Постанова № 33087614, 16.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2013 року № 826/10734/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Приватного акціонерного товариства "Промислова компанія "Промінь"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 27.02.2013р. №0001222207 та №0001232207.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства "Промислова компанія "Промінь", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 №0001222207 та податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 №0001232207.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства, а тому, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Промислова компанія "Промінь" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Граньстройінвест» за період 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 15.02.2013року №571/22.7-05744739 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 28006,00 грн. за 2011 р. та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 24354,00 грн., в т. ч. за вересень 2011 р. - 12156 грн., листопад 2011 р. -12198 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем було подано заперечення за результатом розгляду заперечень Податковим органом Листом від 22.02.2013 р. №4837/10/22.7-09 повідомив Позивача, що висновки, які викладені в Акті перевірки залишенні без змін.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0001222207, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 28 006,00грн. (за основним платежем 28 006,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 0 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0001232207, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 30 443,00 грн., за основним платежем - 24354,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6089,00 грн.

Не погоджуючись з прийняти податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано скарги до ДПС у м. Києві та ДПС України, за результатом розгляду Скарг, ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 25.04.2013 р. №3980/10/12-1-03, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення та рішення Міністерства доходів і зборів України від 04.06.2013 р. №4206/6/99-99/10-01-15 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №010811 від 01.08.2011 р. (надалі по тексту Договір №010811).

У відповідності до п. 1.1 -1.3 Договору №010811, «Замовник» доручає, а «Виконавець» зобов'язується виконати послуги з ремонту приміщення центрального складу за адресою: АДРЕСА_2. Послуги проводяться з матеріалів «Виконавця». Обсяги послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п. 2.1 - п. 2.2 вищезазначеного Договору, «Виконавець» повинен виконати роботи, передбачені цим договором, якість яких відповідає вимогам чинних стандартів і нормативних документів України. У разі невідповідності якості виконаних робіт вимогам «Замовника», «Виконавець» зобов'язується усунути дефекти за власний кошт.

Пунктами 3.1 - 3.2 Договору №010811 передбачено, що ціна послуг, що складають предмет Договору становить 73 185,60 грн. (сімдесят три тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 60 коп.), в т.ч. ПДВ - 12 197,60 грн. (дванадцять тисяч сто дев'яносто сім гривень 60 коп.). Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною угодою Сторін.

Відповідно до п4.1 - 4.4 Договору №010811, «Замовник» здійснює оплату викопаних робіт в безготівковому порядку в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок «Виконавця». «Замовник» оплачує виконані роботи на протязі 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Здавання-приймання виконаних робіт оформляється актами приймання-передачі виконаних робіт підписаними обома сторонами, які подаються «Виконавцем» «Замовнику» разом з довідками про вартість виконаних робіт. «Замовник» зобов'язаний перевірити якість та обсяги виконаних робіт, підписати акт прийому-передачі виконаних робіт ф.КБ-2в та Довідок ф.КБ-3 та передати його «Виконавцю» після їх підписання, але в разі встановлення недоліків щодо якості або(та) кількості виконаних та вказаних в актах робіт, «Замовник» має право, на протязі 5-ти діб подати «Виконавцю» письмову мотивовану відмову від прийняття повністю або частково виконаних Робіт. В цьому випадку «Замовник» має сплатити суму за спірний об'єм робіт після усунення недоліків.

Між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №19.08.11 від 19.08.2011 р. (надалі по тексту Договір №19.08.11).

У відповідності до п. 1.1 -1.3 Договору №19.08.11, «Замовник» доручає, а «Виконавець» зобов'язується виконати послуги з ремонту побутових приміщень за адресою: АДРЕСА_2. Послуги проводяться з матеріалів «Виконавця». Обсяги послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п. 2.1 - п. 2.2 вищезазначеного Договору, «Виконавець» повинен виконати роботи, передбачені цим договором, якість яких відповідає вимогам чинних стандартів і нормативних документів України. У разі невідповідності якості виконаних робіт вимогам «Замовника», «Виконавець» зобов'язується усунути дефекти за власний кошт.

Пунктами 3.1 - 3.2 Договору №19.08.11 передбачено, що ціна послуг, що складають предмет Договору становить 72933,60 грн. (сімдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять три гривні 60 коп.), в т.ч. ПДВ - 12 155,60 грн. (дванадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень 60 коп.). Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною угодою Сторін.

Відповідно до п4.1 - 4.4 Договору №19.08.11, «Замовник» здійснює оплату викопаних робіт в безготівковому порядку в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок «Виконавця». «Замовник» оплачує виконані роботи на протязі 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Здавання-приймання виконаних робіт оформляється актами приймання-передачі виконаних робіт підписаними обома сторонами, які подаються «Виконавцем» «Замовнику» разом з довідками про вартість виконаних робіт. «Замовник» зобов'язаний перевірити якість та обсяги виконаних робіт, підписати акт прийому-передачі виконаних робіт ф.КБ-2в та Довідок ф.КБ-3 та передати його «Виконавцю» після їх підписання, але в разі встановлення недоліків щодо якості або(та) кількості виконаних та вказаних в актах робіт, «Замовник» має право, на протязі 5-ти діб подати «Виконавцю» письмову мотивовану відмову від прийняття повністю або частково виконаних Робіт. В цьому випадку «Замовник» має сплатити суму за спірний об'єм робіт після усунення недоліків.

Позивач зазначає, що зобов'язання сторін було виконано належним чином та в повному обсязі та надано Суду виписки, дефектний акт, локальний кошторис, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідка про вартість виконаних робіт, податкові накладні.

Суд звертає увагу, що в матеріал справи відсутні докази того, що контрагент Позивача має дозволи на здійснення будівельних, ремонтних робіт, доказів того, що на час укладання та виконання робіт контрагента не було ліквідовано та наявність свідоцтва на ПДВ.

Під час перевірки було встановлено наступне: «В ході перевірки встановлено, що Позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Граньстройінвест», а саме: між ПАТ «ПК «Промінь» (Замовник), в особі директора Зубенка Валерія Петровича та ТОВ «Граньстройінвест» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_2 було укладено договори від 01.08.11 №010811 та від 19.08.11 №19.08.11. згідно яких «Замовник» доручає, а «Виконавець» зобов'язується виконати послуги з ремонту приміщення центрального складу за адресою АДРЕСА_2.

ТОВ «Граньстройінвест» складено на адресу ПАТ «ПК - Промінь» документи які мають назву «акти приймання виконаних будівельних робіт» та «податкові накладні на загальну суму 1461 19 грн. в т.ч. ПДВ 24353 грн.».

В перелічених документах, які мають назву «акти приймання виконаних будівельних робіт» в рядку «Здав Генпідрядник (Субпідрядник)» не вказано посаду, прізвище, ім'я та по-батькові матеріально - відповідальної особи, яка своїм підписом повинна засвідчувати виконання та здачу виконаних робіт, а в рядку "Прийняв Замовник" не вказано посаду, прізвище, ім'я та по-батькові, яка виконані роботи і яка своїм підписом повинна підтверджувати їх одержання. У зв'язку з чим не має можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у операціях оформлених як операції виконання будівельних робіт.

Листом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №23389/10/22-709 від 01.11.12 запропоновано ПАТ «ПК «Промінь» надати пояснення та їх документальне підтвердження (розшифровки валових витрат) стосовно включення до валових витрат сум сформованих за рахунок ТОВ «Граньстройінвест». В письмовому поясненні запропоновано вказати в якому розмірі, за який період та в яких деклараціях з податку на прибуток включені до валових витрат суми сформовані за рахунок ТОВ «Граньстройінвест».

Згідно листа ПАТ «ПК «Промінь» суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Граньстройінвест» віднесено на вартість будівлі, що ремонтувалась, з подальшою амортизацією.

Жодного документального підтвердження щодо викладеного в листі ПАТ «ПК «Промінь» пояснення до перевірки не надано. Також не надано розшифровок витрат, які вплинули на формування об'єкта оподаткування за відповідний період, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт не включення витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Граньстройінвест» до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Таким чином, суми витрат віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в загальній сумі 121766 грн. в т.ч. ІІІ кв. 2011 - 60778 грн., IV кв. 2011 - 60988 грн.

Крім того, до перевірки було надано ряд документів, які свідчать про фіктивність господарських операцій, а саме: акт від 03.11.2011 № 764/15-2/37649152 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Граньстройінвест» (ЄДРПОУ 37649152) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за період: липень - вересень 201 1р.. складеного ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС. згідно якого встановлено; остання податкова звітність: Декларація з ПДВ за вересень 2011 р.(вх. № 9009351990 від 20.10.11); Декларація з податку на прибуток за 2 квартал 2011р. не подана, відомості про наявність основних фондів відсутні; чисельність працюючих: Звіт за формою 1 ДФ за 2 квартал 2011 року не поданий (інформація щодо наявності чисельності працюючих на підприємстві відсутня); наявність за юридичною адресою: ТОВ «Граньстройінвест» має стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; здійснено виїзд на реєстраційну адресу підприємства (07330, Київська обл.. смт. Димер, вул. Шевченка, б. 28 (акт виходу від 03.11.11 №1756).) та встановлено, що підприємство за даною адресою не знаходиться. Складено довідку про відсутність за місцем реєстрації ТОВ «Граньстройінвест» від 03.11.2011 року № 2209. В ході заходів направлених на встановлення керівника ТОВ «Граньстройінвест» гр. ОСОБА_2 вжито наступні заходи: направлено запит (№8687/8/26- 34/4033 від 18.10. 2011) до УГІМ ДІЛА у Київській області з проханням здійснити перевірку за допомогою інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи контролів транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України («Система Аркан») та надати інформацію щодо перетину державного кордону України протягом 2009- 2011 років громадянином: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іди. номер НОМЕР_2, зареєстрований: АДРЕСА_1, паспорт - НОМЕР_3, виданий відділенням по району Чертаново Центрального ОУ ФМС Росії по місту Москва у ПСАО, 08.11.2010. У відповідь на запит отримано лист (21.10.2011 № 6359/7/26-40), що згідно відповіді ГУПМ ДПА України інформація щодо перетину державного кордону України гр. ОСОБА_2. в системі «Аркан» відсутня; на адресу ДПІ у Вишгородському районі 29.09.2011 року надійшов висновок спеціаліста від Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУМУС України в Київській області № 328 від 31.10.2011 року, відповідно до якого підписи в договорі № 213 про визнання електронних документів від 05.07.2011, в реєстраційній заяві платника податку па додану вартість за формою 1-ПДВ. в заяві за формою 1-ОШІ, в протоколі №1 від 18.03.2011 загальних зборів засновників ТОВ «Граньстройінвест» виконані не громадянином ОСОБА_2, а іншою особою.

Фактично виявлено факти оформлення ТОВ «Граньстройінвест» операцій з придбання та продажу ТМЦ. що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.».

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договору в повному обсязі, а тому посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджується.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Судом було досліджено матеріали та встановлено, що актах приймання виконаних будівельних робіт в рядку зазначено «Здав Генпідрядник (Субпідрядник)» не вказано посаду, прізвище, ім'я та по-батькові матеріально - відповідальної особи, яка своїм підписом повинна засвідчувати виконання та здачу виконаних робіт, а в рядку "Прийняв Замовник" не вказано посаду, прізвище, ім'я та по-батькові, яка виконані роботи і яка своїм підписом повинна підтверджувати їх одержання.

Враховуючи вище викладене, Суд приходить до висновку, що з даних документів не має можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у операціях оформлених, як операції виконання будівельних робіт, а тому дані документи складені з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук