Постанова № 33090562, 12.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 р. Справа № 804/8637/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засідання за участю: представника позивача Калині В.М. Савченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма «МГТ» до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Наталі Миколаївни про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «МГТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Наталі Миколаївни, в якому просить:

- визнати незаконними дії начальника управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Н.М. при прийнятті рішення № 112 від 16.04.2013 року;

- скасувати, як незаконно прийняте, Рішення № 112 від 16.04.2013 року начальника управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Н.М.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI від 08.07.2010) істотно обмежує можливості органів пенсійного фонду в прийнятті рішень щодо подій які мали місце до 01.01.2011року. Тобто повноваження, які використало управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі дійсні лише на визначений у законі період за певних умов, а оскільки у підприємства взагалі не було ніякої заборгованості «зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій», а була переплата, то підприємство не попадає під дію цієї статті закон, отже й відповідних повноважень у начальника Управління пенсійного фонду в м. Павлограді та Павлоградському p-ні не було й не могло бути. Крім того оскаржувана штрафна санкція також не підпадає й під визначення «нарахованої та/або не сплаченої в період до 01.01.2011 р.», тому рішення № 112 від 16.04.2013 р. прийняте відповідачем з перевищенням повноважень.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що абз. 6 ч. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 p. N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було запроваджено зворотну дію норм Закону N 2464-VI в частині визначення повноважень щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими органи Пенсійного фонду України були наділені до набрання чинності Законом № 2464-VI.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У відповідності зі статтею 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі Закон України № 2464-VI) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

У відповідності зі статтею 58 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058-IV) Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Згідно статті 63 Закону № 1058-IV виконавчими органами правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція та підвідомчі їй територіальні органи, якими, зокрема, є головні управління Пенсійного фонду в областях, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами.

Статтею 23 Закону № 1058-IV встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Статтею 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Отже, виконавча дирекція Пенсійного фонду України та територіальні органи при реалізації ними повноважень, передбачених Законом № 1058-IV, є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 16.04.2013 року відповідачем винесене Рішення № 112, яким на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у Додатку. 4, застосовані фінансові санкції до ППФ «МГТ» у розмірі 170 грн.

Вказане Рішення винесено відповідачем на підставі Акту від 12.03.2013 року № 36 «Про результати планової перевірки Приватного підприємства фірми «МГТ» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2010 до 01.01.2013».

У зазначеному Акті вказано, що перевіркою п. 6.1.1 та п. 6.1.2 достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування встановлено порушення п.4 ч.2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 п.5 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України від 05.11.2009 N 26-1 та п.4.9 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності з п. 9.5. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженій Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 встановлено, що рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник.

З огляду на викладене, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв в межах повноважень, наданих чинним законодавством.

Водночас, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, воно винесено на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким було встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте у відповідності з Розділом VIII «Прикінцеві та перехідні положення» (Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що набрав чинності з 01.01.2011 року, частини першу - дев'яту статті 106 було виключено.

За таких обставин, відповідач, на думку суду, при винесенні оскаржуваного рішення діяв не на підставі законодавства, чинного на час винесення цього рішення.

Доводи відповідача про те, що абз. 6 ч. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було запроваджено зворотну дію норм Закону N 2464-VI в частині визначення повноважень щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими органи Пенсійного фонду України були наділені до набрання чинності Законом № 2464-VI, суд не враховує з огляду на таке.

Пунктом 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Зміст наведених правових норм, вказує на те, що за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», щодо стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених на суму такої заборгованості і вони зберігаються лише на період до повного стягнення заборгованості із сплати таких страхових внесків.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України в Постанові від 19.02.2013 року № 21-432а12, в якій зазначено, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і пеня за весь період 2010 року, має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії частини другої статті 52 Закону N 1105-XIV.

Оскільки застосування до позивача штрафних санкцій відбулося не у зв'язку з наявністю у нього заборгованості із сплати страхових внесків, то посилання відповідача на норми п. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є необґрунтованим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати Рішення № 112 від 16.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, винесене начальником управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозовою Наталею Миколаївною.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірми «МГТ» (код ЄДРПОУ 20257864) судові збір в сумі 263,81 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2013 року.

Суддя О.В. Серьогіна