Рішення № 33082987, 19.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р.Справа № 922/3129/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Харківгаз", 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500; до товариства з обмеженою відповідальністю "Дворічанська харчосмакова фабрика", 62701, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна, вул. Привокзальна, б. 60, код ЄДРПОУ 00380089; про стягнення 740,32грн. за участю представників:

позивача - Василенко Г.В., довіреність №2390/101 від 02.08.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дворічанська харчосмакова фабрика" про стягнення основного боргу за договором №09Т-ПРФ420-2013 від 01.01.2013р. в розмірі 697,93грн., пені в розмірі 34,75грн., трьох процентів річних - 6,95грн., інфляційних втрат - 0,70грн.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про розподіл природного газу №09Т-ПРФ420-2013 від 01.01.2013р. в частині повної та своєчасної оплати природного газу, поставленого йому позивачем, в зв"язку з чим позивач, окрім суми основного боргу, просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на підставі п.7.2. договору, три проценти річних та інфляційні, на підставі ст. 625 ЦК України. В якості правових підстав позову позивач посилається на приписи ст. ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 26.07.2013р. за позовною заявою порушено провадження по справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 19.08.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 19.08.2013р. підтримав позовні вимоги, заявлені позивачем, в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись при цьому на порушення відповідачем п.5.5. та п.6.3.2. договору про розподіл природного газу №09Т-ПРФ420-2013 від 01.01.2013р., в зв"язку з чим у останнього за період з січня по березень 2013 року утворилася сума заборгованості за природний газ у розмірі 697,93грн., на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі позивач надав до суду заяву б/н від 12.08.2013р. про долучення до матеріалів справи поданих ним документів, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач явки у судове засідання 19.08.2013р. свого повноважного представника не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали відповідачеві 02.08.2013р.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (газорозподільне підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дворічанська харчосмакова фабрика" (замовник) укладено договір про розподіл природного газу №09Т-ПРФ420-2013 від 01.01.2013р. (а.с. 8-11), яким передбачено, що за цим договором газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування трубопроводами газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування газу ГРМ у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому умовами цього договору (п.п. 2.1.-2.2.); оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу за 10 календарних днів до початку місяця транспортування (п.5.5.).

Відповідно до п.п.3.6.-3.8. договору послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі природного газу, що оформлений за даними вузлів обліку, визначених в додатку «Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання» (а.с. 15) до цього договору. Газорозподільне підприємство до 5-го числа, наступного за звітним місяцем направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовано відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання природного газу встановлюються відповідно до даних газорозподільного підприємства. Акти приймання-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.

У відповідності до п.5.1. договору розрахунки за послуги з транспортування газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м., затвердженим для газорозподільного підприємства національною комісією регулювання електроенергетики України, який на момент укладення договору встановлений в розмірі 294,30грн., крім того ПДВ (20%) - 58,86грн., разом 353,16 грн. за 1000 м.куб. транспортованого природного газу.

В п.5.3. договору зазначено, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з контактної години першого дня місяця до контактної години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування газу визначається як добуток тарифу на загальну кількість транспортованого газу, розрахованого на умовах, зазначених у розділі 3 цього договору, та податку на додану вартість.

Відповідно до з п.11.1. договору він набуває чинності з дати його підписання та, відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2013р. та діє до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Разом з тим, договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток "Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ", у якому визначити планові обсяги на продовжений термін.

З матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав відповідачеві послуги з розподілу природного газу на загальну суму 1732,26грн., що підтверджується підписаним між сторонами актами наданих послуг з розподілу природного газу від 31.01.2013р. на суму 977,55грн., від 28.02.2013р. на суму 746,23грн. та від 31.03.2013р. на суму 8,48грн. (а.с.13-15).

Як стверджує позивач, відповідач за надані послуги розрахувався частково (виписка банку, надана до суду 13.08.2013р.), внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 697,93грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 697,93грн. основного боргу є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростовані відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 11.02.2013р. по 30.06.2013р. (окремо по кожному простроченому платежу) в сумі 34,75грн., три проценти річних за період з 11.02.2013р. по 30.06.2013р. в сумі 6,95грн. та інфляційні за період з лютого 2013 року по червень 2013 року, включно, в сумі 0,70грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних за період з 11.02.2013р. по 30.06.2013р. в сумі 6,95грн. та інфляційних за період з лютого 2013 року по червень 2013 року, включно, в сумі 0,70грн., заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у випадку порушення строку оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.7.2. договору), у вигляді сплати пені, нарахованої за період з 11.02.2013р. по 30.06.2013р. (окремо по кожному простроченому платежу) в сумі 34,75грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв"язку з чим судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в сумі 1720,50грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дворічанська харчосмакова фабрика" (62701, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна, вул. Привокзальна, б. 60, код ЄДРПОУ 00380089) на користь публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500) 697,93грн. боргу за договором №09Т-ПРФ420-2013 від 01.01.2013р., пен. в розмірі 34,75грн., три проценти річних в розмірі 6,95грн., інфляційні втрати в розмірі 0,70грн., 1720,50грн. витрат зі сплати зудового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 22.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.