Постанова № 3308521, 25.12.2008, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-22783/08

Категорія 67

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 грудня 2008 року Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.

при секретарі - Чукіній А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду Соціального захисту інвалідів до КП «Троїцькжиткомпослуги» про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року позивач Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з вернувся до суду з позовом до відповідача КП «Троїцькжиткомпослуги», в якому посилається на наступне. У відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року, для всіх підприємств, установ та організацій, в тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Відповідач у порушення вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів, у 2007 році замість 1 інвалідів, не працювало жодного. В порушення ст. 18 зазначеного Закону відповідач протягом 2007 року не інформував Лисичанський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів. У випадку, якщо кількість працюючих інвалідів на підприємствах, установах, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації. Тому відповідачеві у відповідності з ст. 20 вказаного Закону нараховано за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів штрафні санкції у сумі 4925, 00 грн. та пеню за порушення строків сплати цих штрафних санкцій у сумі 218, 67 грн. Добровільно відповідач зазначені суми не відшкодував, тому позивач просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2007 рік у розмірі 4925, 00 грн., та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 218, 67 грн., а всього стягнути 5143, 67 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Справи за участю відділень Фонду, є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті З КАС стосовно визначення адміністративної справи.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від роботодавців за невиконання ними нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів

2

(підпункт 3 пункту 4 «Положення про Фонд соціального захисту інвалідів України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 року).

Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцям, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 23.03.1991 року №875-Х11, реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 ).

Пункт 4 частини першої статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

За таких обставин, суд вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського Кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у ч.1 ст. 19 цифра «15» замінена цифрою «8».

Виходячи з цієї норми, на підприємства (об'єднання), установи та організації покладено обов'язок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щорічно сплачувати відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Відповідно до Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 за N 1767 (далі - Порядок), сума штрафних санкцій дорівнює розміру середньої річної заробітної плати на даному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а для підприємств з чисельністю працюючих від 8 до 15 осіб - розміру половини такої середньої річної плати, при цьому зазначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць,

3

здійснюють відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до законодавства, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до Наказу Мінпраці України №223 від 15 травня 2007 року та Постанови КМУ № 70 від 31 жовтня 2007 року, за порушення строків сплати зазначеної санкції Зараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України , що діяла на момент, сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк .

Судом встановлено, що відповідач є особою, яка повинна приймати заходи до створення робочих місць для інвалідів, за даними позивача, виходячи з кількості працюючих у відповідача 65 осіб, у нього у 2007 році повинен був працювати 1 інвалід.

Згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, наданим відповідачем, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу у 2007 році для працевлаштування інвалідів, у 2007 році на підприємстві не працювало жодного інваліда (а.с. 9).

Як вбачається з довідки Троїцького міського центру зайнятості, Троїцький комбінат комунальних підприємств (код 03339644) звіту щодо вільних робочих місць та потреби в працівниках для інвалідів у 2007 році не надавав (а.с. 5).

Відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував створення ним у 2007 році робочого місця для одного інваліда та інформування ним державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, або про роботу у нього у 2007 році 1 інваліда.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у встановленому законом розмірі, який у даному випадку становить 4925, 00 грн. згідно наданому позивачем розрахунку, який ніким не оспорено (а.с. 6-7).

Оскільки відповідач вказаних штрафних санкцій добровільно не сплатив у встановлені строки, тому він має також сплатити пеню за порушення строків сплати, розмір якої становить 218, 67 грн., згідно наданому позивачем розрахунку, який ніким не оспорено (а.с. 8).

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-1 63 КАС, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду Соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Стягнути на користь Державного Бюджету України з КП «Троїцькжиткомпослуги», зареєстрованого за адресою: 92100, Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, вул. Комсомольська, 38, СФ АБ «Укркомунбанк», МФО 304740, код 03339644, несплачені штрафні санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у сумі 4925 грн. 00 коп., та пеню за порушення строків сплати цих санкцій у сумі 218 грн. 67 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом,

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.