Вирок № 33086243, 22.08.2013, Зміївський районний суд Харківської області

н.с.621/2352/13-к

н.п. 1-кп/621/164/13

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - Бібіка О.В.

за участю: секретаря - Онацької В.В.

сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: заступника прокурора Зміївського району - Гетьман О.М., з боку захисту: обвинуваченого - ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження №12013220300000889 від 13 червня 2013 року за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернетчина Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, холостого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючого фактично за адресою: АДРЕСА_1, судимого 14.10.2009 року вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 296 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений 14.04.2011 року за відбуттям покарання,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 12.06.2013 року, близько 17 год. 00 хв., в кімнаті будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, ножем навмисно завдав один удар в область лівої вушної раковини та два удари ножем в область задньої поверхні грудної клітини зліва громадянці ОСОБА_3, заподіявши їй відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 301-Зм/13 непроникаючу різану рану в області лівої вушної раковини, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, та дві проникаючі колото-різані поранення задньої поверхні грудної клітки ліворуч, що ускладнилися у своїй течії розвитком лівобічного пневмотораксу, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (згідно п. 2.1.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).

Своїми навмисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Потерпіла ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з»явилася. Надала заяву про проведення судового розгляду за її відсутності. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має у з»язку із добровільним відшкодуванням обвинуваченим завданої їй шкоди. ( а.с.21).

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи, на підставі яких стороною обвинувачення йому пред»явлено обвинувачення. Пояснив про обставини справи як викладено вище у вироку.

Прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з»ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, та винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, органом досудового розслідування кваліфіковано правильно, та визнає його винним у скоєнні даного злочину.

При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину і вважає, виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів не можливо без його ізоляції від суспільства.

Обставиною, яка, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, повне відшкодування потерпілій шкоди, завданої злочином, наявність на утриманні неповнолітніх дітей.

Обставинами, які, відповідно до статті 67 КК України, обтяжують покарання, є скоєння злочину у стані алкогольного сп"яніння, рецидив злочинів.

Призначаючи покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.1 ст. 121 КК України, суд виходить із того, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин проти здоров»я особи, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння в період непогашеної судимості за умисний злочин об»єктом якого є, крім громадського порядку, також і здоров»я людини. Даний факт підтверджується вироком Зміївського районного суду Харківської області від 14.10.2009 року у справі № 1-182/2009 р.

Отже, обвинувачений ОСОБА_1, звільнившись із місць позбавлення волі 14 квітня 2011 року належних висновків для себе не зробив та в період непогашеної судимості вчинив тяжкий злочин. Новий злочин він вчинив також перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, як і за обставин викладених у вироку Зміївського районного суду Харківської області від 14.10.2009 року, тільки з більш тяжкими наслідками.

Доводи обвинуваченого та захисту і докази на які вони посилаються, щодо повного відшкодування шкоди потерпілій та відсутності претензій з її боку, перебування на утриманні обвинуваченого чотирьох неповнолітніх дітей, не працевлаштованість фактичної дружини, наявність постійного місця роботи та позитивна характеристика ОСОБА_1, судом враховуються як пом»якшуючі покарання обставини, та є підставою для застосування положень ст.69 КК України.

Виходячи із вимог п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання"

Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Приймаючи рішення про перехід до покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, в межах даного виду покарання, суд виходить із наявності трьох обставин, що пом"якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 а саме щире, дієве каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, враховує вік обвинуваченого.

При задоволенні цивільного позову прокурора, суд виходить із тих підстав, що цивільний відповідач ОСОБА_1 повністю його визнав та у відповідності до ст. 174 ЦПК України, задовольняє у повному обсязі.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 374 КПК України, суд -

засудив :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст..69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 ( два) роки.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний ОСОБА_1 слідчим суддею Зміївського районного суду Харківської області від 14.06.2013 року, до набрання вироком законної сили - змінити на утримання під вартою, взявши ОСОБА_1 під варту негайно в залі суду.

Початком строку відбування покарання ОСОБА_1 слід вважати 22 серпня 2013 року.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального закладу охорони здоров»я «Зміївської центральної районної лікарні» 614 (шістсот чотирнадцять) гривень 86 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на стаціонарне лікування потерпілої, які перерахувати на р/р 35419008001893 в УДК в Харківській області МФО 851011 код ОКПО 02003178.

Речові докази у кримінальному провадженні №12013220300000889: футболку та шорти, що зберігаються у камері зберігання речових доказів Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області, квитанція № 868 - повернути ОСОБА_1, а в разі відмови останнього забрати речі - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.В. Бібік