Постанова № 33088504, 20.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 серпня 2013 р. № 820/6203/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Сидорук Т.П.,

представника відповідача - Озацької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 липня 2013 р. №0000374200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 12874,48 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 8583,0 грн., штрафна санкції у розмірі 4291,48 грн., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у повному обсязі;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 липня 2013 р. №0000384200 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 10447,0 грн., у т.ч. у розмірі 76,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2010 р. (№9009232323 від 20.10.2011 р.), у розмірі 1800,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 р. (№9011668985 від 21.11.2011 р.), у розмірі 4474,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. (№ 9012700464 від 20.12.2011 р.), у розмірі 614,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 р. (№9014069308 від 20.01.2012 р.) та штрафні санкції у розмірі 3482,0 грн., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у повному обсязі.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення №0000374200 та №0000384200 від 19 липня 2013 р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, Публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика" зареєстроване як юридична особа 16.08.1995 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 429254, знаходиться на обліку як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 100337872 від 23.05.2011 р. серії НБ № 224904.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за період з 01.02.2010 р. - 28.02.2010 р., з 01.10.2012 р. - 31.10.2012 р. з ІП "Аврора" (код за ЄДРПОУ 34756588), з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2010 рік та податку на додану вартість за період з 01.08.2010 р. - 30.09.2010 р. з ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2010 рік та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 р. - 31.12.2010 р. з ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), за результатами якої відповідачем складено акт перевірки №8/42.0-10/00377265 від 05.07.2013 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ПАТ "Харківська бісквітна фабрика":

- п.п.7.2.3. п. 7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6350,29 грн., в т.ч. за період лютий 2010 р. на суму 76,29 грн.; за період серпень 2010 р. на суму 1800,0 грн.; за вересень 2010 р. на суму 4474,0 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 614,39 грн., у т.ч. по періодах: за жовтень 2012 р. на суму 614,39 грн.;

- п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2012 р. на суму 614,39 грн., у т.ч. по періодах: за жовтень 2012 р. на суму 614,39 грн.;

- п.3.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР"Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7937,86 грн., в т.ч. по за 1 квартал 2010 р. на суму 95,36 грн.; за 3 квартал 2010 р. на суму 7842,50 грн.;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 645,10 грн. за 4 квартал 2010 р. на 645,10 грн.

На підставі висновків акту перевірки №8/42.0-10/00377265 від 05.07.2013 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000374200 від 19.07.2013 р., яким збільшено суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 12874,48 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 85853,0 грн., штрафні санкції у розмірі 4291,48 грн.;

- №0000384200 від 19.07.2013 р., яким зменшено суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 10447,00 грн., у т.ч. у розмірі 76,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2010 р. (№ 9009232323 від 20.10.2011 р.), у розмірі 1800,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 р. (№ 9011668985 від 21.11.2011 р.), у розмірі 4474,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. (№ 9012700464 від 20.12.2011 р.), у розмірі 614,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 р. (№ 9014069308 від 20.01.2012 р.) та штрафні санкції у розмірі 3482,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №8/42.0-10/00377265 від 05.07.2013 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ІП "Аврора" (код ЄДРПОУ 34756588), ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_2) та ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1).

Перевіркою взаємовідносин ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_2) податковим органом не встановлено порушень, про що зазначено в акті перевірки №8/42.0-10/00377265 від 05.07.2013 р.

Щодо господарських відносин позивача з ІП "Аврора" (код ЄДРПОУ 34756588), судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" мало господарські відносини з Іноземним підприємством "Аврора" (код ЄДРПОУ 34756588) у лютому 2010 р. та жовтні 2012 року. Так, 05.02.2010 р., 12.10.2012 р., 22.10.2012 р., 24.10.2012 р., 24.10.2012 р., 31.10.2012 р. в приміщенні гіпермаркету ІП "Аврора", що розташований за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, позивачем були придбані продукти харчування, що підтверджується фіскальними чеками та копіями чеків від 05.02.2010 р., від 12.10.2012 р., від 22.10.2012 р., від 24.10.2012 р., від 24.10.2012 р., від 31.10.2012 р. Загальна сума придбаних продуктів харчування у лютому 2010 р. становить 457,73 грн., у т.ч. ПДВ - 76,29 грн., а за жовтень 2012 р. складає 3686,36 грн., у т.ч. ПДВ - 614,39 грн.

На підтвердження здійснення фактичного отримання ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" продуктів харчування представником позивача надані копії товарних звітів №19 за період з 01.02.2010 р. по 08.02.2010 р., № 40 за період з 09.10. 2012 р. по 15.10.2012 р., № 41 за період з 16.10.2012 р. по 22.10.2012 р., № 42 за період з 23.10.2012 р. по 31.10.2012 р.; звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 3 від 06.02.2010 р., № 94 від 12.10.2012 р., № 98 від 22.10.2012 р., № 99 від 24.10.2012 р., № 100 від 31.10.2012 р.; звітів про рух продуктів та тари на кухні від 05.02.2010 р., від 12.10.2012 р., від 22.10.2012 р., від 24.10.2012 р., від 31.10.2012 р.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки № 8/42.0-10/00377265 від 05.07.2013 р. на недоліки заповнення звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, суд зазначає наступне.

Наказом ДПА України № 440 від 19.09.2003 р. затверджена форма Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядок складання вказаного Звіту. Згідно вказаного наказу, Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт є документом, який повинен скласти працівник підприємства про використані ним кошти, надані йому під звіт. Тобто, Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт є документом, що використовується підзвітною особою для звітування про витрачені кошти та визначення вчасності такого звітування, та не є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, у розумінні положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Аналіз Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт свідчить про наявність в них підписів підзвітних осіб, а застосування позивачем форми Звіту згідно наказу № 440 від 19.09.2003 р. не впливає на порядок формування витрат та податкового кредиту по фактично сплаченим та отриманим продуктам харчування, оскільки ці суми підтверджені іншими належними первинними документами, зокрема фіскальними чеками, їх копіями та податковими накладними.

Крім того, нова форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, що затверджена наказом ДПА України від 23 грудня 2010 року № 996 не має відмінних ознак від форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженої наказом ДПА України № 440 від 19.09.2003 р. Тобто, використання позивачем форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженої наказом ДПА України № 440 від 19.09.2003 р., не призводить до втрати документом, що використовується підзвітною особою для звітування про витрачені кошти, юридичної сили та доказовості.

Суд зазначає, що посилання представника податкового органу на безтоварність господарських операцій з придбання продуктів харчування на підставі фіскальних чеків з причин не заповнення усіх граф Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відсутності в них певних підписів є хибними. Так, аналіз вказаних документів вказує на те, що на зворотньому боці Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт містяться підписи підзвітних осіб та їх прізвища. При цьому не заповнення позивачем граф у Звітах про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: "Доцільність проведеної витрати підтверджую", не позбавляє права ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" по фактично отриманим та сплаченим товарам (продуктам харчування) сформувати валові витрати та податковий кредит.

В межах даного правочину ІП "Аврора" виписало Публічному акціонерному товариству "Харківська бісквітна фабрика" податкові накладні № 25/1 від 05.02.2010 р., № 114/0001 від 12.10.2012 р., № 201/0001 від 22.10.2012 р., № 219/0001 від 24.10.2012 р., № 220/0001 від 24.10.2012 р., № 295/0001 від 31.10.2012 р. на суму 4144,08 грн., у т.ч. ПДВ - 690,68 грн., що включені ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2010 р. та жовтень 2012 р.

Щодо господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), судом встановлено наступне.

Між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (в якості Покупця) та ФОП ОСОБА_3 (в якості Постачальника) укладено договір поставки № 349/10 від 17.05.2010 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, номенклатура, кількість та ціна якого визначається згідно накладних, рахунків-фактур, специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплати товар.(п.1.1, п.1.2 Договору).

Факт отримання ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" електротехнічного обладнання та електротоварів від ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 37644 грн., у т.ч. ПДВ - 6 274,0 грн. підтверджується накладними, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: № 260804 від 26.08.2010 р. на суму 10800,0 грн., у т.ч. ПДВ - 1800,0 грн., № 130902 від 10.09.2010 р. на суму 17964,0 грн., у т.ч. ПДВ - 2994,0 грн., № 160901 від 16.09.2010 р. на суму 6000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 1000,0 грн., № 160902 від 16.09.2010 р. на суму 2880,0 грн., у т.ч. ПДВ - 480,0 грн., які були включені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Приймання товару ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" вказаного товару засвідчується записами №1914, № 2059, № 2099 в Журналі реєстрації довіреностей за 2010 рік (з січня по вересень), витяг з якого долучено позивачем до матеріалів справи.

Після отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_3, товар був оприбуткований на технічному складі ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" згідно прибуткових ордерів № 2429 від 27.08.2010 р., № 2632 від 13.09.2010 р., № 2678 від 16.09.2010 р., № 2679 від 16.09.2010 р.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки № 423105 від 27.04.2011 р. основними видами господарської діяльності позивача є виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання та виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів, а тому ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" не спроможне здійснювати свою господарську діяльність без виробничого обладнання, що має знаходитись у належному технічному стані.

Так, з актів списання №1 від 31.10.2010 р., №14 від 30.11.2010 р., №12 від 28.02.2011 р., №130522-004 від 22.05.2013 р., №120627-030 від 27.06.2012 р. вбачається їх фактичне використання позивачем у власній господарській діяльності як запасних частин до технологічних ліній з виробництва кондитерських виробів.

Згідно даних бухгалтерської довідки № 821 від 13.08.2013 р. станом на 01.08.2013 р. товар - ATV 312 HU30N4 перетворювач частоти ATV 312 3 кВт 380 В 3 Ф, придбаний у ФОП ОСОБА_3 по накладній №160901 від 16.09.2010 р. перебуває на обліку у ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та не списаний.

Безготівковий розрахунок грошовими коштами за придбані у ФОП ОСОБА_3 товари проведений позивачем згідно платіжних доручень № 1009301678 від 30.09.2010 р. та № 1010224103 від 22.10.2010 р.

Згідно пункту 4.1. договору поставки № 349/10 від 17.05.2010 р. поставка товару покупцю (ПАТ "Харківська бісквітна фабрика") проводиться на умовах DDP (склад покупця).

Відповідно до Інкотермс (редакція 2000 року) поставка товару на умовах DDP "назва місця призначення" продавець (ФОП ОСОБА_3) несе всі витрати та ризики, пов'язані із доставкою товару до місця призначення, а також зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення про те, що придбані у ФОП ОСОБА_3 товари не є великими за розміром та можуть бути перевезені громадським транспортом. Товар був доставлений ФОП ОСОБА_3 до прохідної позивача та внесений на територію працівниками ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (ОСОБА_6, ОСОБА_7.) на яких були виписані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №8/42.0-10/00377265 від 05.07.2013 р. встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки наступних актів та довідки:

- акту перевірки Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від № 422/22.1-04/34756588 про неможливість проведення зустрічної звірки ІП "Аврора" (код за ЄДРПОУ 34756588) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником ТОВ "Будсім" (код за ЄДРПОУ 34757068) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р., з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р., з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р., 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р., згідно висновку якого, не підтверджений факт реального вчинення ІП "Аврора" господарських операцій та подальшого руху придбаних ТМЦ до кінцевого споживача за лютий 2010 р. та жовтень 2012 р.;

- акту перевірки Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 05.12.2012 р. № 1362/172/НОМЕР_1 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень - грудень 2010 р., згідно висновку якого, з причин ненадання документів на перевірку, не має можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій за період серпень-грудень 2010 р.;

- довідки від 27.12.2012 р. № 4966/407/34756588 Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС щодо не підтвердження факту реального вчинення господарських операцій та подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей до кінцевого споживача за лютий 2010 р. та жовтень 2012 р.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакція, яка діяла на час проведення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, шо якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, ІП "Аврора" та ФОП ОСОБА_3 були офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (в редакція, яка діяла на час проведення господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угоди між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання послуги у ІП "Аврора" та ФОП ОСОБА_3 вірно віднесено до валових витрат позивача.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №8/42.0-10/00377265 від 05.07.2013 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0000374200 та №0000384200 від 19.07.2013 р. прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 липня 2013 р. №0000374200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 12874,48 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 48 копійок), в т.ч. за основним платежем у розмірі 8583,0 грн. (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 00 копійок), штрафна санкції у розмірі 4291,48 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто одна гривня 48 копійок), прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 липня 2013 р. №0000384200 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 10447,0 грн. (десять тисяч чотириста сорок сім гривень 00 копійок), у т.ч. у розмірі 76,0 грн. (сімдесят шість гривень 00 копійок) по податковій декларації з ПДВ за березень 2010 р. (№9009232323 від 20.10.2011 р.), у розмірі 1800,0 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок) по податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 р. (№9011668985 від 21.11.2011 р.), у розмірі 4474,0 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири гривні 00 копійок) по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. (№ 9012700464 від 20.12.2011 р.), у розмірі 614,0 грн. (шістсот чотирнадцять гривень 00 копійок) по податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 р. (№9014069308 від 20.01.2012 р.) та штрафні санкції у розмірі 3482,0 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 00 копійок), прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" (код ЄДРПОУ 00377265) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 233.21 грн. (двісті тридцять три гривні 21 копійка).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко