Рішення № 33093029, 22.08.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3467/13-ц

Провадження № 2/344/2948/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивачів ОСОБА_2, представника відповідача 1 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області та АТ «Українська «Охоронно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області, АТ «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 60725 грн., стягнення моральної шкоди 25000 грн., витрат на послуги евакуатора в сумі 500 грн., витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження в сумі 500 грн., та судових витрат.

В подальшому позивачі зменшили позовні вимоги та залишено без розгляду частину позовних вимог, а саме: стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 24725 грн., моральну шкоду 25000 грн., витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження в сумі 500 грн., та судових витрат.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник Управління державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області в задоволенні позовних вимог просив відмовити, з підстав зазначених в запереченні.

Відповідач ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» в судове засідання не прибув і про причину своєї неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, проте подав заперечення на позовні вимоги, просив в задоволенні відмовити з підстав зазначених в запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.10.2012 року близько 19.00 год. міліціонер СП ГЗ окремого батальйону міліції УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області керуючи службовим автомобілем ВАЗ-21093, д.н.з.НОМЕР_5, рухаючись в м.Бурштин Галицького району на перехресті вулиць Міцкевича та Енергетиків на пішохідному переході, здійснюючи маневр лівого повороту з головної на другорядну дорогу, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Фольсксваген-Кадді» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4, що належить на праві власності ОСОБА_5, в результаті чого було травмовано пішохода Мусякевич, яка знаходилася на узбіччі, про що складено протокол. Постановою судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2013 року було встановлено даний факт, ОСОБА_6 свою вину визнав і підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.159).

Отже вина працівника Управління державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 даною постановою доведена та визнана ним.

Однак, в зв'язку з тим, що на день надходження справи до суду закінчився місячний строк накладення адміністративного стягнення, постановою Галицького районного суду від 28.02.2013 року провадження у справі було закрито. Постановою судді Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 року залишено без змін постанову судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2013 року (а.с.88-89).

Попередньо постановою слідчого прокуратури Галицького району від 16.11.2012 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 за відсутністю в його діях складу злочину (а.с.9-10).

Відповідно до Висновку №304 експертного авто товарознавчого дослідження по визначенні матеріального збитку, складеного 08.12.2012 року судовим експертом підприємцем ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає суму 66 379 грн. (а.с.11-15).

За актом надання послуг по складанню висновку експертного авто товарознавчого дослідження по визначенні матеріального збитку, вартість надання послуг становить 500 грн., які оплачені позивачем (а.с.158).

Згідно рахунку №372 від 15.01.2013 року підприємця ОСОБА_8 та Акту виконаних робіт від 04.02.2013 р.(а.с.34-38) роботи проведено на меншу суму, а саме не 66 379 грн., а 60725 грн., згідно квитанції №074918 від 04.02.2013р. (а.с.157).

За статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

За вимогами ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивачі визначили вимогу про стягнення матеріальних збитків з юридичної особи - УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області , працівник якої завдав матеріальну шкоду та з страхової компанії, в якій застраховано автомобіль, внаслідок дії якого сталося ДТП. Однак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заявлених позивачем коштів слід стягнути тільки з відповідача 1, оскільки відповідач 2 відшкодував позивачу ОСОБА_4 реальні збитки, що були визначені даною страховою компанією.

Законом України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Поняття договір страхування закріплено в ЦК (ст. 979), та в Законі України «Про страхування». Так, згідно зі ст. 16 цього Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Зазначеним законом визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, в тому числі з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 1 ст. 981 ЦК, ч. 2 ст. 18 вищезазначеного закону, факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Такий договір страхування був укладений 03.07.2012 року між відповідачем 1 та відповідачем 2, та виданий поліс АВ/4924161 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.114).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховим випадком відповідно до Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи,відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

04.07.2012 року АТ «Українська охоронно-страхова компанія» було складено страховий акт №10361 за страховим випадком, який стався зі страхувальником УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області, із визначенням суми страхового збитку згідно звіту №109/12 на суму 43110.46 грн., та визначено розмір страхового відшкодування - 35919.39 грн. (а.с.115-121, 139-140).

06.03.2013 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача 2 із заявою про страхове відшкодування (а.с.138)

Станом на 20 травня 2013 року було виплачено АТ «УОСК» кошти в повному обсязі в сумі 35919.39 грн., згідно платіжних доручень (а.с.141-142), які отримані позивачем ОСОБА_4, про що підтвердив його представник.

У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди суд на підставі ст. 1194 ЦК постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність на користь потерпілої особи, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

А тому, різницю між сумою відшкодування, визначеною цим Законом та фактичним розміром збитків, які підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, що становить - 24725 грн., суд постановляє стягнути з особи, винної у заподіянні збитків, яка також притягнута до участі у розгляді справи як співвідповідач, а саме - УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області.

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (п.14) передбачено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Пунктом 17 цієї постанови вказано, що необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором). Якщо факт завдання шкоди відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК.

Як слідує з п.24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19 Закону № 1961-IV. Максимальні розміри страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, у разі спрощеного врегулювання дорожньо-транспортної пригоди (так званий Європротокол) затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року № 698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України». Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Крім матеріальної шкоди, позивачі вказують, що їм завдано і моральну шкоду, яку оцінюють у 25000,00 грн.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема як зазначив позивач, полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок знищення чи пошкодженням його майна. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Однак, позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди не обґрунтована, розмір такої шкоди в сумі 25000 грн. не зазначено з яких міркувань визначався саме такий розмір. А тому, суд приходить до висновку що дана вимога є необґрунтованою та такою що не підлягає до задоволення.

Ч.3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

За таких обставин та доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, за ст.79 ЦПК України, належать і витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

На підставі ст.ст. 22,979, 981, 1166, 1192 ЦК України, Законом України «Про страхування», керуючись ст.ст.79, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області, що знаходиться за адресою вул. Млинарська, 2, м.Івано-Франківськ, податковий номер №085969009159, на користь ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, та ОСОБА_5, жителя АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, завдану матеріальну шкоду у розмірі 24725,00 грн (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять п'ять гривень).

Стягнути з Управління державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області, що знаходиться за адресою вул. Млинарська, 2, м.Івано-Франківськ, податковий номер №085969009159, на користь ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, та ОСОБА_5, жителя АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, 500 гривень витрачених на проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку.

Стягнути з Управління державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області, що знаходиться за адресою вул. Млинарська, 2, м.Івано-Франківськ, на користь ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_2, та ОСОБА_5, жителя АДРЕСА_3, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 868,00 грн.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 22 серпня 2013 року.

Суддя Польська М.В.