Рішення № 33088831, 21.08.2013, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1632/13-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

___________

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

21.08.2013 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., при секретарі - Фельчину Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ПАТ „Дельта Банк" та відповідачем ОСОБА_1 24.12.2007 року було укладено кредитний договір № 004-14983-241207, за яким позивач надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 3000 грн. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови угоди та не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 3140 гривень заборгованості за кредитом, яка складається з 215 грн. тіла кредиту та 2925 грн. комісії.

Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, вказавши, що дійсно укладала з позивачем кредитний договір та отримала в кредит 3000 грн., сплачувала щомісячно по 210 грн. та, вважаючи, що погасила заборгованість, - припинила оплати. Відповідач вважає, що в неї відсутня заборгованість перед банком.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали (договір № 004-14983-241207 від 24.12.2007 року на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки; тарифи на обслуговування платіжних карток; анкету позичальника; розрахунок заборгованості, оглянувши надані відповідачем квитанції про оплату), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 24.12.2007 року між ТОВ КБ „Дельта" (правонаступником якого є ПАТ „Дельта Банк") та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 004-14983-241207, за яким позивач надав відповідачу кредит, встановивши на день укладання договору кредитний ліміт в сумі 3000 грн., під 0,00001% річних.

Відповідно до п. 1.4 договору кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів.

Крім того, позичальник відповідно п. 3.3 договору та п. 1.3 Тарифів зобов'язався щомісяця сплачувати оплату вартості послуг, які надаються банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування в розмірі 2,50% від суми використаних кредитних коштів.

Відповідно до п.3.6 договору та умов, викладених в тарифах, відповідач зобов'язався щомісячно погашати частину суми заборгованості за кредитною лінією та повністю погашати виниклу за попередні місяці заборгованість по процентам, комісіям та пені. Згідно з п. 1.3, 1.4 тарифів визначений та доведений до відома відповідача принцип розрахунку обов'язкового мінімального платежу, який складається з 4,5% від суми кредитного ліміту (3000 х4,5% = 135 грн.) та нарахованих процентів та плат, в тому числі комісійної оплати за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 2,5% від суми кредитного ліміту (3000 х 2,5% = 75 грн.).

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, які відповідачем в частині фактів зняття коштів з рахунку та внесення коштів на рахунок не оспорюються, відповідач зняв з кредитного ліміту 3000 грн., а вніс банку двадцять один платіж по 210 грн. кожен (остання оплата 18.09.2009 року), при цьому, залишалось непогашеним тіло кредиту в розмірі 215 грн., після чого без належних на те підстав відповідач припинив оплати за кредитом.

Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 526; 530 ч.1; 1054 ч.1 ЦК України, ст. 2 ЗУ „Про банки та банківську діяльність".

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

В судовому засіданні відповідачем в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України не доведено те, що в нього були підстави, передбачені ч.4 ст. 545 ЦК України для затримання виконання зобов'язання, оскільки не встановлено, що відповідач виконав своє зобов'язання та звертався до кредитора за отриманням відповідної довідки про повне або часткове виконання свого зобов'язання.

З огляду на викладене, відповідач не мав права в односторонньому порядку відмовлятись від зобов'язання та припинення його виконання в такому випадку є безпідставним, внаслідок чого і виникла вказана сума заборгованості за тілом кредиту в сумі 215 грн., яка і підлягає стягненню.

Вирішуючи питання про можливість стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд виходить з наступного.

Як вказано вище, позичальник відповідно п. 3.3 договору та п. 1.3 Тарифів зобов'язався щомісяця сплачувати оплату вартості послуг, які надаються банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування в розмірі 2,50% від суми використаних кредитних коштів.

Тобто, вказана комісія визначена сторонами договору як плата за надані банком послуги з розрахунково-касового обслуговування.

При цьому, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Згідно з п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Таким чином послугами з розрахунково-касового обслуговування є дії банку, пов'язані з рухом коштів на рахунку відповідача, при цьому, кредит виданий 27.12.2007 року, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. З розрахунку заборгованості слідує, що зняття коштів з рахунку відбулось лише раз - 27.12.2007 року, а останнє надходження коштів на рахунок відбулось 18.09.2009 року, після цього, починаючи з жовтня 2009 року (за межами строку кредитування визначено в п. 1.4 Договору) по час звернення до суду руху коштів по рахунку не відбувалось, тому і відсутні підстави банку нараховувати плату за комісію (за послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню рахунку), при цьому за вересень 2009 року відповідач сплатив комісію та заборгованості по комісії на той період не мав.

В супереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивачем не доведено фактів надання з вересня 2009 року послуг з розрахунково-касового обслуговування, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача комісії в сумі 2925 грн. за фактично ненадані позивачем послуги з розрахунково-касове обслуговування.

Тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

У зв'язку з цим, позов підлягає частковому задоволенню - з відповідача на користь позивача слід стягнути 215 грн. заборгованості за тілом кредиту.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору.

На підставі ст. 2 ЗУ „Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 526; 530 ч.1; 1054 ч.1 ЦК України та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 004-14983-241207 від 24.12.2007 року 215 (двісті п'ятнадцять) гривень.

В частині задоволення інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

суддя: