення від 21.08.2006 р. №№ 000049230/1 та 0000502320/1, від 22.09.2006 р. №№ 000049230/2 та 0000502320/2, від 12.12.2006 р. №№ 000049230/3 та 0000502320/3 (т.с. 1, а.с. 54,55,65,66,78,79).

Рішенням ДПА у Чернівецькій області від 19.09.2006 р. № 4269/10/25-009 скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.07.2006 р. № 0000512320/0 (від 21.08.2006 р. № 0000512320/1) в частині застосування штрафних санкцій по підпункту 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за нарахованою сумою збору за забруднення навколишнього природного середовища та застосовано штрафні санкції по п.п. 17.1.2 ст. 17 цього Закону в сумі 170 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0000512320/2 від 22.09.2006 р. (т.с. 1, а.с.60-64, 67). У подальшому зазначене повідомлення-рішення залишено в силі ДПА України, винесене податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006 р. № 0000512320/3 (т.с. 1, а.с. 72-77, 80). Порушень порядку та строків розгляду скарг позивача суд не встановив, спору з цього питання між сторонами немає.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача і заперечень відповідача, суд виходить з наступного.

І. Щодо визначення сум валових доходів та валових витрат.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції, чинній на день проведення перевірки 10.07.2006 р.) об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Стаття 4 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу“ (абзац другий підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону).

Згідно п. 1.23 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Як установлено під час перевірки, позивач не включив до валових доходів та зайво включив до валових витрат вартість товарів (робіт, послуг), отриманих (наданих) від ПП “УкрРесурсПром”, відповідно на суми 387530 грн. та 322942 грн.

Спору щодо правильності визначення зазначених сум між сторонами немає, спір виник щодо визначення цих сум як вартості безоплатно наданих товарів (послуг).

У підтвердження висновку, що зазначені товари (послуги) стали безоплатними на день проведення перевірки позивача, відповідач посилається на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29.12.2005 р. по справі № 2-3951 визнано недійсними установчі документи контрагента позивача ПП “УкрРесурсПром” як фіктивного підприємства (т.с. 2, а.с. 4).

Позивач у спростування таких висновків відповідача посилається, зокрема, на те, що згадане рішення суду скасовано ухвалою Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 16.02.2007 р. (т.с. 2, а.с. 6-9).

Однак, це твердження позивача не спростовує висновок податкової інспекції, що отримані від ПП “УкрРесурсПром” товари (послуги) на день проведення перевірки стали безоплатними.

Так, судом установлено, що 30.03.2005 р. Святошинським районним судом м. Києва винесено рішення по справі № 2-1414-1/05 за позовом Стоборова (Бездетко) Валерія Олександровича до ПП “УкрРесурсПром” про визнання установчих документів недійсними, яким встановлено, що ПП “УкрРесурсПром” є фіктивним підприємством і визнано недійсними статут ПП “УкрРесурсПром” та Свідоцтво ПП “УкрРесурсПром” про реєстрацію платника податку на додану вартість № 3635321 з 08.09.2003 р. (т.с. 1, а.с. 81-83). Як видно з судового рішення, позивач –Стоборов В.О. є засновником ПП “УкрРесурсПром” згідно Статуту підприємства.

У подальшому зазначене рішення Святошинського районного суду м. Києва було скасовано ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19.01.2006 р. (т.с. 1, а.с. 84-86). Із зазначеної ухвали видно, що позивач – засновник ПП “УкрРесурсПром” Стоборов В.О. помер 28.08.2005 р.

Відтак, з 28.08.2005 р. у ПП “УкрРесурсПром” не стало єдиного офіційного засновника, який мав право в установленому порядку здійснювати функції власника підприємства, зокрема самостійно управляти майном підприємства, або призначити уповноважений на це орган, що в свою чергу унеможливлює здійснення цим підприємством господарської діяльності, зокрема й щодо розрахунків за поставлені (надані) ТОВ “ВО Металресурс” товари (послуги).

Окрім того, 16.12.2005 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців унесено запис про судове рішення щодо припинення юридичної особи ПП “УкрРесурсПром” (т.с. 2, а.с. 55).

Відтак, суд дійшов висновку, що на день складання акту перевірки позивача від 10.07.2006 р. отримані ним від ПП “УкрРесурсПром” і не оплачені товари (послуги) дійсно стали безоплатними внаслідок зазначених вище обставин, отже, відповідач правомірно згідно п. 4.1.6 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” збільшив валовий доход позивача на суму 387530 грн. та відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону зменшив валові витрати позивача на суму 322942 грн.

Також суд бере до уваги, що на день проведення перевірки 10.07.2006 р. рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.12.2005 р. по справі № 2-3951 було чинним і ДПІ у Кіцманському районі зобов’язана була керуватися цим рішенням. Подальше його скасування не змінило тієї обставини, що ПП “УкрРесурсПром” зі смертю єдиного засновника припинило функціонування і надані ним товари (послуги) унаслідок цього стали безоплатними. Оцінити умови угод, на виконання яких ТОВ “ВО Металресурс” одержувало товари від ПП “УкрРесурПром”, зокрема, щодо строків і порядку розрахунків, суд не в змозі, оскільки відповідні документи позивачем не подано, відтак, суд виходить з того, що первісно надані ПП “УкрРесурсПром” товари підлягали оплаті, однак у подальшому стали безоплатними внаслідок зазначених вище встановлених судом обставин.

Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення від 20.07.2006 р. № 000049230/0 та похідні від нього позивач не наводить жодних підстав заперечень проти збільшення валового доходу та зменшення валових витрат відповідно на 11210 грн. (прострочена кредиторська заборгованість) та на 5575 грн. (витрати на проведення рекламних заходів).

У цій частині спору суд не вбачає порушень чинного законодавства відповідачем, оскільки відповідно до п.п. 4.1.6 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суми простроченої кредиторської заборгованості вважаються безоплатно набутим доходом, який підлягає оподаткуванню, а згідно п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону до валових виробництва та обігу включаються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Порушення відповідачем встановленого порядку нарахування чи неправильного донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій суд не встановив (т.с.1, а.с. 18). Так, у відповідності до п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням викладеного у задоволенні вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.07.2006 р. № 000049230/0, від 21.08.2006 р. № 000049230/1, від 22.09.2006 р. 000049230/2 та від 12.12.2006 р. № 000049230/3 належить відмовити.

ІІ. Щодо заниження податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на день проведення перевірки) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Під час перевірки 10.07.2006 р. податковою інспекцією виявлено, що позивачем включено до податкового кредиту 1115 грн. за податковими накладними від ЗАТ “Холдингова компанія “Бліц-Інформ” і ПП “Ваш успіх” за проведення рекламних заходів Дунаєвецькому арматурному заводу, тобто зазначені активи були призначені для використання в господарській діяльності не позивача, а іншого суб’єкта господарювання, в силу чого відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягали включенню до складу податкового кредиту ТОВ “ВО Металресурс”. Доводів на спростування зазначених висновків ДПІ у Кіцманському районі позивач не наводить. Враховуючи норму пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд вважає такі висновки ДПІ правильними.

Виключення зі складу податкового кредиту позивача суми 64588 грн. від безоплатно отриманих від ПП “УкрРесурсПром” товарів також здійснено відповідачем згідно чинного законодавства.

Безоплатність товарів ПП “УкрРесурсПром” обґрунтована судом вище.

Відповідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону від 19.01.2006 р. № 3370-IV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки доведено, що товари від ТОВ “УкрРесурсПром” позивачем не придбані за грошові кошти, а фактично отримані безоплатно, включення суми ПДВ від їх вартості до податкового кредиту є незаконним.

Окрім того, як установлено судом, Свідоцтво платника ПДВ ПП “УкрРесурсПром” анульовано з 18.08.2003 р., тобто з дати видачі (т.с. 2, а.с. 25, 52). Відтак, в силу п.п. 7.2.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, видані ПП “УкрРесурсПром” податкові накладні не можуть слугувати підставою для включення визначених у них сум до складу податкового кредиту.

Твердження позивача, що він не зобов’язаний був знати про достовірність чи недостовірність установчих документів ПП “УкрРесурсПром”, суд до уваги не бере, оскільки підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик суб’єкта підприємництва, а чинне законодавство прямо пов’язує можливість включення сум ПДВ до податкового кредиту з наявністю в особи, яка виписує податкові накладні, статусу платника ПДВ, зареєстрованого в установленому порядку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно донараховано позивачу податок на додану вартість та штрафні санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2006 р. № 0000502320/0 (т.с. 2, а.с. 19, п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”). Відтак, підстав для визнання нечинними цього податкового повідомлення-рішення і похідних від нього податкових повідомлень-рішень від 21.08.2006 № 0000502320/1, від 22.09.2006 р. № 0000502320/2 та від 12.12.2006 р. № 0000502320/3 суд не вбачає.

ІІІ. Щодо збору за забруднення навколишнього природного середовища

У ході перевірки, оформленої актом від 10.07.2006 р., відповідачем установлено, що позивачем не було подано розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 4 квартали 2005 р. та за І квартал 2006 р., донараховано збору 20,47 грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища та застосовано штрафні санкції в сумі 850 грн.

Ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” до загальнодержавних податків і зборів віднесено, зокрема, збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 44 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 (далі –Порядок), а єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору визначено Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (далі –Інструкція).

Пунктом 2.1 Інструкції визначено, що платниками збору є суб’єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об’єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно з п. 2 Порядку та п. 1.4 Інструкції збір справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, розміщення відходів.

Об’єктами обчислення збору для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини (п. 3.1 Інструкції).

Будь-яких обставин, які б спростовували висновки перевірки щодо неподання позивачем розрахунків збору та наявності підстав для донарахування суми збору позивач не наводить.

Добровільна сплата позивачем сум донарахованого збору та штрафних санкцій не спростовує правомірності висновків перевіряючих у цій частині і не є підставою для скасування відповідних податкових повідомлень-рішень, навпаки, свідчить про їх правомірність (т.с. 1, а.с. 100).

Помилка ДПІ у Кіцманському районі у підставі для застосування штрафних санкцій в податковому повідомленні-рішенні від 20.07.2006 р. № 0000512320/0 у частині посилання на підпункт 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” виправлена рішенням ДПА у Чернівецькій області від 19.09.2006 р. № 4269/10/25-009, якою вказане повідомлення та податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006 р. № 0000512320/1 скасовано у відповідній частині та застосовано штрафні санкції по п.п. 17.1.2 ст. 17 цього Закону в сумі 170 грн., що не вплинуло на загальну суму штрафних санкцій (т.с. 2, а.с. 18).

Так, відповідно до п.п. 17.1.1 ст. 17 цього Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, а згідно п.п. 17.1.2 цієї статті Закону у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “а” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п’ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, у задоволенні вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.07.2006 р. № 0000512320/0, від 21.08.2006 р. № 0000512320/1, від 22.09.2006 р. № 0000512320/2 та від 12.12.2006 р. № 0000512320/3 належить відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Порядок апеляційного оскарження

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 12.02.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 17.02.2009 року.

Суддя Т.І. Ковальчук