Рішення № 33093409, 11.07.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №1519/22801/2012

Провадження № 2/521/2323/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Коблової О.Д.,

при секретарі - Литвиненко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської обласної організації інвалідів Громадської Організації «Інваліди Надії в майбутнє» в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась громадська організація - Одеська обласна організація інвалідів Громадської Організації «Інваліди Надії в майбутнє» в інтересах ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, зазначаючи, що згідно статуту організації, членства ОСОБА_2 в організації, позивач має право звернення до суду за захистом прав ОСОБА_2

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що 16.08.2012 року о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мазда» 626, д\н НОМЕР_1 в м. Одесі, рухався по вул. Житомирська в сторону Іванівського шляхопроводу, під'їжджаючи до Рощевої вулиці, яка є другорядною по відношенню до вул. Житомирській, побачив автомобіль «ВАЗ», під керуванням водія ОСОБА_3, який мав намір здійснити лівий поворот на вул. Житомірська, та замість того, щоб пропустити автомобіль «Мазда 626» під керування водія ОСОБА_2, різко, в порушення Правил дорожнього руху України, вивернув на вул. Житомирська, в результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів.

Первісно, постановою Малиновського районного суду м. Одеси винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди був визнаний сам ОСОБА_2, однак постановою судді Апеляційного суду Одеської області вказану постанову було скасовано, провадження по справі припинено у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.

Позивач зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 зазнав матеріальної шкоди на суму 7789 гривень, крім того, йому була спричинена також й моральна шкода, яка полягає в емоційних стражданнях, що пов'язані з відновленням його психічного стану. Крім того, зазначив, що користуючись громадським транспортом захворів на вірусну інфекцію, що також спричинило йому моральних страждань. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути компенсацію за спричинення моральної шкоди в розмірі 20000 гривень.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позову, надала суду письмові заперечення, згідно яких, зазначила, що суд апеляційної інстанції припустився суб'єктивної думки про порушення лише ним Правил дорожнього руху України. Зазначила, що пошкоджений автомобіль належить не ОСОБА_4, а іншій особі - ОСОБА_6, тому підстави для заявленого позову відсутні. Крім того зазначила, що експертне дослідження на предмет встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Мазда» не проводилось, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Досліджуючи питання щодо наявності права звернення до суду Одеської обласної організації інвалідів Громадської Організації «Інваліди Надії в майбутнє» в інтересах ОСОБА_2, судом встановлено, що Громадська Організація «Інваліди Надії в майбутнє» має статус юридичної особи, зареєстрована у ЄДРПОУ за № 38227221. Згідно п.6 ст. 2.2 Статуту Громадської Організації «Інваліди Надії в майбутнє», організація здійснює представництво та захист інтересів членів Організації перед органами державної влади та органами місцевого самоврядування, у різномаїтних установах, підприємствах та організаціях. Згідно довідки від 07.12.2012 року № 94 судом встановлено, що ОСОБА_2 є членом Одеської обласної організації ГО «Інваліди Надії в Майбутнє».

Згідно зі ст. 45 ЦПК України юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадські об'єднання» для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право звернення до суду із позовом в інтересах члена Одеської обласної організації ГО «Інваліди Надії в Майбутнє» ОСОБА_2.

Досліджуючи питання щодо винності відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що 16.08.2012 року о 21:30 хвилин, на перехресті вулиць Житомирської та Рощевої в м. Одесі, між водієм автомобілю «Мазда» 626, д\н НОМЕР_1 - ОСОБА_2 та водієм автомобілю «ВАЗ 2101», д\н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої, обидва транспортні засобі отримали механічні пошкодження, тілесні пошкодження отримали ОСОБА_7, пасажир автомобілю «ВАЗ 2101», д\н НОМЕР_2 - ОСОБА_8

Співробітники УДАІ кваліфікували дії ОСОБА_2 як винні, у зв'язку з чим, склали протокол про адміністративне правопорушення від 16.08.2013 року, згідно якого 16.08.2012 року о 21: 30 на перехресті вулиць Житомирської та Рощевої в м. Одесі ОСОБА_2 не вибрав безпечну швидкість, в результаті чого, скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2101», д\н НОМЕР_2, що рухався попереду. Згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, причиною ДТП стало порушення вимог п. 12.1 ПДР України водієм ОСОБА_2, які виразились в тому, що він не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожні обставини, що в призвело до вказаних наслідків.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.09.2012 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом терміном на 6 місяців. Крім того, у зв'язку з тим, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння, постановою Малиновського районного суду м. Одеси, останній був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП України.

Проте, будучі незгодним з постановою суду, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду Одеської області зі скаргою на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 14.09.2012 року. Постановою апеляційного суду Одеської області від 03.10.2012 року постанову Малиновського районного суду м. Одеси про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності було скасовано. Крім того, в мотивувальній частині вказаної постанови, суддя зазначив, що працівники УДАІ при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, прийняли рішення, що не відповідає вимогам діючого законодавства та безпідставно притягнули ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, фактично звільнив ОСОБА_3 від кримінального караного діяння, який є винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що спричинила тілесні ушкодження двом особам.

Крім того, окремою постановою апеляційного суду від 03.10.2012 року було доведено до відома керівництва обласного управління УМВС України в Одеській області та Прокурора Одеської області про порушення функціональних та посадових обов'язків співробітниками УДАІ, під час складення адміністративних матеріалів.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Оскільки постанова апеляційного суду Одеської області від 03.10.2012 містить відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_3, суд вважає обставину винності ОСОБА_3 встановленою, преюдиціальною та такою, що не підлягає доведенню.

Надаючи оцінку постанові про відмові у порушенні кримінальної справи у відношенні водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_2, суд керується п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, згідно якої, відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Оскільки обставина винності ОСОБА_3 є преюдиціальною, суд вважає, що врахування позиції інших державних органів при вирішення питання щодо винності є неприпустимою з огляду на принципи обов'язковості судового рішення.

Враховуючи викладене, суд відхиляє заперечення відповідача в цієї частині.

Щодо відсутності у позивача права вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Дійсно, судом встановлено, що автомобіль «Мазда» 626, д\н НОМЕР_1 належить ОСОБА_6 Разом з тим, відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб), з чого випливає, що ОСОБА_2 має відповідне право вимоги.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленою в п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року.

Досліджуючи питання щодо розміру завданих збитків, судом встановлено, що під час оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_2 була видана довідка про механічні пошкодження, згідно якої автомобіль мав пошкодження у вигляді: деформації правого крила, переднього бампера, розбитих передніх фар.

Судом встановлено, що сума заподіяних ОСОБА_2 збитків становить 7789 гривень. Зазначене підтверджується видатковою накладною від 13.09.2012 року на придбання паливного баку, вартістю 690 гривень, видатковою накладною від 19.09.2012 року на придбання лобового скла, вартістю 539 гривень, актом виконаних робіт від 30.11.2012 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 46 від 30.11.2012 року про сплату 6210 гривень ФОП ОСОБА_9, квитанцією до прибуткового касового ордеру про сплату 350 гривень ФОП ОСОБА_10

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неузгодження переліку пошкоджених деталей, зазначених в довідці, виданою співробітниками ДАІ з переліком деталей, зазначених позивачем. Так відповідач зазначив, що позивач безпідставно просить стягнути вартість паливного баку та лобового скла, хоча таких пошкоджень в довідці, виданої ДАІ не зазначено.

Так, п.6.1 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» встановлено, що в довідці про пошкодження транспортного засобу повинен бути зазначений перелік лише видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу.

Оскільки при зовнішньому огляді транспортного засобу неможливо встановити наявність пошкоджень паливного баку, окрім випадків його протікання, суд відхиляє заперечення відповідача в цієї частині.

Суд також відхиляє заперечення відповідача в частині безпідставного стягнення вартості лобового скла. Оскільки до компетенції працівників ДАІ при складенні довідки не входить встановлення причини пошкодження деталей та вузлів автомобілю, а лише зазначається про пошкодження деталей, які явно були пошкодженні внаслідок ДТП, суд вважає, що не зазначення в довідці про пошкодження транспортного засобу не свідчить про те, що вказану деталь в дійсності не було деформовано.

Разом з тим, незважаючи на встановлену ст. 1166 ЦК України презумпцію вини завдавача шкоди, відповідачем не надано жодного доказу на спростування вказаних позивачем обставин, щодо розміру заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 1192 ЦК коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивачем доведений розмір збитків, заподіяних ДТП в розмірі 7789 гривень, а відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

Так, позивачем зазначено, що ОСОБА_2 був вимушений тривалий час пересуватись на маршрутних таксі, що спричинило у нього захворювання на вірусну інфекцію та необхідність лікування. Разом з тим, з наданої позивачем виписки медичної карти амбулаторного хворого не встановлена причина захворювання, тому суд не вбачає наявність причинного зв'язку між захворюванням та винними діями відповідача.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем належним чином не обґрунтовано спричинення моральних страждань, а відтак, суд відмовляє в задоволенню позову в цієї частині.

Керуючись ст.ст. 60, 64, 74, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.16, 22, 23, 1166, 1167, 1188, 1192 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Одеської обласної організації інвалідів Громадської Організації «Інваліди Надії в майбутнє» в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 7789 (сім тисячі сімсот вісімдесят десять) гривень

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя О. Д. Коблова