Постанова № 33086475, 21.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р. Справа № 914/2413/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі: Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Управління будинками № 2» Вих. № 370 від 26.07.2013 р. (вхідний суду першої інстанції № 1010/13-01 від 26.07.13р., вхідний суду апеляційної інстанції № 05-05/1605/13 від 30.07.2013 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 09 липня 2013 року

у справі № 914/2413/13 (суддя Ю.Б.Деркач),

порушеній за позовом

Позивача: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

До відповідача: Комунального підприємства «Управління будинками № 2», м. Львів,

Про стягнення заборгованості в сумі 245628,65 грн., в т.ч. 202618,29 грн. - основного боргу, 24100,52 грн. - пені, 14558,09 грн. - 3% річних, 4351,75 грн. - інфляційних втрат та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

Від апелянта/відповідача: Світенко І.Б. - п/к за дорученням № 337 від 04.07.2013 р.,

Від позивача: не прибув.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Права та обов'язки зрозумілі. Заяв про відвід суддів - не поступало.

Представник апелянта/відповідача подав письмове клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 30.07.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/2413/13 Господарського суду Львівської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченка Я.О.

Як вбачається з матеріалів справи, вступну і резолютивну частини рішення у справі № 914/2413/13 оголошено 09.07.13 р. (без участі представника відповідача/апелянта), повний текст рішення місцевого господарського суду оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано - 12.07.2013р., місцевим господарським судом розіслано сторонам судове рішення - 15.07.2013 р. (а.с. 52/зворот), апеляційну скаргу відповідачем здано на пошту 26.07.13р., до 24-ї години останнього дня строку, визначеного відповідно до частини третьої ст. 50 ГПК України), що підтверджується відтиском поштового штампу на квитанції № 16/25404 (а.с. 66), отримана судом першої інстанції 26.07.2013 р. за вх. № 1010/13-01 (а.с. 60), справа № 914/2413/13 разом із апеляційною скаргою поступила на адресу Львівського апеляційного господарського суду 30.07.13р. за вх. № 05-05/1605/13 (а.с. 60), отже відповідно до частини третьої статті 50 та частини четвертої статті 51 ГПК України, строк на подання апеляційної скарги не вважається пропущеним.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління будинками № 2» Вих. № 370 від 26.07.2013 р. (вх. суду першої інстанції № 1010/13-01 від 26.07.13р., вх. суду апеляційної інстанції № 05-05/1605/13 від 30.07.2013 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 14.08.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи( а.с. 58, 59).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 р. розгляд справи було відкладено на 21.08.2013 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією, згідно з Інструкцією діловодства.

Від апелянта/відповідача повноважний представник прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду у справі № 914/2413/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення з Комунального підприємства «Управління будинками № 2» штрафних санкцій, а саме: пені у розмірі 12000,00 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 14558,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4351,75 грн. - відмовити.

Від позивача представник, в дане судове засідання, не прибув, приймав участь у судовому засіданні, яке відбулося 14.08.2013 р., на якому, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 73-76), просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника позивача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. про відкладення розгляду даної справи на 21.08.2013 р. на 10 год. 00 хв., участь повноважних представників сторін обов'язковою не визнавалася (а.с. 79-80).

Нормами чинного законодавства України (ст. 28 ГПК України) не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу, в т.ч. позивача, в судовому процесі.

Разом з тим, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. участь повноважних представників обов'язковою не визнавалася (а.с. 79-80).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/2413/13.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року у справі № 914/2413/13 (суддя Ю.Б.Деркач) позов задоволено частково (пункт перший резолютивної частини рішення). Стягнуто з Комунального підприємства «Управління будинками №2» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Авіаційна, 35, ідентифікаційний код 31417179) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 202618,29 грн. - основна заборгованість, 12000,00 грн. - пені, 14558,09 грн. - три відсотки річних, 4351,75 грн. - інфляційних втрат та 4913,00 грн. судового збору (пункт другий резолютивної частини рішення). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (пункт третій резолютивної частини рішення) (а. с. 48-52).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/відповідач (Комунальне підприємство «Управління будинками № 2») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 60-63, 67-70), просить: 1) Скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2013р. у справі № 914/2413/13 про стягнення з КП «Управління будинками № 2» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 202618,29 грн. основного боргу, 12000,00 грн. пені, 14558,09 грн. 3% річних, 4351,75 грн. інфляційних втрат та 2) винести рішення, в якому відмовити Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у задоволенні позову в частині стягнення з Комунального підприємства «Управління будинками № 2» штрафних санкцій, а саме: пені у розмірі 12000,00 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 14558,09 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляції у розмірі 4351,75 грн.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не враховано, що відповідач є комунальним підприємством і його бюджет формується виключно з оплати населення послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та інших комунальних послуг, жодних дотацій не отримує, відтак, можливості погашення боргів за поставку природних ресурсів, в тому числі і за газ, який використовується для надання послуг населенню, напряму пов'язаний з отриманням коштів від мешканців будинків, що розташовані на території, що обслуговуються відповідачем. Оскільки, оплата за комунальні послуги від населення, незважаючи на заходи, що вживалися працівниками відповідача, поступала і на даний час поступає не в повному обсязі із значними затримками, то утворився борг мешканців за спожиті послуги в сумі майже 400000,00 грн., тому КП «Управління Будинками № 2» не мало змоги вчасно розрахуватись з ДК «Газ України» за поставлений природній газ. Також в апеляційній скарзі зазначає, що у підприємства на даний час скрутне матеріальне становище, яке ще більше може ускладнитьсь, якщо підприємство вимушено буде сплатити крім основного боргу, ще й велику суму штрафних санкцій.

Крім того, звертає увагу суду на те, що згідно п. 7.3.1 розділу 7 «Відповідальність сторін» Договору, у разі порушення договору відповідач повинен сплатити крім суми боргу тільки пеню. Вважає, що нарахування індексу інфляції та 3% річних за прострочення платежів у договорі не обговорювались, а відтак і не повинні були застосовуватись.

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач: Дочірня компанія «Газ України» НАК «Нафтогаз України» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 31301827, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 04116, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Шолуденка, буд. 1, вид діяльності за КВЕД (Кваліфікація видів економічної діяльності): 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний), 35.21 Виробництво газу, 41.10 Організація будівництва будівель, 71.11 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, що підтверджується витягом з Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а. с. 35-37).

Апелянт/відповідач: Комунальне підприємство «Управління будинками № 2» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 31417179, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 81500, Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, вул. Авіаційна, будинок 35, вид діяльності за КВЕД: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, 38.11 Збирання безпечних відходів, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і .у., що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 701230 (а. с. 42), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 933355 (а. с. 43) та витягом з Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а. с. 32-34).

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 р. на веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 23.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Позивач - у справі, Постачальник - за договором) та Комунальним підприємством «Управління будинками № 2» (Відповідач - у справі, Покупець - за Договором) 23 грудня 2010 року було укладено Договір № 22/11-ТЕ-1145-Н про закупівлю природного газу за державні кошти (а. с. 15-19) та Додаткові угоди: за № 1 від 23.12.2010р. (а. с.20-22), за № 2 від 28.01.2011 р. (а.с. 23), за № 3 від 31.03.2011 р. (а.с. 24), за № 4 від 01.07.2011 р. (а.с. 25), за № 5 від 30.08.2011р. (а.с. 26) (далі за текстом - Договір).

Зазначений Договір та Додаткові угоди №№ 1 - 5 до нього, укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, оскільки відповідає вимогам статті 712 ЦК України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений Договір не розірвано, не змінено, не скасовано у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні, відтак є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України.

Відповідно до пункту 1.1 даного Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природній газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природній газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Так, пунктом 1.2 Договору визначено, що Постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природній газ (надалі газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1700,000 тис. куб. м. в тому числі по місяцях: січень - 300,000 тис. куб. м.; лютий - 300,000 тис. куб. м.; березень - 250,000 тис. куб. м.; квітень - 150,000 тис. куб. м.; жовтень - 150,000 тис. куб. м.; листопад - 300,000 тис. куб. м.; грудень - 300,000 тис. куб. м.

Розділом ІІ Договору передбачено якість природного газу, який поставлятиметься.

Пунктом 3.1. зазначеного Договору, сторони визначили загальну вартість природного газу, який поставлятиметься за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. з урахуванням вартості його транспортування. Так, загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2225640,00 грн. з урахуванням ПДВ - 20%.

Порядок здійснення оплати сторони передбачили розділом IV Договору.

Пунктом 4.1 визначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У розділі V стони передбачили порядок поставки товару (природного газу), права та обов'язки сторін визначено у розділі VІ Договору.

Відповідно до п. 6.1.1. покупець зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, підписувати акт приймання-передачі газу (п. 6.1.2.).

Відповідальність сторін за невиконання та/або за неналежне виконання умов цього Договору передбачена у розділі VII Договору.

Так, п. 7.3.1. Договору визначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. Договору, він зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла а період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду № 2 від 28.01.2011 р. (а. с. 23), Додаткову угоду № 3 від 31.03.2011 р. (а. с. 24), Додаткову угоду № 4 від 01.07.2011 р. (а. с. 25) та Додаткову угоду № 5 від 30.08.2011 р. (а. с. 26).

Вище перелічені Додаткові угоди № 2, № 3, № 4, № 5 до Договору № 22/11-ТЕ-1145-Н від 23.12.2010 р., укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

Так, 28.01.2011р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 22/11-ТЕ-1145-Н від 23.12.2010р. (а. с. 23), в якій зазначено:

1. Викласти назву Договору у наступній редакції: «Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання».

2. Викласти назву Додатку №1 до Договору у наступній редакції: «Додаток №1 до Договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання».

3. Пункт 1.3. із тексту Договору виключити, відповідно п. 1.4. вважати пунктом 1.3.

4. Викласти пункт 3.1.1. Договору у наступній редакції: « 3.1.1. Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу».

5. Викласти пункт 3.2. Договору у наступній редакції: « 3.2. Сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, Сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи».

6. Викласти пункт 10.1 Договору у наступній редакції: « 10.1. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення».

7. Решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

31.03.2011р. між сторонами, укладено Додаткову угоду № 3 про внесення змін до п. 3.1. Договору щодо ціни за 1000 куб. м. природного газу, який позивач зобов'язувався поставляти відповідачу з 01.04.2011р. Решта умов договору залишено без змін (а с. 24).

01.07.2011р. між тими самими сторонами було укладено Додаткову угоду № 4 до вищевказаного Договору, якою внесено зміни до п. 3.1. Договору, щодо зміни ціни вартості газу з 01.07.2011р. Решта умов Договору залишено без змін (а с. 25).

Також, між сторонами у справі 30.08.2011 р. було укладено Додаткову угоду № 5 до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 22/11-ТЕ-11145-Н від 23.12.2010 р. (зі змінами викладеними у п. 1 та 2 Додаткової угоди № 2 до вищевказаного договору) про наступне: « 1. З 06 серпня 2011 по 30 вересня 2011 року природний газ для надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за цим договором не постачається.

Поставка природного газу для надання релігійним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року буде здійснюватися за окремим договором у зв'язку із набуттям чинності Закону України від 07.07.11 Р63609-УІ.

2. Доповнити пункт 2.2 додатку №1 до Договору абзацом в наступній редакції:

«Разом з актами приймання-передачі газу Покупець в обов'язковому порядку надає копію документ щодо підтвердження повноважень особи, яка підписує акт. Така копія повинна бути завірена підписом керівника або уповноваженої ним особи та скріплена печаткою підприємства з обов'язковим зазначенням дати завіряння, яка має бути не раніше дати складання первинного документа.»

3. Решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання

сторонами.».

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов вказаного Договору та Додаткових угод, на підставі підписаних двома сторонами Актів передачі - приймання природного газу: від 31.01.2011р. (а. с. 27) позивач поставив відповідачу природній газ на суму 216197,36 грн., в т. ч. ПДВ 36032,89 грн.; від 28.02.2011р. (а. с. 28) позивач поставив відповідачу природній газ на суму 205046,90 грн., в т. ч. ПДВ 34174,48 грн.; від 31.03.2011р. (а. с. 29) позивач поставив відповідачу природній газ на суму 177033,95 грн., в т. ч. ПДВ 29505,66 грн.; від 30.04.2011р. (а. с. 30) позивач поставив відповідачу природній газ на суму 53889,29 грн., в т. ч. ПДВ 8981,55 грн.

Отже, місцевим судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивачем на виконання умов вищевказаного Договору, було поставлено відповідачу товар: природній газ, на загальну суму 652167,50 грн. (216197,36 грн. + 205046,90 грн. + 177033,95 грн. + 53889,29 грн.).

Як встановлено місцевим господарським судом, за отриманий природній газ відповідач, в порушення умов Договору, розрахувався з позивачем частково, сплативши позивачу 449549,22 грн.

Основна сума боргу за поставлений позивачем відповідачу природній газ згідно вищевказаного Договору складає 202618,29 грн. (652167,50 грн. - 449549,22 грн. = 202618,29 грн.), що не заперечується апелянтом/відповідачем в апеляційній скарзі та не заперечувалося представником скаржника у судовому засіданні.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчиниш певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а

інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами частини першої ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 202 618,29 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 24100,52 грн., яка нарахована відповідно до п. 7.3.1. Договору (пеня розрахована за кожний період окремо).

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього Договору, він сплачує (крім основного боргу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3. Договору сторони визначили, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

В частині щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.ст. 216, 217 ГК України, а також ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За загальними приписами цивільного законодавства, штраф та пеня (в нашому випадку - пеня) є самостійними способами захисту цивільних прав, що встановлюється за згодою сторін, видами забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, не суперечить приписам чинного законодавства (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012р. у справі № 3-24гс12).

Як встановлено колегією суддів та вбачається з мотивувальної та резолютивної частини рішення місцевого суду, позовні вимоги позивача в частині стягнення 24 100,52 грн. пені задоволено частково на суму 1200,00 грн., при цьому місцевий суд, постановляючи в цій частині судове рішення враховував той факт, що відповідач є комунальним підприємством і його бюджет формується виключно з оплати населення послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та інших комунальних послуг, жодних дотацій не отримує та зважаючи на оплату не в повному обсязі мешканцями за спожиті послуги, вважаючи зазначені обставини винятковими, та такими, що заслуговують на увагу суду, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, прийшов до висновку, зменшити розмір неустойки (у формі пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та стягнув 12000,00 грн. пені, а не 24100,00 грн., як клопотав перед судом позивач.

З зазначеним вище висновком місцевого господарського суду погоджується колегія Львівського апеляційного господарського суду, виходячи з такого.

По-перше, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду при прийнятті рішення надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

По-друге, відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як уже було вище встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, апелянт/відповідач є комунальним підприємством (а.с. 32, 42), і його бюджет формується виключно з оплати населення послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та інших комунальних послуг. Крім того, апелянтом/відповідачем частково було оплачено кошти за спожитий природній газ в сумі 449 549,22 грн.

Відповідно до вищенаведеного, місцевим судом правомірно було зменшено розмір пені та присуджено до стягнення 12000,00 грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 4351,75 грн. - інфляційних втрат, за період з березня 2011р. по травень 2013р., з урахуванням того, що оплата мала були проведена відповідачем до 10 числа наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1. Договору), тобто до 10.05.2013р., включно, відтак інфляційні втрати нараховуються за травень 2013р. як за повний місяць, виходячи з офіційного курсу інфляції у період за який нараховуються інфляційні втрати (за березень 2011 р. - 101,4%, за квітень 2011р. - 101,3%, за травень 2011р. - 100,8%, за червень 2011р. - 100,4%, за липень 2011р. - 98,7%, за серпень 2011р. - 99,6%, за вересень 2011р. - 100,1%, за жовтень 2011р. - 100,0%, за листопад 2011р. - 100,1%, за грудень 2011р. - 100,2%, за січень 2012р. - 100,2%, за лютий 2012р. - 100,2%, за березень 2012 р. - 100,3%, за квітень 2012р. - 100,0%, за травень 2012р. - 99,7%, за червень 2012р. - 99,7%, за липень 2012р. - 99,8%, за серпень 2012р. - 99,7%, за вересень 2012р. - 100,1%, за жовтень 2012р. - 100,0%, за листопад 2012р. - 99,9%, за грудень 2012р. - 100,2%, за січень 2013р. - 100,2%, за лютий 2013р. - 99,9%, за березень 2013 р. - 100,0%, за квітень 2013р. - 100,0%, за травень 2013р. - 100,1%), від сум боргу з урахуванням проплат та 14558,09 грн. - три відсотки річних, за період з 21.02.2011р. по 29.12.2011р., від суми боргу, який склався у відповідні періоди, з урахуванням проплат за поставлений газ, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

У відповідності до п. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Правильність розрахунку трьох відсотків річних була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви, відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 14558,09 грн. підлягає до задоволення.

Розмір інфляційних витрат, нарахований позивачем на відповідача в сумі 4351,75 грн. був перевірений в судовому засіданні, відповідає розрахунку приведеному у тексті позовної заяви.

Слід зазначити, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат передбачених ст. 625 ЦК України є самостійним способом захисту цивільних прав, передбачених статтею 16 ЦК України, які стягуються лише при простроченні виконання грошового зобов'язання. Стаття 625 ЦК України передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою і не відноситься до передбачених ст.ст. 546, 549 ЦК України видів забезпечення виконання зобов'язань.

З огляду на наведене, ототожнення скаржником неустойки у формі пені, стягнення якої передбачено Договором, 3% річних та інфляційних витрат, як штрафних санкцій є необґрунтованим.

Відтак, твердження апелянта/відповідача, що місцевий суд при винесенні рішення повинен був відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, а саме: пені у розмірі 12000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 4351,75 грн. та 3% річних у розмірі 14558,09 грн., колегія суддів вважає безпідставними.

Слід зазначити, що згідно п. 3, ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якого, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України (надалі ГК України) визначено, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що суд має право зменшити у виняткових випадках розмір санкцій, а не як вважає апелянт відмовити у задоволенні розміру неустойки.

Крім того, апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не враховано, що відповідач є комунальним підприємством і його бюджет формується виключно з оплати населення послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та інших комунальних послуг та жодних дотацій не отримує. Такі твердження апелянта є безпідставними, оскільки, у мотивувальній частині рішення місцевого суду від 09.07.2013 р. у справі № 914/2413/13 (абзац дев'ятий зверху мотивувальної частини судового рішення)( а. с. 51) місцевим судом враховано той факт, що відповідач є комунальним підприємством.

Щодо тверджень апелянта/відповідача, що пунктом 7.3.1 розділу 7 «Відповідальність сторін» Договору, передбачено лишень нарахування пені, а відтак, нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення платежів у договорі не обговорювались, та не повинні були застосовуватись, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Стягнення 3% річних та інфляційних витрат нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України наступає незалежно від того, чи це врегульовано умовами (пунктами) договору, як і не забороняється врегулювання розміру 3% річних договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України зі справ № 13/206, 17/28, 5/233, 24/196/06.

Посилання апелянта на те, що однією із підстав для відмови позивачу у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат є відсутність коштів у відповідача на виконання зобов'язань за Договором № 22/11-ТЕ-1145-Н від 23.12.2010 року через несплату платежів споживачами газу, в т.ч. мешканцями будинків - фізичними особами судом до уваги не приймається, виходячи з такого.

Статтею 218 ГК України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, внаслідок якої боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (стаття 617 ЦК України, частина друга статті 218 ГК України).

Та обставина, що мешканці (кінцеві споживачі) сплачують кошти за комунальні послуги впродовж року і мають реструктуризацію заборгованості, не впливає на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем та відповідно не виключають його вини у виникненні заборгованості (аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2011 № 47/523).

Відтак, таке рішення не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційних втрат та 3% річних).

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами.

Як зазначено вище у цій постанові місцевим судом правомірно зменшено розмір пені та судовий збір в тій частині покладено на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки не доведені належними та допустимими доказами у справі.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2013р. у справі № 914/2413/13 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, п. 3, ч. 1, ст. 83, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року у справі № 914/2413/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

21.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови суду виготовлено та підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 21.08.2013 року.