Рішення № 33086470, 13.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р.Справа № 926/402/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_2, с. Банилів-Підгірний до Публічного АТ "УкрСиббанк" в особі структурного підрозділу (філії) "Універсальне відділення УкрСиббанук № 219", м. Чернівці; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шевченківський відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, м. Чернівці про звільнення коштів з-під арешту та відновлення видаткових операцій по рахунку за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Гримайло Н.Р. за довіреністю № 6289 від 27.12.2012 р.

3-ї особи на стороні позивача - не з'явився

3-ї особи на стороні відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 926/402/13 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (відповідач) про звільнення коштів з-під арешту та відновлення видаткових операцій по рахунку. Згідно позову позивач просить суд:

- припинити дії Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Універсального відділення УкрСиббанку № 219, які порушують право Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" в особі Універсального відділення УкрСиббанку № 219 звільнити кошти з під арешту та відновити видаткові операції по рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритого у Публічному акціонерному товаристві "УкрСиббанк".

В обґрунтування позову позивач вказував, що 10 квітня 2008 р. між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», в особі структурного підрозділу - відділення № 219 та ним, громадянином ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 196388-1. У відповідності до зазначеного договору він зобов'язався перед банком відповідати в повному обсязі за невиконання громадянином ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11331749000 від 10 квітня 2008 р., укладеного між ОСОБА_2 та банком. У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе ОСОБА_2 зобов'язань, Акціонерний комерційний банк «УкрСиббанк» звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовною заявою про стягнення заборгованості. При звернені до цивільного суду, банком було також подано заяву про забезпечення позову від 21 січня 2010 р. 27 січня 2010 р. ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці заява була задоволена, ОСОБА_1 було обмежено право виїзду за кордон та в межах суми заявлених позовних вимог накладено арешт на рухоме та нерухоме майно. 24 червня 2010 року, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці вимоги Акціонерного комерційного банку «УкрСиббанк» були задоволені, яким позивача, як солідарного боржника було притягнуто до відповідальності по зобов'язанням ОСОБА_2. 05 жовтня 2012 року позивачем було отримано листа від Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з повідомленням щодо накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку належного йому, як приватному підприємцю, відкритому в тому ж банку. Накладення арешту на кошти, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», зупинили видаткові операції по належному йому рахунку. За таких обставин позивач вказував, що з дій Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» вбачається, що накладення арешту на кошти, які відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України входять до складу мого майна, як суб'єкта господарювання та призначені для здійснення товарних відносин з іншими суб'єктами, а також для інших фінансових відносин, - є обмеженням його права на підприємницьку діяльність, тобто є грубим порушенням ст. 42 Конституції України.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 25.06.2013 р. розгляд справи було відкладено на 29.07.2013 р. о 12:00.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 19.07.2013 р. за вх. № 26354, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю будь-яких порушень з боку банку.

Згідно розпорядження Керівника апарату суду Панасенко І.В. від 26.07.2013 р. № 831 був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 926/402/13 у зв'язку з відрядженням судді Аюпової Р.М.

Згідно витягу з автоматизованої системи документообігу суду від 26.07.2013 р. по справі № 926/402/13 справу було призначено для розгляду судді Доленчуку Д.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 29.07.2013 р. розгляд справи було відкладено на 13.08.2013 р. о 10:00.

Представник відповідача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 13.08.2013 р. за вх. № Д556/13, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представники позивача та 3-х осіб в призначене судове засідання не з'явилися, про судове засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 01.08.2013 р. за вх. № 27975, надав клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 29.07.2013 р. о 12:00, яке судом долучено до матеріалів справи. В задоволенні даного клопотання представника відповідача господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки судове засідання призначене на 29.07.2013 р. о 12:00 було відкладено на 13.08.2013 р. о 10:00.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

10 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", та громадянином ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11331749000.

Відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 11331749000 від 10.04.2008 р. банком був наданий позичальнику кредит в сумі 38400,00 дол. США.

Також, 10 квітня 2008 р. між банком та громадянином ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 196388-1.

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 зобов'язувався перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед банком, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11331749000 від 10.04.2008 р. в повному обсязі, як існуючих на момент укладання договору поруки, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе ОСОБА_2 зобов'язань, банк звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовною заявою про стягнення заборгованості.

27 січня 2010 р. ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці була задоволена заява банку про забезпечення позову та, зокрема, тимчасово обмежено ОСОБА_1 право виїзду за кордон, до моменту виконання ним своїх зобов'язань перед банком; накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 червня 2010 р. позов банку був задоволений; стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом та нарахованими відсотками - 40643 (сорок тисяч шістсот сорок три) дол. США 71 цнт., що по курсу НБУ становить 324540 (триста двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 03 коп., пеня - 114 (сто чотирнадцять) дол. США 54 цнт. що по курсу НБУ становить 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 64 коп.; неустойка - 500 (п'ятсот) грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

13 вересня 2012 р. держаним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції була винесена постанова про арешт коштів боржника відповідно до якої на підставі рішення суду був накладений арешт на кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1; код фінансової установи: 351005; назва фінансової установи: АТ "УкрСиббанк" та належать боржнику - ОСОБА_1 у межах суми 327774,67 грн. Дана постанова була прийнята банком до виконання з 19.09.2012 р.

При цьому суд зазначає, що доказів скасування або визнання недійсної постанови про арешт коштів боржника від 13.09.2012 р. в матеріалах справи не міститься, у зв'язку з чим вона є чинною.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ч.1,3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.1,3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо іншій строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Частиною 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до п.10.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22 обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

Згідно з п. 10.2. вказаної Інструкції арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Відповідно до п. 10.9. Інструкції кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Згідно ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст. 320 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Між тим, суб'єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 Господарського кодексу України).

У роз'ясненні Міністерства юстиції України від 14.01.2011 року "Статус фізичної особи - підприємця: проблеми застосування законодавства" було зазначено про те, що чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

Враховуючи вищевикладене та те, що постанова про арешт коштів боржника від 13.09.2012 р. є чинною, суд прийшов до висновку, що дії банку є правомірними, вони не порушують права позивача, а підстави для звільнення коштів з під арешту та відновлення видаткових операцій по рахунку позивача відсутні.

За таких обставин позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 42, 55 Господарського кодексу України, ст.ст. 320, 325, 1066, 1068, 1074 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.