Рішення № 33082992, 19.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р.Справа № 922/2967/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно -будівельна компанія "ІНБІТЕК", м. Харків до 1. Публічного акціонерного товариства "Зангас-НГС", м. Миколаїв 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані", м. Харків про стягнення 515981,80 грн. за участю представників сторін:

позивача - Загребельного М.С., довіреність від 10.07.2013 р.;

відповідача 1 - не з"явився;

відповідача 2 - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "ІНБІТЕК", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Зангас-НГС", м. Миколаїв, 509981,80 грн. заборгованості за договором про надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення автомобільним транспортом № 01/10-12 від 01.10.2012 р. та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані", м. Харків, - 6000 грн. матеріальних збитків за договором про надання юридичних послуг № 28/09-12 від 28.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 липня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29 липня 2013 року.

29 липня 2013 року відповідач 1 надіслав до суду заяву, в якій зазначив, що місцезнаходження юридичної особи Публічного акціонерного товариства "Зангас-НГС"- м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 34/3, просив суд направити справу за підсудністю до господарського суду Миколаївської області та зазначив, що не має можливості направити у призначене судове засідання свого представника, у зв"язку з пізнім отриманням ухвали господарського суду та відсутністю квитків на потяги до м. Харків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 липня 2013 року було відкладено розгляд справи на 12 серпня 2013 року.

12 серпня 2013 року відповідач 1 надіслав до суду заяву, в якій зазначив, що місцезнаходження юридичної особи Публічного акціонерного товариства "Зангас-НГС"- м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 34/3, просив суд направити справу за підсудністю до господарського суду Миколаївської області, та зазначив, що не має можливості направити у призначене судове засідання свого представника

12 серпня 2013 року відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти стягнення з нього 6000 грн., оскільки позивач не надав йому необхідну інформацію, документи і матеріали, передбачені п. 2.2.2 договору № 28/09-12 від 28.09.2012 р., у зв"язку з чим відповідача 2 було позбавлено можливості надати позивачу кваліфіковану юридичну допомогу, та просив суд розглядати справи без участі представника відповідача 2.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року було відкладено розгляд справи на 19 серпня 2013 року. Відмовлено відповідачу 1 в задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду Миколаївської області.

19.08.13 р. представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач 1 пояснень або заперечень по позовній заяві не надав. Свого представника в жодне судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Враховуючи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до уваги те, що відповідач належним чином був повідомлений про час, день і місце розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути позовну заяву по суті без участі представників відповідачів, оскільки вони не були позбавлені права надати суду додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мали на це достатньо часу.

01.10.2012 року між ПАТ «ЗАНГАС-НГС» (відповідач 1) та ТОВ «Проектно- будівельна компанія «ІНБІТЕК» (позивач) було укладено договір №01/10-12 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення автомобільним транспортом, у відповідності до умов якого позивач бере на себе зобов'язання організувати і забезпечити перевезення вантажу (вибурена порода та бентоніт, грунт) за маршрутом: будівельний майданчик біля с. Єлізаветівка (Харківська обл.) - природні кар'єри на території селищної ради смт. Краснопавлівка (Харківська обл.), а відповідач бере на себе зобов'язання сплатити плату за надані послуги.

Згідно пункту 2 договору, загальна кількість вантажу для перевезення приблизно складає 7350 тон (або 4200,00 м3). Строки виконання перевезень складають один місяць з моменту підписання договору. Організація перевезень здійснюється на підставі заявки, в якій зазначається кількість та строки подачі автомобілів під завантаження.

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 559 981,80грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, та актами здачі - приймання робіт (надання послуг), якими обумовлено кількість, найменування та вартість робіт. Факт виконаних робіт, підтверджено підписами відповідальних осіб позивача та відповідача 1.

Відповідно п. 4 Порядку розрахунків і плата за перевезення вантажу, вартість перевезення встановлюється за домовленістю сторін та погоджується в заявці, а також може бути переглянута за домовленістю сторін при підвищенні ціни на паливно-мастильні матеріали. Розрахунки між Виконавцем і Замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавцю у національній валюті - гривні. Оплата послуг здійснюється в термін до 3 банківських днів з моменту підписання Сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких вказується маршрут та вартість перевезення; також при умові надання Виконавцем необхідних документів (ТТН та інші). Загальна вартість перевезень встановлюється після виконання повного обсягу робіт згідно підписаних Сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідач сплатив за надані послуги 50000 грн., що підтверджується витягом по рахунку 15.11.2012 р., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "передоплата за перевезення вантажу по договору № 01/10-12 від 01.10.2012 р."

Матеріали справи підтверджують те, що відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію вих. № 02/184 від 21.03.2013 р., в якій зазначив, що дійсно 01.10.2012 р. між сторонами був укладений договір від 01.10.2012 р., проте на теперішній час не має можливості для погашення боргу, у зв"язку з тяжким фінансовим становищем підприємства та просив суд надати відстрочку для сплати заборгованості до 01 червня 2013 року.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість у сумі 509981,80 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 ст. 930 ЦК України передбачено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за договором.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження надання ним послуг надані акти здачі - приймання послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 - 509981,80 грн. боргу.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані", м. Харків, - 6000 грн. матеріальних збитків за договором про надання юридичних послуг № 28/09-12 від 28.09.2012 р., суд зазначає наступне.

28 вересня 2012 року між позивачем та ТОВ "Юрполіс Компані", м. Харків (відповідач 2) був укладений договір № 28/09-12, у відповідності до умов якого відповідач здійснює абонентське обслуговування позивача на платній основі.

Пунктом 1.2.1 договору передбачено представництво інтересів позивача.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість послуг визначається додатковими угодами.

Пунктом 3.2 сторони погодили порядок розрахунку, який здійснюється позивачем протягом 15 днів після підписання відповідного акту прийому - передачі виконаних послуг.

Матеріали справи підтверджують те, між сторонами був укладений договір № 28/09-12 від 28.09.2012 р., проте вказаний договір сторонами не виконувався, додаткові угоди до нього не укладались та відповідно і не визначалась вартість послуг, не були надані замовлення на виконання юридичних послуг, які містили їх перелік, також відсутні акти виконаних послуг, які б свідчили про виконання послуг та заперечення позивача проти наданих послуг.

Таким чином, судом встановлено, що докази виконання сторонами договору № 28/09-12 від 28.09.2012 р. в матеріалах справи відсутні.

Відповідач 2, в свою чергу, заперечує проти позовних вимог та зазначає, що оскільки позивач не надав йому необхідну інформацію, документи і матеріали, передбачені п. 2.2.2 договору № 28/09-12 від 28.09.2012 р., у зв"язку з чим відповідача 2 було позбавлено можливості надати позивачу кваліфіковану юридичну допомогу.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позивач не довів факту виконання сторонами договору № 28/09-12 від 28.09.2012 р., у зв"язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У роз'ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Згідно ч.1, ч.2 ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов"язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб"єктам, - зобов"язаний відшкодувати на вимогу цих суб"єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов"язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

З матеріалів справи та доказів поданих позивачем, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог про відшкодування збитків, пов"язаних з ненаданням відповідачем 2 юридичних послуг, оскільки не доведено винної поведінки відповідача у події, що мала місце, крім того, як встановлено судом, вказаний договір № 28/09-12 від 28.09.2012 р. не виконувався обома сторонами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

На підставі ст.ст. ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623, ч. 1 ст. 929, 930, 931 ЦК України, ст. 225, ч.2 ст.226 ГК України, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Зангас-НГС" (54017, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 34/3, код ЄДРПОУ 20919780, п/р № 2600104828 в АБ "Кліринговий Дім", м. Київ, МФО 300647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно - будівельна компанія "ІНБІТЕК" (61082, м. Харків, вул. Межлаука, 4, код ЄДРПОУ 34859664, п/р № 260080104623 в ПАТ "ПроКредитБанк", м. Києва, МФО 320984) 509 981,80 грн. заборгованості, 10 199,63 грн. судового збору.

В стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані" 6000 грн. матеріальних збитків за договором про надання юридичних послуг № 28/09-12 від 28.09.2012 р. відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.08.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.