Ухвала суду № 3308666, 16.02.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

16 лютого 2009 року                                                                               № 22а-5648/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді-доповідача        Шавеля Р.М.,

суддів                         Стародуба О.П. та Каралюса В.М.,

при секретарі –           Романишин О.Р.,

з участю осіб:

від відповідача –         Савченко П.В., довіреність № 88/10-0 від 06.06.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

напостанову господарського суду Львівської обл. від 04.02.2008р. у справі № 28/378А/5015

за позовомПриватного підприємства «Липовий цвіт»

доДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002142321/1 від 23.08.2007р.,-

В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>

04.12.2007р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Липовий цвіт» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Галицькому районі м.Львова № 0002142321/1 від 23.08.2007р. (а.с.2-3).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 04.02.2008р.заявлений позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 0002142321/1 від 23.08.2007р. про визначення податкового зобов’язання за платежем єдиний податок в сумі 2574 грн. 26 коп.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. понесених судових витрат (а.с.61-64).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ДПІ у Галицькому районі м.Львова, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.68-69).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що згідно даних бухгалтерського і податкового обліку позивач в порушення вимог ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів господарювання» не оподаткував списану кредиторську заборгованість в розмірі 21452 грн. 19 коп., щодо якої минули строки позовної давності. Дане порушення призвело до заниження суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету у ІV кварталі 2006 року, на суму 2145 грн. 22 коп. (а.с.68-69).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Липовий цвіт» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004р. по 22.05.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1123/23-024/22396151 від 31.05.2007р. (а.с.5-14).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів господарювання», яке полягає у заниженні сплати єдиного податку в IV кварталі 2006 року на суму 2145 грн. 22 коп. При цьому виявлено, що підприємством не оподатковано в IV кварталі 2006 року списану кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, на суму 21452 грн. 19 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки і результатів адміністративного оскарження (рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 18514/25-005 від 23.08.2007р.) податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002142321/1 від 23.08.2007р. про визначення податкового зобов’язання за платежем єдиний податок в сумі 2574 грн. 26 коп., з яких 2145 грн. 22 коп. за основним платежем та 429 грн. 04 за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.4, ).

            Відповідно до ст.3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів господарювання» суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

            Частиною 3 ст.1 цього Указу передбачено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

            Згідно з п.2 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва-юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затв. наказом ДПА України № 554 від 12.10.1999р., уграфі 6 "Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів" відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

Також п.5 вказаного Порядку встановлено, що уграфі 5 "Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації" відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Виходячи із системного аналізу наведених положень, колегія суддів вважає, що кредиторська заборгованість не відноситься до виручки від реалізації продукції в розумінні ч.3 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів господарювання».

Платник єдиного податку застосовує касовий метод для обчислення суми виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок чи в касу.

Окрім цього, наказом ДПА України № 554 від 12.10.1999р. значно розширена база оподаткування єдиним податком, яка визначена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів господарювання».

Вказаний наказ ДПА України визначає лише облікові аспекти діяльності підприємств, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, і не встановлює порядок оподаткування єдиним податком.

В іншому наказі ДПА України № 553 від 12.10.1999р. «Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва-юридичною особою», яким встановлені форми податкової звітності, у складі бази оподаткування єдиним податком не згадуються позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

            Таким чином, господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що відповідно до ст.3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів господарювання» єдиний податок нараховується на суму виручки, отриманої безпосередньо від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт); при списанні кредиторської заборгованості позивач не отримував на розрахунковий рахунок чи в касу грошових коштів, а тому база для нарахування єдиного податку є відсутньою.

За таких обставин винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення № 0002142321/1 від 23.08.2007р. є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

            З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 04.02.2008р. залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання  ухвалою законної сили.

Суддя-доповідач:                                                                                                    Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                                    О.П.Стародуб

          В.М.Каралюс