Рішення № 33085939, 12.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.2013 Справа № 905/4847/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

розглянув матеріали справи за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ Донецької області

до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 14 300грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - представник по довіреності №4041 від 19.12.2012р.

від відповідача -- Сидюк Г.А. - представник по довіреності №4041 від 19.12.2012р.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 29.07.2013р.

до 12.08.2013р.

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ Донецької області суми боргу у розмірі 19 300грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію рахунку-фактури №7 від 20.01.2012р., копію рахунку №176 від 17.06.2013р., копії видаткових накладних №РН-70 від 14.05.2012р., №РН-71 від 14.05.2012р., копію податкової накладної №42 від 23.03.2012р., копію платіжного доручення №8179 від 23.03.2012р., копії вимоги про оплату №18/06-13 від 18.06.2013р.

Відповідач у відзивах на позовну заяву б/н, б/д та вих.№26/07-196 від 08.08.2013р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав того, що позивач у позовній заяві не вказав згідно якого договору виникла заборгованість 19 300грн. Разом з тим, позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 від 01.04.2013р. про стягнення суми боргу по договору №24-12 від 16.01.2012р. в розмірі 19 300грн. Проте, за даними бухгалтерського обліку підприємства відсутні відомості щодо заборгованості за вищевказаним договором, про що було і повідомлено позивача листом вих.№26/07-100-665 від 25.04.2013р. На підставі викладеного, вважає, що провадження по справі №905/4847 підлягає припиненню, у зв»язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, посилається на ч.1 ст.692 ЦК України наполягає на тому, що згідно рахунку-фактури №7 від 20.01.2012р., відповідач не отримав видаткову накладну та зобов»язання згідно цього рахунку не наступили.

У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог від 12.08.2013р. в порядку ст.22 ГПК України, у зв»язку з частковим погашенням боргу відповідачем у сумі 5 000грн., про що свідчить платіжне доручення №5014 від 25.07.2013р. Тому, просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» суму боргу у розмірі 14 300грн. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

23 березня 2012р. відповідач здійснив перерахування грошових коштів у сумі 15 000грн. на поточний рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ Донецької області платіжним дорученням №8179 з наступним призначенням платежу: «Оплата за щебень шлаковий з доставкою згідно рахунку №7 від 20.01.2012р. по дог.листу №3/16-12 від 11.01.2012р. у т.ч. ПДВ 20% 2 500грн.»

Факт перерахуванням спірної суми підтверджено розрахунковим документом, зокрема: платіжним дорученням.

між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м.Краматорськ Донецької області та Публічним акціонерним товариством «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ Донецької області була досягнута усна домовленість, відповідно якої позивач зобов»язався поставити на адресу Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» товар-щебень шлаковий, а останній зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним №РН-70 від 14.05.2012р., №РН-71 від 14.05.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 34 300грн.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури №55 від 14.04.2012р. за щебінь шлаковий на суму 9 300грн. (з урахуванням попередньої оплати здійсненої 23.03.2012р.), №54 від 14.05.2012р. на суму 10 000грн., №176 від 17.06.2013р. на суму боргу 19 300грн.

18 червня 2013р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу вих.№18/06-13 від 18.06.2013р. разом з рахунком-фактури №176 від 17.06.2013р., в якій запропонував відповідачу терміново оплатити заборгованість у сумі 19 300грн., яка виникла згідно вищевказаних видаткових накладних. Проте, претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

У процесі слухання справи, а саме 25.07.2013р. відповідач оплатив щебінь шлаковий за рахунком-фактури №55 від 14.04.2012р. на суму 5 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №5014 від 25.07.2013р. У зв»язку з чим, позивачем зменшено розмір позовних вимог на вказану суму, а отже за розрахунком позивача борг відповідача перед ним складає 14 300грн.

Згідно з частиною 1 статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до змісту товаросупровідних документів на неї.

Згідно з накладними товар одержано відповідачем 14.05.2012р. відтак, з наступного дня одержання товару у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно вимагати оплатити.

Суд відхиляє заперечення відповідача стосовно того, що позивачем у позовній заяві не вказано згідно якого договору виникла заборгованість у сумі 19 300грн., оскільки матеріали справи свідчать про наявність між сторонами по справі саме фактичних взаємовідносин.

Що ж стосується ствердження покупця про те, що згідно рахунку-фактури №7 від 20.01.2012р. він не отримав видаткову накладну, а отже зобов»язання згідно цього рахунку не наступили, суд зазначає наступне.

Рахунок-фактури №7 від 20.01.2012р. був виставлений позивачем для здійснення відповідачем попередньої оплати на суму 32 400грн., що і було зроблено частково останнім, про що свідчить платіжне доручення №8179 від 23.03.2012р. з посиланням у призначенні платежу на спірний рахунок. Таким чином, усі ствердження та заперечення відповідача є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що у позивача настало право вимоги від відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 14 300грн. на підставі накладних з урахуванням вимог ст.692 ЦК України.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 14 300 грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. ст.ст. 509, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ Донецької області про стягнення 14 300грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ Донецької області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ Донецької області суму боргу у розмірі 14 300грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.08.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна