Постанова № 3308359, 11.12.2008, Харківський окружний адміністративний суд

                                                                                                              Справа № 2а-11227/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» грудня 2008 року

м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді -  Спірідонова М.О.

за участю секретаря – Глазунової А.В.

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   у   приміщенні   Харківського   окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» до

про визнання не чинного податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачвської МДПІ у Харківській області, Головного управління державного казначейства України у Харківській області в якому просить суд  визнати не чинним податкове повідомлення-рішення, винесене Дергачівською МДПІ у Харківській області №0000161601/0 від 19.09.2008р.; стягнути з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 53) бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ в розмірі 173606грн. (сто сімдесят три тисячі  шістсот шість) грн. 00 коп. Зобов'язати Головне управління державного казначейства України у Харківській області перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» бюджетну заборгованість в розмірі 173606 (сто сімдесят три тисячі  шістсот шість) грн. 00 коп.

В обґрунтування позову позивач вказав, щовін правомірно визначив суму ПДВ, яка належала до відшкодування позивачу з бюджету, підтверджуються даними податкової декларації з ПДВ за спірний період, а також документами бухгалтерського і податкового обліку.

Представник позивача в судове засідання з’явився та просив суд задовольнити позов у повному обсязі  вказуючи, що  оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм чинного законодавства України..

Представник першого відповідача в судове засідання з’явився та з позовом не погодився у повному обсязі,просив у позові відмовити, оскільки вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким зменшено від'ємне значення ПДВ, задеклароване позивачем у податкових деклараціях за період червень 2008р. правомірними, прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства, посилаючись на положення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.7. «б» ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Представник другого відповідача в судове засідання не з’явився  про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач є платником ПДВ та подає до податкової інспекції податкові декларації по ПДВ.

Суд зазначає, що надані суду документи свідчать, що позивач у строки, встановлені Законом України „Про податок на додану вартість" подавав до Дергачівської МДПІ Харківської області декларації по ПДВ за звітний період червень 2008р., в якій визначена сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню за червень 2008р., в розмірі 4704669,00грн., а також надав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка була відображена у податковій декларації.

Для визначення достовірності нарахування задекларованих до відшкодування з бюджету сум ПДВ першим відповідачем була проведена невиїзна позапланова перевірка, за результатами якої складений акт перевірки від 19.09.2008р. № 997/16-015/30357250. На підставі вказаного акту прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000161601/0 від 19.09.2008 p., яким позивачу була зменшена сума від'ємного значення з ПДВ, що була заявлена ним до відшкодування з бюджету за червень 2008 р. на загальну суму 173606,00грн.

З наданих до матеріалів справи акт перевірки вбачається, що зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2008 р. пов'язано з тим, що під час перевірки встановлено, що підприємства другої ланки контрагентів позивача на дату проведення таких перевірок є такими, що визнані банкрутами та ліквідовані.

Відповідно до акту перевірки від 19.09.2008р. № 997/16-015/30357250зазначено, що за результатами проведення позапланової документальної перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість  позивача за червень 2008 року було складено акт №671/16-015/30357250 від 01.08.2008 року. За результатами зазначеної перевірки підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2008 року в сумі 4704699грн. без урахування  підтвердження правових відносин з контрагентами.

Перший відповідач посилається на те, що відповідно до п.1.8. ст. 1 Закону України «Про ПДВ» бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходу Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню  виходячи з наступного.

Суд, аналізуючи положення вищезазначеної норми, зазначає, що наведена норма, порушення якої виявлено першим відповідачем, дає лише визначення терміну «бюджетне відшкодування», а пп. 7.7.7. «б», п.7.7 ст. 7 цього Закону регулює дії податкового органу за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) в разі виявлення невідповідності суми   бюджетного відшкодування  сумі,  заявленій у податковій декларації. Зазначені норми не визначають підстав, від яких би залежало право на податковий кредит. Також, норма пп. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що бюджетне  відшкодування  підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Випадки, в яких відбувається відшкодування з ПДВ, на які посилається зазначена норма, передбачені наведеними вище статтями Закону України «Про податок на додану вартість».

Не може вважатися законним та обґрунтованим, та прийнятим до уваги судом посилання першого Відповідача в акті перевірки на неправомірність включення позивачем до податкового кредиту відповідних сум ПДВ як непідтверджених по вказаним контрагентам позивача, оскільки сума податкового кредиту позивача сформована за червень 2008 року відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованими як платники податку на додану вартість особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

            Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи  із  договірної  (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не  вище  рівня  звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на  такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від  звичайної  ціни  на  такі  товари (послуги), та складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою,  встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону,  протягом  такого  звітного  періоду  у  зв'язку  з:o:p>/o:p>

     - придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в  оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності  платника податку;o:p>/o:p>

     - придбанням (будівництвом,   спорудженням)   основних   фондів  (основних  засобів,  у  тому  числі інших необоротних матеріальних  активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  в   необоротні  капітальні   активи),  у  тому  числі  при  їх  імпорті,  з  метою  подальшого використання  у  виробництві  та/або  поставці  товарів (послуг) для  оподатковуваних  операцій  у  межах  господарської діяльності платника податку.o:p>/o:p>

Згідно до п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими  подібними  документами  згідно  з  підпунктом  7.2.6  цього  пункту). Згідно з пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові накладні повинні містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  юридичної  особи  або  прізвище,  ім'я  та по батькові  фізичної  особи,  зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість;  податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оскільки ні в акті перевірки, ні в подальшому перший відповідач не заперечує проти того, що позивачем від постачальників, наведених в акті перевірки, дійсно було отримано відповідні податкові накладні у червні 2008р., таким чином висновок акту перевірки про наявність порушень приписів закону України „Про податок на додану вартість" зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства, що виходить за межи повноважень перевіряючих. Представник відповідача підтвердив у судовому засіданні, що під час перевірки було надано всю первинну документацію, яка підтверджує право на отримання бюджетного відшкодування в заявленому обсязі.

За таких обставин зменшення суми ПДВ, заявленої до відшкодування в податкових деклараціях за червень 2008 р. не відповідає фактичним обставинам і проведене при довільному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому є неправомірним.

Таким чином, першим відповідачем не виконані вимоги п. 2 ст. 71 КАС України і не доведена правомірність прийнятого повідомлення - рішення №00000161601/0 від 19.09.2008р., яким позивачу була зменшена сума від'ємного значення з ПДВ, що була заявлена ним до відшкодування з бюджету за червень 2008р. на загальну суму 173606,00 грн., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам п. 7.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом було встановлено, що строк проведення позапланової перевірки заявленого від’ємного значення по ПДВ за червень 2007року, передбачений п.п.7.7.5 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вже минув.

Суд зазначає, що право позивача на бюджетне відшкодування у розмірі 173606,00грн. документально обґрунтовано та базується на нормах чинного законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується посилання першого відповідача на неможливість проведення зустрічних перевірок по ланцюгу, як підставу винесення оскарженого податкового повідомлення рішення, які є обов'язковою вимогою наказів Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 № 350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість", від 06.09.2005 № 386/ДСК "Щодо контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість", яким внесено зміни до наказу ДПА України від 24.04.2003 № 196/ДСК з врахуванням змін, внесених наказом ДПА України від 26.05.2005 № 187/ДСК.

            Суд зазначає, що у відповідності як положень ст. 19, 61, 67 Конституції України так і ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, положення наказів Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 № 350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість", від 06.09.2005 № 386/ДСК "Щодо контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість", яким внесено зміни до наказу ДПА України від 24.04.2003 № 196/ДСК з врахуванням змін, внесених наказом ДПА України від 26.05.2005 № 187/ДСК не є законами України, а є лише наказами для внутрішнього користування.

В частині зобов'язання Головного управління державного казначейства України у Харківській області перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» бюджетну заборгованість в розмірі 173606грн.   позов задоволенню не підлягає оскільки  у відповідності до пп. 7.7.5. пп. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Отже суд приходить до висновку, що  другим відповідачем право позивача на отримання ПДВ не порушено оскільки податковим органом після закінчення перевірки не було надано органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позовтовариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, Головного управління державного казначейства України у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - задовольнити частково.

Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення, винесене Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області № 0000161601/0 від 19.09.2008р..

Стягнути з бюджету (отримувач: УДК у Дергачівському районі, код: 24134314, р/р 31115029700200, код платежу: 14010200, банк отримувача: ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар», код ЄДРПОУ 00858148, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 53 (р/р 26004310005901 Філія АБ «Південний» м. Харков, МФО 350761, код ЄДРПОУ 30357250) від’ємне значення сум ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету за червень 2008 року та відображене у декларації за червень 2008 року в загальній сумі  173606 (сто сімдесят три  тисячі шістсот шість) грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

            Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено 12.12.2008 року

Суддя                                                                                                 Спірідонов М.О.