Постанова № 33091882, 22.08.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р.Справа № 916/895/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого : Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Подуст Л.В.

за участю представників :

ЗАТ „Інфузія" - Сердюк О.В. (за дорученням),

ПП „Аргумент" - Бондар В.М. (за дорученням)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Приватного підприємства „Аргумент" на рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2013 р. по справі № 916/895/13 за позовом Закритого акціонерного товариства „Інфузія" до Приватного підприємства „Аргумент" про розірвання договору та стягнення 11700 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

03.04.2013 р. Закрите акціонерне товариство „Інфузія" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило розірвати договір № 08-09/кв/2012-01 від 09.08.2012 р. на проведення незалежної оцінки, укладений між ним та Приватним підприємством „Аргумент" (далі відповідач) та зобов'язати Приватне підприємство „Аргумент" повернути позивачу зроблену передплату в розмірі 11 700,00 грн.

В обґрунтування вимог викладених в позовній заяві позивач послався на те, що за умовами укладеного між сторонами договору № 08-09/кв/2012-01 від 09.08.2012 р. на проведення незалежної оцінки (далі договір) відповідач повинен був провести незалежну оцінку ряду об'єктів, метою цієї оцінки було визначення ринкової вартості об'єкту оцінки (без ПДВ)станом на 09.08.2012 р. для подальшої застави у банку ПАТ „Банк Кіпру" для забезпечення кредитних договорів позивача, за умовами договору позивач зробив попередню оплату за виконання робіт в сумі 11 700,00 грн., відповідач повинен був виконати зобов'язання за умовами договору до 18.08.2012 р.. Проте відповідач надав позивачу звіт про незалежну оцінку об'єктів лише 17.09.2012 р., при цьому договори про передачу об'єкту оцінки під заставу банку ПАТ „Банк Кіпру" вже були укладені 13.09.2012 р., а тому який як стверджує позивач звіти надані відповідачем вже неактуальні. У зв'язку з чим позивач відмовився підписувати акт здачі-приймання робіт та направив відповідачу письмо в якому виклав підстави відмови від підписання, однак відповідач на нього не відповів, крім того позивач направляв додаткову угоду № 1 до договору з пропозицією про розірвання договору і повернення суми передплати, проте відповідач відмовився від її підписання. (а.с. 2-4)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі. ( а.с. 1)

15.05.2013 р. відповідач до місцевого господарського суду надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає їх не обґрунтованими та такими, що суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства України. Крім того відповідач зазначив, що у встановлений договором строк склав та передав позивачу звіт про незалежну оцінку, у зв'язку з чим вважає відсутніми порушення з його боку умов цього договору. Також, відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів того, що внаслідок завданої відповідачем шкоди позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, поза як не довів істотність порушення відповідачем договору, з огляду на що відсутні підстави для його розірвання.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2013 р. позов задоволено повністю, розірвано договір №08-09/кв/2012-01 від 09.08.2012 р. на проведення незалежної оцінки, укладений між ЗАТ „Інфузія" та ПП „Аргумент". Стягнуто з Приватного підприємства „Аргумент" на користь Закритого акціонерного товариства „Інфузія" 11 700 грн. передплати, 1 720 грн. 50 коп. судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства „Аргумент" до державного бюджету України через ДПІ у Приморському районі м. Одеси 1 147 грн. судового збору за розгляд позовної вимоги немайнового характеру щодо розірвання договору № 08-09/кв/2012-01 від 09.08.2012р.

Приймаючи вищезазначене рішення місцевий господарський суд послався на норми чинного законодавства України та на умови договору. Задовольняючи вимогу позивача про розірвання договору місцевий господарський суд зазначив, що мало місце прострочення відповідачем строку передачі позивачу звіту, отже, мало місце порушення відповідачем зобов'язання, що у зв'язку з його неприйняттям позивачем за таких умов, стало невиконанням зобов'язання з боку відповідача, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача передплати місцевий господарський суд також зазначив, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання, а позивач правомірно відмовився від прийняття виконаного звіту, оскільки виконання зобов'язання відповідачем втратило інтерес для ЗАТ „Інфузія" та з цих підстав обґрунтовано вимагає повернення виконаного ним за договором від 09.08.2012р. №08-09/кв/2012-01, звідси підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 11 700 грн. передплати. (а.с. 118-122)

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням місцевого суду з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги викладені в апеляційній скарзі відповідач (скаржник) зазначив, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того скаржник зазначив, що за умовами договору виконавець має робити письмові запити до замовника щодо додатково запитуваних документів, а замовник має підтвердити дату їх фактичного передання для підтвердження факту відсутності прострочення замовника, позивач в свою чергу направлені відповідачем в електронній формі документи проігнорував, але не відхилив (копії електронної переписки позивача та відповідача надані до апеляційної скарги на 22 аркушах), проте місцевий господарський суд ці питання, а також причини несвоєчасного виконання звіту не дослідив. Крім того скаржник зазначив, що місцевий суд не врахував, що укладення аналогічного за предметом договору з іншим підприємством, є правом позивача та не може бути підставою розірвання спірного договору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.08.2013 р. о 10:00 год., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксація судового засідання здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представником скаржника у судовому засіданні 22.08.2013 р. заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме доданих до апеляційної скарги на 22 аркушах копій електронної переписки сторін щодо виконання договору.

Розглянувши це клопотання колегія суддів апеляційної інстанції на місці ухвалила, заявлене скаржником клопотання відхилити та повернути йому вказані додаткові докази, оскільки відповідно до приписів ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції у разі, якщо заявник обґрунтує неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, однак представник скаржника не обґрунтував неможливість подання суду першої інстанції вказаних доказів, хоча як свідчать матеріали справи відповідач приймав участь у розгляді справи (який до речи неодноразові відкладався) та надав відзив на позов , тобто мав реальну можливість надати ці докази, які були в нього в наявності, суду першої інстанції

Представник скаржника (скаржника) в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. При цьому в обґрунтування своєї позиції він, як і в скарзі, послався на додаткові докази додані до апеляційної скарги, які, як зазначалось вище, не були прийняті судом до розгляду.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд 09.08.2012 р. між ЗАТ „Інфузія" (за договором замовник) та ПП „Аргумент" (за договором виконавець) укладено договір №08-09/кв/2012-01 на проведення незалежної оцінки (далі договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з проведення незалежної оцінки наступних об'єктів: приміщення цеху медпрепаратів, площею 3008 кв. м., фармацевтичний завод, площею 5217,2 кв. м., об'єкт незавершеного будівництва, площею 16 000 кв. м., лінія розливу інфузійних розчинів BOC Edwards, модульна напівавтоматична машина марки „PLUMAT" 391, реактор-змішувач об'ємом 4000 л у кількості 3 од. Метою цієї оцінки є визначення ринкової вартості об'єктів оцінки (без ПДВ) станом на 09.08.2012р. для подальшої застави у банк для забезпечення кредитних зобов'язань (п.п.1.1., 1.2. договору).

Розділом 2 договору сторони встановили порядок виконання робіт, їх вартість та порядок оплати, так загальна вартість робіт з незалежної оцінки об'єкта оцінки складає 23 400грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 900 грн. Оплата, що визначається згідно п.2.1., сплачується на рахунок виконавця на підставі рахунку протягом 3-х днів з дати рахунку у повному розмірі ціни договору, в розмірі 50 % від ціни договору. Остаточна оплата здійснюється у вигляді 50% від ціни договору, протягом 3-х банківських днів після підписання замовником акту здачі-приймання робіт.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору виконавець повинен виконати роботи, визначені п. 1.1. даного договору та надати замовнику звіт про незалежну оцінку об'єкта оцінки, що відповідатиме вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в строк, що не перевищує 7 робочих днів з моменту здійснення замовником передоплати згідно п.2.2. даного договору та надання замовником виконавцеві необхідної для проведення незалежної оцінки документації та інформації щодо об'єкту оцінки. Виконавець зобов'язаний своєчасно надати замовнику звіт про незалежну оцінку.

За умовами п.3.5. договору замовник зобов'язаний сприяти виконавцю в проведенні оцінки, надавати необхідну документацію та інформацію про об'єкт оцінки. Про необхідність надання додаткових документів або додаткової інформації щодо об'єкту оцінки виконавець робить письмовий запит. Передача даних документів або інформації щодо об'єкту оцінки відбувається під розпис виконавця або співробітника виконавця, який відповідальний за оцінку об'єкта оцінки.

Як передбачили сторони у п.п.4.1., 4.2., 4.3., 4.4. після завершення робіт виконавець передає замовнику звіт про незалежну оцінку в одному примірнику, що оформлений в установленому порядку та у відповідності до вимог нормативно-правових актів з оцінки майна. Одночасно з передачею звіту про оцінку об'єкта виконавець передає акт здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо незалежної оцінки. У разі, якщо замовник відмовляється підписати акт здачі-приймання робіт (надання послуг), він повинен надати письмове обґрунтування причин своєї відмови у строк 3 робочих дні. Датою завершення робіт є дата підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 7.1. договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до повного виконання своїх зобов'язань по даному договору сторонами.

Згідно п. 8.3. договору сторони визначили, що на момент підписання даного договору замовник передав виконавцю усю необхідну інформацію та документацію про об'єкт оцінки. У випадку необхідності в додатковій інформації та документах виконавець направляє замовнику письмову заяву про це.

Системний наліз умов зазначеного договору надає можливість зробити висновок що він, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак взаємовідносини сторін за цим договором, крім його умов, регулюються також загальними нормами зобов'язального права та главою 63 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи та це встановив місцевий господарський суд, позивач провів передоплату за послуги по договору в сумі 11 700 грн. 09.08.2012 р., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача. (а.с. 10) і відповідач не оспорює цей факт.

Таким чином позивач виконав умови п. 2.1. договору щодо сплати на рахунок виконавця (відповідача), на підставі рахунку протягом 3-х днів з дати рахунку у повному розмірі ціни договору, в розмірі 50 % від ціни договору.

Приписами ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно умов ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи встановлені ст. ст. 179; 193 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач посилається на те, що відповідач не виконав умови договору, тобто не здійснив оцінку у встановлені строки (до 18.08.2012 р.) і надав лише 17.09.2012р., тобто пізніше на місяць, а він уклав договір іпотеки і застави (для укладення якої саме і була необхідна оцінка його майна) 13.09.2012р. (на підставі оцінки здійсненої іншим підприємством ), а відтак цей договір став йому не актуальним.

Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести належними, допустимими та достатніми доказами ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів встановила, що позивачем дійсно 13.09.2012 р. укладено договір іпотеки та договір застави обладнання, на підставі яких позивач передав у заставу ПАТ „Банк Кіпру", майно оцінку якого повинен був провести відповідач, однак при укладання цих договорів були використана оцінка виконана іншим підприємством. (а.с. 13-23,90-92,97)

В матеріалах справи наявний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 13.09.2012 р. відписаний та скріплений печаткою лише відповідача, з якого акту вбачається, що вказані в ньому роботи (послуги) з пропущенням строку встановленого договором.

Зазначені докази на переконання колегії суддів свідчать, що відповідач дійсно порушив умови договору не надавши позивачу оцінку у встановлені строки.

Водночас відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав суду першої інстанції будь-яких доказів яки б спростовували вищезазначені, надані позивачем, докази і доводили належне виконання ним (відповідачем) умов договору у встановлені строки, або не можливість такого виконання з вини позивача.

Згідно ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Окрім того ч. 3 ст. 612 ЦК України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Позивач на виконання умов договору (п.4.3.), направив на адресу відповідача лист № 664 від 19.09.2012 р., який є в матеріалах справи (а.с. 25) де зазначив, що він відмовляється від прийняття виконаних робіт та підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг), оскільки звіт про оцінку майна позивач вважає необ'єктивним, а враховуючи пропущені строки ще й таким, що втратив мету його складання.

До того ж позивач запропонував укласти додаткову угоду про припинення дії договору та повернути передоплату.

Однак, як свідчать матеріали справи сторони згоди щодо розірвання договору не досягли.

Статтею 621 ЦК України встановлено, що у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору, колегія суддів дійшла висновку, що позивач виконав умови договору (п. 4.3.) та в порядку вищевказаних норм направляв на адресу відповідача (скаржника) пропозиції щодо розірвання договору, проте відповідач їх проігнорував, внаслідок чого у позивача виникло право звернутись до господарського суду Одеської області з вимогою про розірвання договору.

Враховуючи викладене колегія суддів повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги позивача про розірвання зазначеного договору та вважає його повним та обґрунтованим та таким що прийнято з дотриманням вищевказаних норм чинного законодавства.

До того ж позивач заявив вимогу у місцевому господарському суді про стягнення з відповідача передоплати в сумі 11 700,00 грн., місцевий господарським суд цю вимогу також задовольнив.

Колегія суддів з цим висновком суду першої інстанції також погоджується, оскільки ч. 1 ст. 905 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також як вже зазначалось вище за приписами ст. 621 ЦК України внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Оцінюючи позицію скаржника стосовно того, що місцевий господарський суд не дав належної оцінки обставин справи та не витребував необхідні докази колегія судді дійшла висновку, що вони не обґрунтовані з огляду на таке..

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування судом доказів.

У п. п. 3 п. 2.5. Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приписами п. 2.3. Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи приписи вищезазначених правових норм та роз'яснень та той факт, що відповідач не надав суду першої інстанції будь-яких належних і достатніх доказів того він належним чином у встановлений договором строк виконав свої зобов'язання або не мав такої можливості з вини позивача та не просив цей суд витребувати інші докази, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача, які підтверджуються наданими останнім належними та достатніми доказами, а відтак посилання скаржника те, що господарський суд не дав належної оцінки обставин справи та не витребував необхідні докази, не приймаються до уваги та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 22.03.2012р. „Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи , як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість ,а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2013 р. по справі № 916/895/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Аргумент" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.08.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.